За інформацією: Суспільне Харків.
Жителька Івано-Франківська Олександра Леман, яка приїхала в Ізюм у роботі, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Антидронова сітка на одній з вулиць Ізюма, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Жителька Ізюма Лілія Ханіна під час окупації виїжджала з міста з донькою Євою. Зараз дівчинці дев'ять років і вона навчається у третьому класі.
"Ходимо у «художку», а також ходимо у «Мирне небо» (благодійний фонд — ред.) на заняття, аби вона поспілкувалася з однолітками, з дітками, бо онлайн-навчання — то таке. Тут у них малювання, дизайн, є також математика, англійська, українська мова. Дуже наближається (фронт — ред.). Раніше було не так гучно. Або раніше, може, просто КАБи не літали, а були тільки дрони", — розповіла Ханіна.
Зараз здається, що життя повертається: кафе відчиняються, будинки відновлюються. Все ж таки воно якусь радість приносить, і вже здається, що і війна вже десь там, але, на жаль, ні.
Жителька Ізюма Лілія Ханіна, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Люди відпочивають у парку в Ізюмі, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Антидронова сітка над зупинкою в Ізюмі, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Лілія додала, якщо ситуація в місті загостриться, буде знову виїжджати.
Мабуть, коли буде більше ударів по самому місту. Поки вони по околицях б’ють, а у саме місто прилітає не так часто. Може, коли буде як зараз Оскіл — щодня — тоді будемо збирати чимодани і кудись рушати, бо ще хочеться пожити.
Ще одна жителька Ізюма Ірина Жеребцова каже, що коли в місті почали встановлювати антидронові сітки, у неї з'явилося розуміння, що, можливо, потрібно виїжджати у більш безпечне місце, але поки вона залишається.
"Дуже було тяжко на серці, коли почали ставити антидронові сітки, тому що ми розуміли, що якщо це вже почали це робити, то нічого хорошого нас не чекає. Якось вже за пів року звикли, воно так сприймається, наче так і треба. Слава богу, вони ще не знадобилися, тому живемо поки з ними", — сказала Жеребцова.
Жителька Ізюма Ірина Жеребцова з сином, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Антидронова сітка поблизу будинку з муралом Джона Ленона в Ізюмі, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоВідчувається наближення фронту, коли вітер з Оскола, і чути, наче воно тут, в межах міста. Коли вітер в інший бік, нам іноді здається, що це все дуже далеко. Коли була погода не дуже хороша, ми нічого не чули і думали, що війни наче й нема: тихо і спокійно, "Шахедів" не було, КАБів ми не чули.
Оскіл, Рубці, Святогірськ дуже чути. А ми ще любимо ввечері виїхати на Крем’янець, нагору, коли вже темно. І як туди дивитися — оця заграва від влучань… Ірина Жеребцоважителька Ізюма
"Люди звикають до цього всього, але, звісно, переживання у всіх є"
Протягом останнього року, попри близькість фронту, в Ізюмі продовжують відкриватися мережеві магазини, кав’ярні та інший бізнес, розповів начальник Ізюмської військадміністрації Сергій Федченко.
"Це перукарні, тату-салони, піцерії, суші-бари. Ми надаємо пільги тому бізнесу, де зруйноване майно, — ті підприємці не сплачують ніякого податку. Люди звикають до цього всього, але, звісно, переживання у всіх є. Масового відтоку людей з міста немає. Так, є якісь одиниці, що виїжджають", — сказав Федченко.
Заявки на евакуацію у нас були з одного села — Синичиного. Це населений пункт, найближчий до лінії розмежування, і там були евакуйовані всі діти.
Начальник Ізюмської МВА Сергій Федченко, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Дві жительки Ізюма йдуть вулицею під антидроновими сітками, 14 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Перукарня, яка працює у будинку, що зазнав пошкоджень внаслідок російської атаки, Ізюм, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Марина Таратасюк — переселенка з Борівської громади. Вона працює баристою у кав'ярні. Марина каже, що знайти роботу їй було не важко.
"Бізнес в Ізюмі, я думаю, гарно йде, тому що відкриваються нові заклади, магазини. У нас нещодавно відкрився новий супермаркет. Обстріли тут непостійні. Спочатку, коли я тільки переїхала сюди, мені було трошки страшно, але потім я звикла і зараз вже нормально себе почуваю", — сказала Таратасюк.
Мені здається, людей стало більше. Більше переселенців з моєї ж громади, тому що ситуація стала критична, а Ізюм — це найближчий населений пункт, куди люди почали переїжджати. Зараз буває, що прилітає у місті, але це поодинокі випадки. Якщо вже будуть масовані удари по місту, то доведеться виїжджати.
Переселенка з Борівської громади Марина Таратасюк, яка переїхала до Ізюма та працює баристою в кав’ярні, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Чоловіки сидять у кав’ярні, Ізюм, 21 травня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За словами заступника міського голова Володимира Мацокіна, частину бізнесів в Ізюмі відкривають переселенці. У громаді живе майже 30 тисяч людей, третина з них — переселенці, які інтегруються у життя громади з 2014 року.
"Люди, які приїжджали до нас у 2014 році — це були мешканці Донецької області, а більшість останнім часом — це Борова. Усі ці люди стали членами нашої територіальної громади. Вони у нас працюють і в освіті, і в культурі, і в соціальному забезпеченні, і на комунальних підприємствах. Вони розвивають бізнес, причому бізнес — це не купи-продай, а все-таки це послуги, наприклад, виготовлення меблів", — розказав Мацокін.
Це дуже завзяті люди, тому що попри те, що їхні бізнеси зруйновані, вони відкривають тут свої бізнеси. В основному це заклади харчування. Тобто є відчуття ефективності і залученості до життя громади.
