За інформацією: Суспільне Харків.
Діти, які виховуються у родині Морозових. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Мати-вихователька Оксана Морозова. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«У мене знайома, у неї теж ДБСТ, почала мені говорити, що одна сім’я, одна родина, такі дітки, каже: “Не хочеш взяти?” Я спочатку сказала, що я подумаю. Потім, коли вона мені вже скинула фото, й ми з чоловіком подивилися — вони всі прекрасні, вони посміхаються, вони такі відкриті — і ми пішли тоді на цей крок. Коли ми вже познайомилися, до мене підходить Вадим (прийомний син — ред.), він не бачився з братами рік, каже: “Я хочу, щоб ми були всі разом”», — ділиться мати-вихователька Оксана Морозова.
Діти, які виховуються у родині Морозових. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
15-річний Вадим говорить, радіє, що тепер його брати й сестри поряд. До переїзду сюди останіми місяцями спілкувався з ними тільки телефоном.
Я за ними сумував. За всіма. Я без них не можу. Нудно самому. Вадимприйомний син подружжя Морозових
«Готуєш їжу, а вони підходять й обіймаються»
Оксана Морозова розповідає, що разом з Олександром виховали двох рідних доньок, які вже дорослі. Організувати одинадцятьох дітей значно складніше, каже жінка, але є мотивація — хочуть подарувати їм відчуття сім’ї.
Діти, які виховуються у родині Морозових. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«У нас як в дитячому садку. О 9 годині — сніданок. Потім у нас, виходить, о пів на першу ми обідаємо. Потім у нас о першій — тиха година. У нас лягають усі, щоб була у домі тиша. Маленькі лягають спати, а дорослі там у себе. Потім у нас полудник, чайок з печивом, й потім у нас вечеря», — говорить Оксана.
Буває, готуєш їжу, а вони підходять й обіймаються. Їм треба допомогти, тому що вони не вміють добре розмовляти, не вміють елементарно читати, писати.
Дівчинка, яка виховується у родині Морозових. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
У дітей є старший брат Роман, який нині служить у Збройних силах України. Мати-вихователька розповідає, що діти спілкуються з ним та тривожаться через війну.
«Він спілкується зі старшими хлопцями, вони теж з ним спілкуються — я не забороняю. Це їхнє право. Він їм розказує. Старші розказують меншим… Діти, звичайно, коли повітряна тривога, стресують. Заспокоюємо. Солоденьке — антистрес, цукерки. А так, обіймашки, цілувашки, книжечку почитати, казочку», — розповідає мати-вихователька.
Оксана Морозова разом з вихованцем її ДБСТ. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Не бачили ніколи метро»: адаптація, навчання та плани на майбутнє
Головне завдання для подружжя, говорить Оксана, — дати дітям освіту та соціалізувати їх.
Діти, які виховуються у родині Морозових. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Щоб коли вони вийшли в доросле життя, їм було легко адаптуватися, щоб їх ніхто не цькував, щоб вони вміли користуватися грошима, щоб вони вміли читати, писати. Це ми для цього все робимо. Щоб вони вивчилися», — ділиться жінка.
Ми вже тут почали жити, а старші хлопчики поїхали наші в табір «Простір», у Люботин. А ми з маленькими, ми їх брали у дві машини, й ми вивозили їх у Харків. Ми показували — вони не бачили ніколи метро. Ми вивозили їх в зоопарк, ми гуляли в саду Шевченка. Вони були у захваті.
Діти, які виховуються у родині Морозових. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Нині, розповідає мати-вихователька Оксана, оформлює дітей до місцевих навчальних закладів. Каже, майже всі хочуть відвідувати спортивні або творчі гуртки. Поки, каже Оксана, майже весь час діти проводять разом з прийомними батьками, знайомляться з однолітками та грають з новим другом — собакою Джеком.
