За інформацією: Суспільне Харків.
Рятувальниця Олександра Щебілова проходить лікування після важкого поранення після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Я встала, дивлюся — руки вже немає"
Олександра разом із побратимами працювала на місці російського удару по цивільному підприємству в ніч на 15 червня, коли окупанти завдали повторної атаки за кілька годин після першої. Дівчина каже, від загиблих рятувальників була приблизно в 10 метрах.
"Ми були в метрах 400–500 від підприємства, ми відійшли на безпечну зону. Ігор каже — це мій напарник був — каже: «Сашо, давай ляжемо». І ми лягаємо, і в цей момент вибухає ракета біля нас", — згадує дівчина.
Рятувальниця Олександра Щебілова втратила руку після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЯ встала, дивлюся — руки вже немає. Я вибігаю, воно все так — жовтий туман якийсь був. Я вибігаю на дорогу, там стояла машина на гідранті наша. Я думала, щоб мені хтось турнікет вдів, бо я не могла вдіти", — згадує Олександра.
Рятувальниця Олександра Щебілова втратила руку після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Поранену Олександру відвіз до лікарні власник пошкодженого підприємства, який перебував з нею на місці пожежі. Рятувальниця встигла зателефонувати додому рідним та викликати швидку.
"Я татові подзвонила, а після того я вже потрапила сюди. Там, на підприємстві, дзвонила татові, потім приїхала сюди, відправила йому голосове в Telegram, адресу. І все, я вже далі на операції була. Після операції я вже його і побачила. Були на адреналіні, треба було діяти швидко, щоб без втрати крові сильної", — згадує дівчина.
Рятувальниця Олександра Щебілова проходить лікування після важкого поранення після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоТелефон був увесь в крові, але то нічого страшного було. Цей же, тачпад — відбиток пальця був-то від правої руки. Я давай ключ на телефоні лівою рукою — ледь-ледь намалювала.
Як проходить лікування рятувальниці в Харкові
Лікуватися Олександрі допомагає мати Ольга Савицька. Жінка каже, що рятувальницею донька хотіла стати ще з дитинства. 24 квітня 2026 року дівчина тільки закінчила Національний університет цивільного захисту України за спеціальністю “Пожежна безпека”, її призначили офіцером-рятувальником громади.
Матері не було в Харкові, коли Олександра дістала поранення. "Я була з меншим на відпочинку у Львівській області. Це мені чоловік подзвонив о четвертій ранку. Звичайно, це був холодний піт, я не могла… Я думала, що вона просто поранена", — розповідає Ольга.
Рятувальниця Олександра Щебілова з матір’ю у лікарні, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Дівчина постійно тримає біля себе м'які іграшки — подарунки від співробітниці та піротехніків.
"Подарували Мішку хлопці-піротехніки. Вони приїжджають до мене майже кожного дня. А цього зайця подарувала Поліна з моєї роботи. Вона сказала: «Хай він тебе лікує». Я так лягаю, пригладжую його на ніч, і все. Він мене заспокоює. Трохи вже в зеленці, але нічого", — говорить Олександра.
Рятувальниця Олександра Щебілова проходить лікування після важкого поранення після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Поранення загоюються, дівчину незабаром планують відправити на реабілітацію, говорить головний лікар Руслан Врагов.
"Олександру доправили до лікарні у важкому стані — у неї була важка травма руки. На жаль, не вдалося зберегти, і довелося ампутувати. Але на зараз її стан стабільний, вона в палаті загального перебування, добре себе почуває. Також нормально проходить період загоєння рани, і ми плануємо вже незабаром її відправити на подальший етап евакуації з приводу реабілітації і подальших дій з її лікування руки і протезування", — каже лікар.
Лікар рятувальниці Олександри Щебілової, яка проходить лікування після важкого поранення, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЦе такий довгий процес. Спочатку треба, щоб загоїлася рана, сформувалася культя. А потім вже будуть процеси за медичними показами, але десь це приблизно протягом місяця-півтора, я думаю, вона зможе, і вже буде мати повноцінний протез, який допоможе їй надалі жити і повністю активізуватися і виконувати всі функції.
Рятувальниця Олександра Щебілова проходить лікування після важкого поранення після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Стан дівчини ближчий до задовільного, говорить лікар. За його словами, Олександра вже пересувається коридорами, вона активна, медичні показники та аналізи у неї в нормі.
"Вона з перших хвилин перебування у нашій лікарні ніколи не падала духом, і, я думаю, що це також запорука її швидкого одужання і реабілітації, вона думає про майбутнє. В неї є дуже багато планів, я думаю, що всі вони реалізуються, тому ми впевнені в Олександрі, що в неї все буде гаразд, що вона зможе відновитися найшвидшим чином", — говорить лікар.
Рятувальниця Олександра Щебілова з сім’єю в лікарні, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Я через руку навіть не плакала — я плакала від того, скільки людей написали"
Олександра каже, впродовж реабілітації хоче займатися спортом та ходити в гори. Після відновлення планує повернутися на службу.
"Я люблю ходити в гори. Сподіваюся, зберу всю абетку гір. Я собі давно ще малювала маршрут через базу "Заросляк", на "Несамовите", і потім по хребту на "Шпиці" зійти. Я б так хотіла. Дуже багато є місць, які треба обійти, але це все не за один раз", — говорить дівчина.
Рятувальниця Олександра Щебілова проходить лікування після важкого поранення після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЯ себе почуваю нормально. Я налаштована позитивно. Я через руку навіть не плакала — я плакала від того, скільки людей написали, від підтримки, від їхніх повідомлень, а через руку я не плакала. Я навіть ще дзвонила родичам своїм, знайомим, близьким. Кажу: не плачте, все нормально.
Рятувальниця Олександра Щебілова з матір’ю у лікарні, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЯ не відчуваю, що в мене немає руки, я розумію, що треба рухатися далі. Кажу: дякую, що ми взагалі залишилися живими, а не залишилися, як ті хлопці. Кажу, дякую, що ми живі, і треба рухатися просто далі. Сенсу плакати немає. Тим більше, ми вдвох молоді (про побратима — ред.), в нього так само є своя сім’я, в мене так само є майбутнє своє. І нам треба рухатися просто далі, нам треба годувати свою сім’ю, нам треба піднімати себе. Мені дуже шкода наших предків, які просто гинули, гинули, гинули. І зараз нам просто здатися — це буде дуже неправильно.
Рятувальниця Олександра Щебілова проходить лікування після важкого поранення після удару РФ 15 червня, Харків, 19 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
