За інформацією: Суспільне Харків.
Жителька Ізюма Надія Кашнікова. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«З 20-го по 44-й останні будинки постраждали. А три будинки зникли. Воно бахкає, бахкає. Я молю, кажу: “Господи, допоможи, пробач!”. Через дві хати чоловік в одних трусах, мабуть (вийшов — ред.). Весь у пилу, у сажі. І у нього на правій руці, видно, осколок. Кажу: “Колю, я боюся дивитися, мені погано, але щось влучило”», — згадує жінка.
Антидронова сітка в Ізюмі, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
— Не страшно вам залишатися в Ізюмі?
— Страшно. Я ночами не сплю.
Уламку в руці не було після влучання, розказує сусід Надії Микола Борщов, але поранення довелося лікувати.
Житель Ізюма Микола Борщов. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Воно перший раз бахнуло, ну, а другий раз мене… Я трохи за рогом був. Просто мені пощастило, що мене не накрило. Коли я вже прийшов до тями, я думав, або очі, або зір втратив — воно все чорне. Розплющую — нічого не видно було», — говорить Микола.
Собака на вулиці в Ізюмі, вересень 2026 року . Суспільне Харків/Вікторія Якименко
З кінця червня росіяни б’ють по Ізюму щодня: удари стали найсильнішими по місті за чотири роки після деокупації, каже начальник міської військової адміністрації Сергій Федченко.
Начальник Ізюмської міської військадміністрації Сергій Федченко. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«За ці майже два місяці по території громади було випущено, за нашими підрахунками, 59 КАБів, 8 “Бандеролей”, близько 20 РСЗВ і близько 20 “Шахедів”. Більше страждає саме місто Ізюм. У приватному секторі близько 520 будинків пошкоджено, близько 20 — повністю зруйновано», — розповідає Федченко.
Пошкоджений ударами РФ будинок в Ізюмі, вересень 2026 року . Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Це не той Ізюм, який був»
Після звільнення Ізюма 10 вересня 2022 року місто вже відновило комунікації, сюди повернулися жителі, а нині — місто затягують антидроновими сітками, щоб знизити кількість уражень безпілотниками.
Це не той Ізюм, який був до початку вторгнення РФ. Місто мертве, людей немає, машин немає, магазини зруйновані. Жителі, які не виїхали, які тут працюють, в першу чергу це наші комунальні служби — низький їм уклін за те, що вони роблять. Наталія Кисельоважителька Ізюма
В окупації продуктів не було, води не було, газу не було, світла не було. Люди жили у підвалах. На вулицю без паспорта не можна було вийти. Якщо ти порушив комендантську годину… Мене один раз спіймали — забрали паспорт. Їздила на відпрацювання. Анна Ілющенкожителька Ізюма
Якщо б не оці «прильоти», які продовжуються до цього часу… Тобто, вони в різних частинах нашого міста: прилітають то в один район, то в інший. Напрягаєшся дуже, тому що не знаєш, куди воно може наступного разу прилетіти. Олена Петроважителька Ізюма
Немає дня, щоб сюди КАБи або ракети не летіли. Ізюм дуже часто б’ють. Три штуки за день — це мало. Вночі можуть, вдень б’ють. Тут побито дуже багато. Ніхто не знає, що буде завтра. Ніхто. Всі сидять, як на пороховій бочці. Микола Борщовжитель Ізюма
«Виїжджають сім’ї, у яких є діти»
Нині в Ізюмі залишається близько 20 тисяч людей, говорить начальник військової міськадміністрації Федченко. Це вдвічі менше, аніж було до повномасштабної війни.
Діти граються на майданчику в Ізюмі, вересень 2026 року . Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За його словами, після останнього посилення обстрілів місцевих жителів стало менше, але масової евакуації з міста немає.
Центральна площа Ізюма, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«До окупації в місті проживали майже 45 тисяч населення; у період окупації залишалося більше 10 тисяч. Зараз у громаді близько 30 тисяч населення, і трошки більше 20 тисяч — у місті Ізюмі. Звісно, останні два місяці щільних обстрілів міста, інтенсивних, дали відтік населення. Не можу сказати, що це дуже великий відтік, але він є. В основному виїжджають сім’ї, у яких є малолітні діти», — каже він.
Встановлення антидронової сітки в Ізюмі, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Місто продовжує відновлюватися від російських атак та наслідків окупації.
Директор комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» Юрій Бриль. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Найважче, напевно, було після деокупації. Коли ми повернулися у це місто і побачили, наскільки воно зруйноване, забруднене і таке інше… В умовах постійних обстрілів ми зазвичай не плануємо щось нове. Тому відновлюємо в першу чергу житло для того, щоб люди поверталися, тепло і потрошку все інше», — говорить директор комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» Юрій Бриль.
Ізюм, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Є, звичайно, допомога військових. Були випадки — у нас є автомобіль УЯР, який працює над ямковим ремонтом — і приходили військові, просили, щоб ми їх простажували, щоб вони самостійно могли робити такі роботи. І ми допомагали робити антидронові сітки, тобто і у нас вже свій досвід від них є.
Комунальники проводять ямковий ремонт дороги в Ізюмі, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Старший офіцер відділу комунікацій Третього армійського корпусу з позивним «Зміст» розповідає, що військові намагаються долучатися до збільшення антидронового захисту, а також ямкового ремонту доріг.
Старший офіцер відділу комунікацій Третього армійського корпусу «Зміст». Третій армійський корпус
«Безпілотна компонента — це один із основних викликів цієї війни. Тому АДЗ також працює як на цивільні потреби, так і на військові. Ми постійно ініціюємо ремонтні роботи як за рахунок державних інституцій, наприклад, “Автостради”, так і намагаємося ремонтувати самі. Наші інженери роблять ямковий ремонт тоді, коли за нашою ініціативою державні компанії роблять більш серйозний ремонт доріг. Вже відремонтовано близько 15 кілометрів доріг, в планах ще близько 15», — каже «Зміст».
Військові долучаються до встановлення антидронових сіток в Ізюмі, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Військові долучаються до ремонтних робіт, тому що це наша країна. Ми — вчорашні цивільні, і ми працюємо разом в одному місті із цивільними. Ізюм — це наше місто, тому нам важливо, що, незважаючи на таку важку війну, ми можемо допомагати цивільному населенню зменшити наслідки цієї війни для їхнього буденного життя.
