За інформацією: Суспільне Харків.
Колаж. Власниця лавандового парку на Харківщині Алла Кущ на фоні лвандового лабіринту. Суспільне Харків
Сім років тому родина Алли Кущ облаштувала лавандову ферму в селі у Нововодолазькій громаді на Харківщині. За цей час територія парку збільшилася у декілька разів, додалися нові локації, зокрема 30-метровий лабіринт з кущів лаванди, аналогів якому, за словами власників, немає в Україні.
Про загибель рослин після сезонів 2024-2025, нові локації, клієнтів, які приходять з чату GPT та плани на новий сезон Алла Кущ розповіла Суспільне Харків.
"Мені довелося десь половину нашого парку просто зрізати під нуль"
Сезони 2024 та 2025 років виявилися для лаванди, що росте у парку родини Алли Кущ, складними — спочатку травневі приморозки, а потім і посуха призвели до того, що велика кількість кущів загинула, розповіла підприємиця.
"Взагалі дощів не було — ні влітку, ні восени. Ми заходили в зиму — земля тоді була кам'яна просто. І до кінця зими не було дощів. І виходить, що лаванда "стресонула" у 2024 році через приморозки, потім дуже велика посуха була — а у нас немає крапельного поливу, бо велика територія, наразі ми не можемо його провести — і вона всуху простояла все літо, осінь й зайшла сухою в зиму", — розповіла Алла Кущ.
У травні 2025 року знову були приморозки. І в нас померзла половина лаванди точно. Та лаванда, яка була більш молода, відновилася, там ще не було такої шапки й вона пустила нові пагони й заросла швидко. А ті кущі, що були висаджені раніше, стояли сірі.
Алла Кущ разом із чоловіком Дмитром та їхньою донькою на одній з локацій на лавандовому полі. Фото надала Алла Кущ
Зрізані квітки лаванди. Фото надала Алла Кущ
"У червні (2025 року, — ред.), коли підійшла і зрозуміла, що це вже все, мені довелося десь половину нашого парку просто зрізати під нуль. У мене є такий великий кущоріз і просто ми зрізали те, що посохло", — додала власниця лавандового поля.
Попри загибель частини рослин, у 2025 році відвідувачів у парку було більше, ніж зазвичай, каже жінка. Перші клієнти приїхали не в сезон, а коли парк тільки готували до відкриття.
Вони приїхали, я кажу: "А звідки ви дізнались, ми ще не працюємо?" А ми, каже, в чаті GPT запитали, він нам про вас розказав.
"Одна дівчина приїхала до нас з Києва — вона була в Харкові на арома конференції, і їй там про нас розказали. Вона приїхала ввечері й залишилася у нас ночувати. Від ночівлі у літній кухні вона відмовилася, бо хотіла спати на свіжому повітрі, тому ми їй змайстрували з тюків щось типу ліжка, дали спальник, бо тоді ще холодно вночі було, й вона залишилася", — пригадала Кущ.
Лавандове поле на Харківщині. Фото надала Алла Кущ
"Люди просто дякують за те, що ми створили таке місце"
Щоб оновити локацію після загибелі частини рослин, восени 2025 року Алла разом з рідними пересадила лавандові кущі. У цьому році зима була сніжною, тому мороз не зачепив рослини, каже підприємиця.
"Якщо минулі роки лаванда вже прокинулася, було тепло, а потім — приморозки. І виходить, що те, що прокинулося, замерзло. А в цьому році навпаки — холодна була весна, лаванда ще не прокинулася, а зараз дуже тепло й вона швидко починає квітнути", — розказала Алла Кущ.
Власниця парку каже, спрогнозувати, яким буде цей сезон, неможливо. На кількість відвідувачів, за її словами, може вплинути, наприклад, здорожчання палива.
"Чи люди поїдуть — бензин дуже дорогий, доїхати дорого. Мені невідомо, як пройде цей сезон, чи будуть люди. Є, звичайно, постійні відвідувачі, які кожен рік, а то й декілька разів за сезон, приїжджають. Але хто його знає, як у людей зараз з грошима та можливостями", — каже підприємиця.
Лавандове поле та будинок родини Кущ у Нововодолазькій громаді на Харківщині. Фото надала Алла Кущ
Люди просто дякують за те, що ми створили таке місце. А у цьому місці — моя душа. І коли люди приїжджають, вони це відчувають — коли це просто зроблено, щоб тільки гроші заробляти, чи коли ти це робиш, тому що любиш і це твоя мрія… Я кайфую, коли я дивлюся на результат. Я колись стояла, дивилася і розуміла, що це було в моїй уяві, а тепер воно вже є.
Алла додала, що цього року, як і в минулих, для учасників бойових дій вхід на територію парку буде безоплатним, а для їхніх родин робитимуть знижку.
"Основна мета нашого парку — дати людям можливість відпочити"
У 2023 році Алла Кущ звернулася до ландшафтних дизайнерів, аби розробити проєкт і з невеликої локації зробити лавандовий парк та наповнити його новими сенсами та місцями. Зокрема, каже підприємиця, на території викопали ще одне озеро.
"Проєкт ми реалізовуємо поступово, тому що всі роботи досить дорогі. Але ми вирішили працювати у форматі парку — тобто люди приходять, платять за вхід з людини, і з восьмої ранку до восьмої вечора можуть перебувати на локаціях: відпочивати, купатися в озері, пікніки влаштовувати, до нас привозять групи туристичні агентства, дівчата з наметами приїжджають", — розказала Алла.
Відвідувачкі лавандового парку на Харківщині біля лабіринту. Фото надала Алла Кущ
Одна з локацій, яку створили в рамках проєкту, — лабіринт з кущів лаванди діаметром 30 метрів.
"Основна мета нашого парку — дати людям можливість відпочити, перезавантажитись, насолодитися цією красою. У цьому наша місія полягає. Хочеться зробити щось унікальне. Такого лабіринту, як у нас, ніде в Україні немає точно", — каже Кущ.
У парку також планують висадити сакури та яблуні, аби він міг працювати довше ніж місяць, поки цвіте лаванда.
"Будуть також квітники. У нас там буде стояти раритетний "Запорожець", пофарбований у фіолетовий колір, у нас буде зони вогнища, кінопоказів, велика двометрова гойдалка", — розповіла Алла.
Також плануємо зробити кемпінг — у нас є місце, де можна зробити такий поміст і там прям поставити кемпінг, щоб люди могли проживати. Тому що у нас багато відвідувачів про це питає. Бо у нас поруч немає місця, де можна переночувати. Наприклад, з Дніпра люди до нас не їдуть — по-перше, у них асоціація, що це Харків, по-друге — довго їхати, а переночувати ніде.
Букетики лаванди, які зібрали з поля родини Кущ. Фото надала Алла Кущ
Озеро, яке родина Кущ облаштувала біля лавандового парку. Фото надала Алла Кущ
Про грант на новий дистилятор
Зараз Алла Кущ бере участь у програмі грантів від міжнародної гуманітарної організації Mercy Corps. Вона вже пройшла перший етап відбору, навчання й тепер пише розгорнуту заявку. За гроші, які отримає від міжнародних донорів, Алла планує придбати дистилятор.Спеціалізований апарат, призначений для розділення рідин на елементи (компоненти) за допомогою процесу перегонки. Його основним призначенням є очищення та видалення небажаних домішок з рідких сумішей.
"Минулого року, коли почав квітнути лабіринт і нові три хвилі, то вже наш дистилятор не витримав, він просто згорів. А у цьому році буде квітнути на дві тисячі кущів більше. Ми наш дистилятор відправили на техобслуговування, але його все одно не вистачить. Він просто не витримає", — розказала Алла Кущ.
Дистилятор родині потрібен для виготовлення ефірної олії з лаванди. Також частину рослин сушать на переробку, виготовляють гідролатНатуральний косметичний засіб, який отримують шляхом парової дистиляції рослинної сировини. Це побічний продукт виробництва ефірних олій, який містить водорозчинні корисні речовини та мікрочастинки ефірних олій, а ще частину закуповують кав'ярні для приготування лавандового чаю.
Лавандове поле на Харківщині. Фото надала Алла Кущ
"Ми працюємо з надією, що все буде добре"
Однією з проблем, з якими стикається зараз родина Кущів, — це брак людей. Зараз у парку працює сама Алла, її чоловік та мати.
Для того щоб офіційно працевлаштовувати робітників, підприємиця відкрила товариство з обмеженою відповідальністю, але знайти людей, готових працювати на полі, за її словами, виявилося не так легко.
"Те, що ми можемо зробити самі — зібрати лаванду або підстригти кущі — ми робимо самі. Але глобальну якусь роботу ми не можемо зробити. Ось нам потрібно було газон засіяти — ми не зробили це, тому що ми фізично не змогли, а людей не знайшли. Сподіваємося, що центр зайнятості нам допоможе", — каже власниця лавандового парку.
Те, що ми заробляємо за сезон — це по суті копійки, така робота на ентузіазмі. Тому що якщо це розподілити на рік — прожити, плюс витрати, а вони шалені насправді, й залишаються копійки. Ми по суті нічого не заробляємо. Але хочеться щось гарне зробити, бо це ж була мрія, я загадала собі цю історію ще до війни. Тому ми працюємо з надією, що все буде добре.
