На Сумській збирають листи для військовополонених.
У Харкові збирають листи для військовополонених, які зараз перебувають у російських колоніях. Волонтери встановили біля будинку Обласної ради “Скриньку надії”.
Деякі листи відправлятимуть до Росії через омбудсмена, інші чекатимуть, коли захисники повернуться з полону додому.
“Полоненим важливо знати, що про них не забули”
Із харківських вулиць — у мордовські застінки. Віднині відправити листа військовополоненим українцям можна з Сумської, 64. Біля зруйнованої будівлі Харківської обласної ради з’явилася “Скринька надії”. Її встановили ветерани з організації “Пліч-о-пліч” на прохання родин військових, які чекають своїх рідних з полону.
Листи, які збиратимуть у скриньку, будуть різні. Якщо відомо, що військовий напевно перебуває у полоні, йому можна написати прямо в російську колонію. Листи передаватиме омбудсмен України через уповноваженого з прав людини в Росії безпосередньо до місць утримання полонених. Такі листи можна писати лише російською мовою — усі вони проходять через жорсткий фільтр.
Родини військових біля “Скриньки пам’яті”. Фото: “Пліч-о-пліч”
“Конверт має бути білий, без позначок, без напису “Укрпошта” чи якихось інших — просто білий конверт. Листи повинні містити лише загальні відомості, наприклад, що всі живі, здорові, все в порядку, діти чи онуки підростають, пішли в школу — усе такого типу, не про ситуацію в державі, не про обстріли чи про те, що в нас тут відбувається”, — розповів KharkovNEWS.info директор ветеранського простору “Пліч-о-пліч” Ігор Шишко.
Листи не завжди передають військовополоненим. Сам Ігор, коли був у полоні, жодної звістки від дружини не отримав, хоча вона й писала йому постійно, і жодного разу не отримав дозволу самому надіслати листа додому. Але деякі з його побратимів пошту отримували.
“Це повністю залежить від настроїв адміністрації колонії. У цих душогубів якоїсь системності немає: сьогодні передають, а завтра десь в них прилетіло у місті, і це зразу відображається на ставленні до наших хлопців. Але коли листи все ж передавали — це було дуже важливо для тих, хто їх отримував. Полоненим важливо знати, що про них не забули, їх чекають”, — каже ветеран.
Ігор Шишко (з мегафоном) на акції підтримки родин зниклих безвісти. Фото: “Пліч-о-пліч”
За словами Ігоря Шишка, останні місяці листи почали передавати частіше.
До “Скриньки надії” також можна кидати листи українською та дитячі малюнки. Їх нікуди не надсилатимуть, а збиратимуть та зберігатимуть у ветеранському просторі, аж поки адресат не повернеться в Україну за обміном — тоді послання йому й передадуть. Певна частина листів поповнить Музей російсько-української війни.
За місяць у скриньку кинули приблизно 40 листів. Поки що проєкт існує в тестовому режимі — ніде в Україні нічого такого ще немає. Згодом ветерани та рідні військовополонених планують поставити скриньку більшого розміру — аби щодня нагадувала перехожим на вулиці про тих, хто боровся за Україну і чекає на повернення з полону.
Дзеркала пам’яті в кафе
Ще одна акція пам’яті присвячена тим, хто вже ніколи не повернеться додому — загиблим військовослужбовцям. Активісти громадської організації “Вшануй” замовили дзеркала з іменами загиблих і планують встановити їх в кількох закладах. На поверхні, окрім імен, є напис “Вони теж поруч, але по-іншому”. Відвідувачі кафе можуть сфотографуватися в дзеркалі в оточенні таких імен — і цим по-своєму вшанувати їх. Ідея проєкту полягає в тому, що загиблі не зникають з нашого простору і нашої пам’яті.
Першими на встановлення погодилася кав’ярня “ЛяТюШО”. Ще одне дзеркало стоїть ветеранському просторі Angels Military Club, але невдовзі змінить локацію.
Так виглядає “Дзеркало пам’яті”. Фото: Дарина Васильчук
“Ми не плануємо ставити якомога більше дзеркал, не хочеться, щоб це “замуляло око”. На даний момент зупинимось на поточній кількості”, — розповіла KharkovNEWS.info координаторка громадської організації “Вшануй” у Харкові Дарина Васильчук.
Дзеркала — інтерактивні. Кожен бажаючий може додати на них ім’я родича чи друга, який загинув на війні. Пропозиції можна зилишити в кафе, час від часу Дарина Васильчук їх забиратиме та замовлятиме нові наліпки.
Автор: Олена Павленко
