За інформацією: Суспільне Харків.
Поліна Бакуленко. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Поліна Бакуленко. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Я приходжу — одразу пам'ятники обтираю. Дощ піде, обприскує, пісок летить на пам'ятники — кругом обтерла. А мити буду я безпосередньо перед Великоднем, тому що ще будуть дощі. Потім — бур'яни. Усюди ж бур'яни ростуть. Сапачкою вирубую, вигрібаю, на смітник виношу. Зробила щойно — і приємно дивитися: частенько, добре. Може, і їм там добре, ми ж не знаємо, що там на тому світі.
Кладовище у Богодухові, Харківська область, квітень 2026 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Трошки грошей платять. Є безкоштовно, тому що їздили-їздили з Харкова — повмирали і не їздять. А що ж робити? Прибираю таких. Деякі платять: за кордоном люди, вчора з Ужгорода подзвонила: «Там така заросла могилка. Приберіть»", — згадує пенсіонерка.
Фіксованої ціни за прибирання Поліна не має — каже, люди можуть заплатити, скільки вважають за потрібне. Жінка розповідає, нині хоче назбирати грошей на ремонт своєї хати.
Я жила поруч із кладовищем — по тричі на день приходила. А мені вікна вибило вибуховою хвилею. Мер сказав: "У мене немає грошей на ваші вікна". Я живу тепер за сім кілометрів у дочки, і доводиться за таксі по 100 гривень платити.
Наглядачка могил Поліна Бакуленко прибирає на кладовищі, Богодухів, Харківська область, квітень 2026 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Щодня Поліна може прибрати на 10 могилах. Каже, до Великодня треба навести лад на усіх трьох сотнях — до свята має встигнути прибрати ще 40.
І за кордоном люди, і на західній частині України, і тут є — скрізь. Є такі, що хворі, дзвонять, кажуть: "Я ж не можу поприбирати". Друга дзвонить, каже: "Я боюся". Кажу: "А я не боюся, як тут літає?".
Могила на кладовищі в Богодухові, Харківська область, квітень 2026 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Народилася в сім'ї вивезених до Німеччини робітників і ходила з бабусею на відспівування покійників
Поліна Бакуленко народилася у 1945 році в Німеччині, згодом її родина перебралася на Харківщину. Жінка розповідає, з дитинства часто була на кладовищах — її бабусю запрошували співати церковних пісень.
"У мене бабуся була така набожна. Вона співала всі церковні пісні. Вона їх знала, хоч і неграмотна була, і її на всі похорони запрошували, щоб співала, як ховають людей. Вона ходила на кладовище — і я хвостиком за нею бігала весь час на кладовище. Так воно мені, мабуть, і сподобалося тут", — згадує жінка.
Поліна Бакуленко. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Пенсіонерка каже, любить допомагати іншим: до прибирання могил вона доглядала хворих літніх людей.
"47 бабусь доглянула за 10 років. І потім почала займатися прибиранням кладовища. І тепер усі дзвонять, всі просять. І це я так прибираю, вважай, цілий рік. Минула зима була ще така, що снігу мало було: дощі, бурі, тут летіли гілляки, все летіло. Доводилося щодня прибирати", — каже Поліна Бакуленко.
Я оце думаю, що зараз роблять російські агресори із нашими людьми, і згадую, що мама розповідала (про німців — ред.). Каже: "Вони саджали нас разом з дітьми. Ми весь час їли разом з їхніми дітьми. І всім однакові порції. І казали, хто хоче добавки, будь ласка, беріть, щоб голодні не були". І вона каже: "Нас ніколи не залишали голодними. Ми завжди їли разом зі усією сім'єю". Оце мені дуже сподобалося. Які б вони не були агресори — вони ж вороги, — а вони нормально ставилися.
