За інформацією: Суспільне Харків.
Житель Золочева Юрій Мирошниченко, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Зараз дрони в основному дістають. Тут менше стало «Шахедів» летіти. А дрони на оптоволокні — такі дрони в основному вибивають машини", — каже Юрій Мирошниченко.
Золочівець додає — його житло не дістало сильних пошкоджень через атаку.
Житель Золочева Юрій Мирошниченко, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЦе не передати словами. Серце щемить, дуже затискає. Дуже болісно за людей, які постраждали. Наша хата в принципі ціла залишалася. Дві-три шиферини впали — поміняв. Скло в гаражі вилетіло — засклив. Найстрашніше, звісно, це обстріли. Сидимо в хаті, сподіваємося, що хата захистить від уламків. Якщо щось серйозніше, то, звісно, хата не захистить.
Згоріле внаслідок атаки РФ авто біля церкви у Золочеві, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Ми забули, коли було спокійно"
Світлана Романенко торгує насінням та сільськогосподарським інвентарем у Золочеві. На початку повномасштабної війни вона виїжджала до Богодухова, але згодом повернулася до рідного селища.
Жителька Золочева Світлана Романенко біля магазину, травень 2026 року. Суспільне Харків
"На кілька днів поїдеш — і все одно тягне додому. Не встиг приїхати, побув кілька днів, трошки голова відпочила від цього всього — повертаєшся назад. І навіть у планах такого (немає, — ред.), і не хочеться й думати, що кудись доведеться виїжджати, тому що своє є своє", — розказує Світлана Романенко.
Добрива, якими торгує Світлана Романенко, Золочів, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Жителька Золочева додає, що не відчула перемирʼя, яке оголошували 9-11 травня.
"Начебто ж сказали, що перемир’я. Яке? Скільки горя наробили людям! Та оцей «п’ятачок» навіть взяти — тільки і кричать: «Ховайтеся, біжіть, тікайте!» Тут машину спалили, там машину спалили. Загалом, обстановка напружена — ми забули, коли було спокійно. А останні три місяці, мабуть, така напруга", — каже Світлана Романенко.
Світлана Романенко біля магазину, в якому працює, Золочів, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоА що можна на майбутнє (планувати — ред.)? Поки тут, садимо город, вирощуємо розсаду і сподіваємося, що все буде добре. Хочеться так, щоб одним моментом все закінчилося, щоб був мир, щоб нікуди не довелося виїжджати, тому що як кинеш домівку? Все ж той куточок, де виріс, дітей (виростив — ред.). Похвалитися нема чим. Щемить. Раніше мені здавалося, що Золочів великий, а зараз проїдеш, подивишся, що тут нічого дивитися. І кругом вже прилітало: по адмінбудівлях, по магазинах. Потихеньку-потихеньку знищують.
Жінки йдуть по вулиці в Золочеві, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Вибух – і я побачив спалах”
Будинок Володимира Сірого у Золочеві пошкоджений через удар "Шахеда" – безпілотник влучив просто на його подвірʼя. Чоловік розказує, що влучання знищило також сарай і паркан.
Житель Золочева Володимир Сірий біля свого будинку, пошкодженого російськими атаками, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Ми спали. Ми нічого не чули, не бачили. Я прокинувся — тиньк сиплеться на мене. Вибух — і я побачив спалах. Прямо тут спалах був. Горів сарай — тут все горіло. Паркану вже немає. Оце прямо сюди він прилетів, «Шахед». Розбило сарай, знесло, розбило все. Блоки вже позбирали, понаводили порядки", — розповідає Володимир Сірий.
Будинок Володимира Сірого, пошкоджений через удари РФ, Золочів, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Знищений сарай на подвірʼї Володимира Сірого внаслідок російських атак, Золочів, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоСтало гірше, ніж було, тому що зараз FPV-дрони літають і відстежують все — почали вибивати машини. І FPV літають — прямо над нами летять. Ми город садили, з мотоблоком працювали — над нами летить і ще й зависає, дивиться, що робимо.
Володимир Сірий у дворі свого будинку, пошкодженого російськими ударами, Золочів, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"О 12 годині ви нікого не побачите"
Перші дрони на оптоволокні почали долітати до Золочева у січні 2026 року, каже очільник громади Віктор Коваленко. Через щоденні російські атаки на громаду люди стараються не виходити на вулицю після опівдня, додає він.
Очільник Золочівської громади Віктор Коваленко, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"О 12 годині ви нікого вже не побачите. До першої години дня у нас все працює, всі служби працюють", — каже Коваленко.
За його словами, нині в громаді залишається близько 18 тисяч жителів. На початку травня із прифронтових старостинських округів громади евакуювали понад 1100 людей. Зокрема, в Івашках нині залишилося 10 людей із 800, які жили в селі до повномасштабного вторгнення РФ.
Жителі Золочева також тимчасово виїжджають із селища, коли росіяни посилюють атаки.
Люди біля магазину у Золочеві, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Я вже багато часу відслідковую: коли потужні і постійні удари – люди виїжджають до родичів або де вони раніше знімали квартири. А потім протягом тижня, коли вщухають удари, вони повертаються. Це було раніше, коли більше артилерією, КАБами, ракетами били", — розповідає очільник громади.
Пошкоджений через удари РФ будинок у Золочеві, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Армія РФ також стала частіше атакувати частину громади, яка межує із Сумщиною, каже Коваленко. Із його слів, росіяни намагаються створити там "сіру зону".
"Будинок за будинком кожного дня росіяни знищують, знищують, зносять все під фундамент. Це дуже сильно напружує, коли ми отримуємо від вуличних комітетів інформацію, що переважно вночі вісім, 12, 15, 20 будинків щоденно вони поступово вибивають, випалюють", — розказує Віктор Коваленко.
Будівля автостанції у Золочеві, травень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоЛюди, які на півночі є керівниками вуличних комітетів або опікуються провулками, в'їздами, як тільки чують, що FPV летить, вони телефонують відповідальній особі, та — мобільній групі: виїжджають хлопці, починають перехоплювати, збивати.
