За інформацією: Суспільне Харків.
Жінки йдуть повз могили загиблих захисників на кладовищі у Харкові, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина Аудіоверсія Аудіоверсія матеріалу x1 0:00 / 0:00
Згенеровано з допомогою ШІ x1 0:00 / 0:00
У День пам’яті українських захисників, 29 серпня, у Харкові на Алеї слави відслужили панахиду за полеглими бійцями.
Вшанувати пам’ять загиблих на Алеї слави зібралися рідні, знайомі, побратими та волонтери, повідомляє кореспондент Суспільне Харків.
«Війна дуже жорстока і кривава»
З часів АТО і до 2022 року на 18 кладовищі було 105 поховань військових, розповіла голова «Всеукраїнського об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України», волонтерка Марина Полякова.
«А зараз ви бачите скільки? Це дійсно страшно. Ходиш, дивишся на все це. Друзів багато, побратимів багато. Так йдеш, вітаєшся. Там, там, там. Реально, це непросто, і нервів не вистачає. Кожен день репатріація йде. Також ховають хлопців. Війна дуже жорстока і кривава, але ми переможемо», — сказала Полякова.
29 серпня — день для мене дуже… Хвилююсь. Завжди хвилююся, тому що дуже важко дивитися в очі дружинам, батькам, матерям, діточкам. І ви розумієте, що для мене важливо вшанувати наших хлопців не тільки 29-го, а кожен день. Кожен день говорити «дякую». Тому що ми живі, тому що ми у Харкові живемо. Тому що це дійсно не так просто було зберегти наш Харків. Ми всі це прекрасно знаємо.
Могили загиблих військових на 18 кладовищі, Харків, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
У День пам’яті загиблих захисників і захисниць на 18 кладовищі у Харкові відбувся молебень, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
«″Ти хочеш, щоб у Харкові був ХНР? Я кажу: «Ні». «Так за це, мамо, треба боротися″»
На кладовище у День пам’яті загиблих захисників і захисниць прийшла Наталія Філоненко. Її син Сергій загинув у 2022 році під час визволення Питомника на Харківщині.
Жінка каже, що Сергій на момент початку повномасштабного вторгнення перебував у Польщі. Він повернувся до Харкова у перших числах березня, щоб стати на захист рідного міста.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Ми побачилися, я просила його подумати, так як у нього не було досвіду. Він сказав, що не може бути в іншій країні, адже на його любе місто насувається таке горе, таке лихо. І тому він вирішив попроситися добровольцем», — пригадала мати загиблого військового.
Мати загиблого військового Сергія Філоненка Наталія, Харків, 29 серпня 2926 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Сергій записався добровольцем до «Кракена» — у військкоматі його не прийняли через відсутність бойового досвіду, розповіла Наталія. Він пішов служити штурмовиком у розвідгрупу.
«Коли ми спілкувалися з сином, я кажу: “Ти йдеш, там нікого нема, ти нікого не знаєш”. Він каже: “Дай відповідь мені на одне питання: ти хочеш, щоб у Харкові був ХНР?” Я кажу: “Ні”. “Так за це, мамо, треба боротися”», — переповіла розмову з сином Філоненко.
Він пішов, щоб Харків залишався таким, який він є. Щоб він був з тими людьми, які в ньому живуть. Він любив Харків, дуже ним пишався. І він пішов, щоб він був таким, яким він його пам’ятав, знав, яким він любив, де його було дитинство, юність.
Наталія Філоненко біля могили сина Сергія у День пам’яті захисників і захисниць, 26 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
З 2022 року, коли Сергія Філоненко поховали на Алеї Слави, кількість могил загиблих захисників збільшилася у рази, каже Наталія.
На жаль, нескінченні ряди нових поховань свідчать про те, яку дорогу ціну ми платимо. І ми, матері, заплатили найважливішу ціну — це наші діти. Цілі покоління лишили найдорожчого. І, на жаль, це має такі масштаби, що просто треба пам’ятати, коли йдеш по місту, живеш, йдеш на роботу, займаєшся своїми справами, бачишся з друзями. Це завдяки цим людям, цим хлопцям і дівчатам.
Могили загиблих військових на 18 кладовищі, Харків, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
«Ми повинні пам’ятати, що вони були воїнами, а бути воїном — означає жити вічно»
Вшанувати пам’ять загиблих побратимів прийшов і заступник командира першого батальйону з психологічної підтримки персоналу 113-ї харківської окремої бригади тероборони Вадим «Хан» Батій.
«Я чотири з половиною роки в строю, з початку широкомасштабки, і вважаю надважливим бути присутнім і згадувати, пам’ятати наших славних козаків та козачок, які віддали найцінніше, що в них є — своє життя — за Україну», — сказав військовий.
Ми також повинні пам’ятати, що вони були воїнами, а бути воїном — означає жити вічно. Ми пам’ятаємо всіх і кожного — близьких нашому серцю людей, з якими були в окопах, з якими були в бліндажах, з якими пліч-о-пліч боролися за Україну. І цінуємо кожного, бо на них тримається наше майбутнє. Вони разом з нами писали історію, і наш святий обов’язок — їх завжди пам’ятати.
Заступник командира першого батальйону з психологічної підтримки персоналу 113-ї харківської окремої бригади тероборони Вадим Батій, Харків, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Панахида за загиблими захисниками і захисницями у Харкові, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
«У нас дуже потужно працює служба цивільно-військового співробітництва. Вони на зв’язку, регулярно проводяться зустрічі з родинами зниклих безвісти, з родинами загиблих, завжди є підтримка. У нас працює група соціального супроводу, відвідуємо в лікарнях наших поранених козаків та козачок, тому у нас максимально людське ставлення, на відміну від нашого ворога», — додав Вадим Батій.
Перед молебнем на Алеї у центрі Харкова відбулася хвилина мовчання та автопробіг.
