За інформацією: Суспільне Харків.
Фермер з Леб’яжого Олег Єрмаков, серпень 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Овочі, які виростив фермер Олег Єрмаков у Леб’яжому, серпень 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Село Леб’яже розташоване за 40 кілометрів від Харкова й у перші дні повномасштабного вторгнення опинилося на лінії фронту. Олег говорить, що тоді вони були змушені виїхати, але восени, коли сили оборони відігнали окупантів в ході свого контрнаступу, родина повернулася — і встигла врятувати врожай картоплі.
Після повернення, розповідає фермер, довелося рік жити у розбитій хаті, тоді ж в Олега виявили рак.
«Праця на землі не дає дурним думкам лізти у голову, тому що тут треба постійно працювати й звертати увагу на все: на погоду, на шкідників, на хвороби рослин. Завдяки нашому бізнесу я спокійно сплю. Якщо я знаю, що мені щось потрібно, ліки ось ми замовляли у Чехії, препарат. Мені привозили, гроші у нас є, тобто, не треба ні брати у борг, ні брати кредитів — нічого. Ми своєю працею заробляємо», — розповів фермер.
Фермер з Леб’яжого Олег Єрмаков збирає картоплю, серпень 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Чоловік та його дружина разом працюють у місцевому ліцеї, але саме фермерство, каже Олег, допомогло впоратися з труднощами емоційно та фінансово.
Якби жив у квартирі — зайнятися нічим, думаєш, про те, що буде завтра. А я думаю про те, щоб завтра воно все виросло. А безпеково — так, звичайно, ми ж чуємо все, що відбувається навколо нас, але все одно відволікає. Відволікає дуже сильно. Олег Єрмаковфермер з Леб’яжого
Олег вирощує овочі борщового набору. Каже, найбільше цього року посадили картоплі — майже гектар, бо її продавати найвигідніше.
«Ми взяли ще три городи, розробили ще три ділянки. Стараємося розширюватися. Сказати, що це дуже прибутковий бізнес — ні, але він стабільний. Я їду на вихідних на ринок, і я стабільно знаю, що я повернуся — так, з невеликими, — але грошима. Попри те, що й важко зараз з реалізацією, нам вистачає на найнеобхідніше — це комунальні послуги, ліки й так далі», — сказав Єрмаков.
Ринок збуту — він все одно потребує постійно картоплі більше, ніж тих самих «синеньких». Картопля потрібна цілий рік, бо це — другий хліб, в кожному разі. Так само й капуста, й цибуля, й морква — те, що ми, українці, звикли вживати споконвіку.
Картопля, яку виростив фермер Олег Єрмаков у Леб’яжому, серпень 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Дружина Олега Єрмакова збирає картоплю, Леб’яже, серпень 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Чоловік говорить, цього року отримав грант від Червоного Хреста — завдяки цьому вдалося купити мототрактор для збору врожаю.
«Допомагає нам він в усьому, починаючи з початку посівного сезону. До нього чіпляється фреза, тобто, після пахоти ми фрезеруємо, готуємо ґрунт до посадки картоплесаджалкою. Грунт, відповідно, м’який. Раніше цього ми не робили. До цього була спочатку ручна праця — це граблі, потім був мотоблок, а тепер вже більш розвиваємося й у нас з’явився мототрактор. Фактично він нам виконує всю роботу», — каже Єрмаков.
Олег Єрмаков біля трактора, який придбав за проєктом від «Червоного Хреста», Леб’яже, серпень 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Олег говорить, у розбитій хаті ще триває ремонт — після влучання тут лишалися тільки стіни. Закрити дах та поставити нові вікна родині допомогли міжнародні благодійні фонди, все інше роблять своїми руками та власним коштом, каже чоловік.
Фермерський сезон, каже Єрмаков, завершуватиме у жовтні — до того часу він хоче й закінчити ремонт у будинку. Наступного року планує розширювати бізнес — вирощувати овочі не тільки на землі, а й у теплиці.
