За інформацією: Суспільне Харків.
Олег Мацан. Суспільне Харків
Олег Мацан мав позивний "Циган". Своє життя з військовою справою він поєднав у 2019 році, підписавши контракт. Олег служив в ООС, а коли Росія напала 24 лютого 2022 року, був серед тих, хто будував бліндажі й окопи біля кільцевої дороги Харкова з боку колишнього Білгородського шосе під загрозою російських ударів. "Циган" мінував та розміновував території, служив у роті інженерної служби й охорони.
"Їхня група — сапери, інженери, виїжджали до і за лінію розмежування, розкладали міни перед позиціями противника, розтягували колючий дріт єгозу, щоб ворог не мав можливості підійти до українських позицій, розміновували дороги. Якщо нашим військовим конче було треба пройти, вночі знімали міни, якщо була можливість, ставили на ворожі позиції", — розповідає дружина "Цигана" Ольга.
Олег Мацан поліг 6 лютого 2025 року на Покровському напрямку. Йому було 29 років.
Олег Мацан з побратимом поблизу стели на в’їзді до Донецької області. Ольга Мацан
"Він вмів викликати симпатію і прихильність"
За годину до загибелі 6 лютого "Циган" надіслав дружині Ользі повідомлення "Зайка, я на виїзд. Все буде гаразд. Я тобі подзвоню, коли приїду". Це повідомлення Ольга береже і перечитує.
"Я йому потім раз написала, два — вже ніхто не відповів. Виходить, він мені написав смс, за годину його вже не стало. І ти переглядаєш це листування, слухаєш це голосове, і кажеш: «Господи, який же рідний голос». Ти просто кажеш це у порожнечу, ти хочеш, щоб тобі відповіли, а тобі вже не дадуть відповіді", — говорить Ольга Мацан.
Олег Мацан. Ольга Мацан
Ольга та Олег познайомилися під час навчання у Куп'янському медичному фаховому коледжі, в який вступили після дев'ятого класу. Ольга згадує, що на початку навчання не звертала уваги на одногрупника, за якого зрештою вийде заміж.
"Мені здавалося, що він сором'язливий. Вийшло так, що нас посадили разом. Пам'ятаю, як дивлюся на нього і думаю: "Господи, чому до нього?". Я засмутилася. За кілька місяців почали вітатися, а потім я йому щось підкажу, він мені щось підкаже — почали спілкуватися. Виявилося, що він веселий і харизматичний, вміє зробити так, щоб викликати симпатію і прихильність, особливо у жінок. Його сміх був заразним, і таким, знаєте, щирим, позитивним, живим. Під час літніх канікул продовжували потроху спілкуватися, а вже на другому курсі — то сходимо у парк погуляємо після пар, то на річку", — згадує Ольга.
Олег Мацан з дружиною Ольгою. Ольга Мацан
Життя молодої пари з Куп'янщини у Харкові
Дружба з Олегом, каже, тримала до випускного. Потім він поїхав у Харків, невдовзі до міста переїхала й Ольга. Закохані почали жити разом, вчилися бути родиною і вести побут.
"Олега добре виховали, його батьки разом 30 років. Для нього не було проблемою приготувати їсти чи помити посуд", — розповідає Ольга.
Олег Мацан з дружиною Ольгою. Ольга Мацан
У великому місті, каже, їм було непросто: житло винаймали, спочатку Олег працював на будівництві, але ця робота не була постійною, згодом він пішов працювати охоронцем у супермаркет, а сама Ольга намагалася влаштуватися за фахом. Згадує, що часто чула відмови, бо після коледжу не мала досвіду роботи.
Коли вдалося влаштуватися у приймальне відділення, знайшла і підробітку — викладала товари у супермаркеті. Згодом з приймального у токсикології Ольга пішла — пацієнти бували агресивними, а робота — складною. Олег кохану підтримав. Вже у Харкові Олег освідчився.
Ольга та Олег побралися у Харкові. Ольга Мацан
"Наше весілля — мій найпрекрасніший спогад. Ми самі на весілля заробили. У нас був чудовий тамада, були веселі конкурси, ми були такі щасливі. Я люблю передивлятися записи з весілля. На них є мій дядя, який у 2014 році пішов добровольцем на війну, а у 2022 році загинув під Бахмутом. Невдовзі мого тата мобілізували. Він пройшов навчальний центр, вийшов на перше завдання і вже два роки вважається зниклим безвісти. І от відео є, спогади є, а ні дядька, ні тата, ні Олега немає", — говорить Ольга.
Я усім подругам кажу, які виходять заміж, кажу, щоб намагалися все зняти, все зафільмувати. Життя по-різному може скластися, і може так вийти, що нічого, окрім цих записів, не лишиться.
Олег Мацан з дружиною і сином. Ольга Мацан
"Я йому: "Зая, що це?", а він: "Це війна"
За кілька місяців після весілля Олег пішов на строкову службу і під час неї вже визначився з подальшим фахом.
"Ми подумали, що контракт — це стабільність. Було багато навчань. Олег вчився інженерній справі, мінувати. Вдома його майже не було", — згадує Ольга.
За її словами, чоловік був у зоні ООС на Луганщині. І мав їхати туди знову, але почалося повномасштабне вторгнення. Подружжя, яке у 2021 році стало батьками, у масштабний напад Росії не вірило.
Олег Мацан з дружиною і сином святкує Новий рік. Ольга Мацан
"І от я прокидаюся, а в мене серце вистрибує, вікна трясуться. Таких звуків ніколи не чула. Я дзвоню: "Зая, що це?", а він: "Це війна", — пригадує Ольга.
Два місяці подружжя не бачилося, в Олега, каже дружина, не було навіть можливості взяти речі та побачити сина. На зв'язку були лише зрідка телефоном.
"Олег мені дав настанови, щоб я з сином переїхала до мами у Харкові, і щоб ми були всі разом. Там ще були сестри з дітьми. Ситуація у Харкові була жахлива перші місяці — обстріли, вибухи", — розповідає Ольга.
Олег Мацан з побратимами. Ольга Мацан
Олег зміг вирватися побачити родину у квітні. Ольга каже, що почуття були змішані: від гордості за чоловіка до страху за нього.
"Він переконував, що все буде добре. Просив дбати про себе і дитину. Син — це маленька копія тата. Він його безмежно любив. Коли сталося влучання у наш будинок і обстріли нашого району посилилися, Олег попросив, щоб ми з сином виїхали. Ми ненадовго поїхали на захід України. Але я не змогла там бути. Ми повернулися. 15 червня сину був один рік, Олега відпустили побачити родину, це був наш найкращий час, чоловік був з нами близько тижня", — розповідає Ольга.
Олег Мацан з дружиною святкують перший рік сина. Ольга Мацан
Поранення і реабілітація
Ольга каже, що 27 червня 2022 року, повертаючись з начальником інженерної служби після виконання завдання в Руській Лозовій, де вони зняли в полі 30 протитанкових мін, чоловіки підірвалися.
"Уламки почали розлітатися, Олегу перебило ноги, сильно поранило, у ньому було 19 уламків, деякі не змогли дістати. Побратим загинув. Я дуже вдячна лікарям у госпіталі, Олега витягли, хоч він втратив дуже багато крові. Мені було дуже страшно, але я трималася, мала зробити це для нашої родини. Було дуже боляче дивитися на його біль, як зі здорового чоловіка він перетворився, вважайте, на дитину, про яку потрібно дбати. Реабілітація тривала вісім місяців", — згадує Ольга.
Внаслідок підриву на боєприпасі у Олега Мацана було поранення обох ніг. Ольга Мацан
Коли Олег знову став на ноги, він повернувся на службу. Його зробили командиром відділення.
"Можливо, він ще не мав їздити на виїзди, але не міг так. Про те, щоб списатися, не було і мови. Казав, мовляв, як я буду сидіти, а хлопці будуть ризикувати. Він бачив, що хлопці кладуть життя, щоб ми всі могли жити. Він вірив у перемогу й Україну. Олег — людина совісті, він намагався бути корисним", — говорить дружина.
"Молодша донька не згадає тата"
У 2024 році у подружжя народилася донька.
"Зараз мені непросто, оскільки ми з Олегом були разом 13 років, він був моєю опорою і підтримкою. Ми так раділи, що у нас дівчинка… А в один момент у нас вибили землю з-під ніг", — каже жінка.
Олег Мацан з дружиною, сином і донечкою. Ольга Мацан
Із січня 2025 року Олег Мацан перебував на Покровському напрямку. 6 лютого під час слідування до точки виконання бойового завдання зі встановлення мінно-вибухових інженерних загороджень поблизу Удачного Покровського району Олег загинув.
"Найстрашніше, що ти лишаєшся у своєму горі одна. У нас двоє діток, я мушу бути сильною. Мені боляче від того, що молодша донька не згадає тата, старший пам'ятає, але мені треба бути сильною, щоб пояснити чому і як так сталося, що тато не з нами, що у тата була така робота, що тато не міг вчинити інакше, бо на нас напали. Що наш тато — герой. Також боляче, що є люди, які цього не розуміють", — плаче Ольга Мацан.
Олег Мацан з дружиною, сином і донечкою. Ольга Мацан
Дружина створила петицію, в якій просить надати Олегу звання Герой України.
"Ми з сином ходимо на могилу до Олега. Син каже: "Привіт, татусю". А мало бути не так. Олег мав приходити додому, обіймати, цілувати, грати в футбол. Здається, що коли приходиш до Олега, то спати легше. Але, знаєте, не легше — така сама тиша і пустота", — каже Ольга.
Дуже важко. Зараз не знаєш, з чого почати. Здається, що все роблю неправильно. Єдине, у чому впевнена — петиція. Олег гідний мати звання Героя України, а для моїх дітей це важливо. Кожен, хто загинув, — це герой.
