За інформацією: Суспільне Харків.
Юрій Нестеренко з Богодухівщини загинув за день до повернення з фронту додому. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
Юрій Нестеренко родом з Богодухова. У цивільному житті працював кухарем, залізничником та будівельником. З початком повномасштабного вторгнення він став до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Півтора року Юрій тримав оборону на Донеччині. Захисник загинув 10 квітня 2024 року — за день до того, як мав повернутися додому.
Історію бійця розповіла Суспільне Харків його дружина Людмила Нестеренко.
"Він дуже любив дітей": спогади дружини про подружнє життя та виховання дітей
З майбутньою дружиною чоловік познайомився у 2009 році. Разом вони прожили 13 років в селі Івано-Шийчиному та виховали трьох дітей.
Юрій Нестеренко разом з Тимуром, Русланом та Олександрою. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
У 2010 році у пари народився первісток Тимур.
"Я пішла з подругою до лікаря за компанію, бо вона була вагітна, й також дізналась, що вагітна — у мене було вже чотири місяці. Коли він прийшов з роботи, я сказала йому: "У мене новина, ти станеш батьком". Він дуже зрадів", — ділиться Людмила.
Під час пологів немовля дістало параліч лицьового нерва та перелом ключиці. У цей час Юрій підтримував дружину та допомагав із доглядом за сином.
"Півтора місяця в Харкові рятували дитину. Син цілодобово лежав під крапельницями та киснем. Він усе робив. Через день приїжджав до малого", — згадує дружина Юрія.
Потім малого повезли на томограф, там сказали, що все добре, й кажуть: "Ми вас випишемо у вівторок". Я дзвоню йому, кажу: "У вівторок приїдеш нас забирати". Він прийшов до куми, це вона мені розказала, що він прийшов, стоїть на порозі й плаче. Він чи то переживав, чи то на радощах.
За рік і місяць після народження первістка, у 2011 році, у подружжя народився другий син — Руслан. Дружина ділиться, що Юрій не одразу повірив у новину про другу дитину.
"Коли сказала, що вагітна, він сказав: "Ти що, жартуєш?" Кажу: "Ні". Він сприйняв це як розіграш. Як тільки я народила другу дитину, він одразу залетів у пологову залу й плакав", — каже дружина Юрія Нестеренка.
У 2013 році в сім'ї народилася донька Олександра. Вона з'явилася на світ у день народження матері.
"Ім'я для доньки вибирав він. Дуже дітей любив", — згадує жінка.
Юрій Нестеренко разом зі своїми дітьми. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
Людмила запам'ятала Юрія як доброго, веселого та люблячого батька.
"Він ніколи не падав духом, були важкі ситуації, особливо, коли дитина в лікарні перебувала, тому що лікування було дуже дороге, але він старався, витягував усе", — каже Людмила.
За словами жінки, вільний від роботи час чоловік присвячував хобі.
"Переважно був на роботі, я його бачила, коли він йшов на роботу та приходив з роботи. Цікавився бойовими мистецтвами, книжок у нього було багато. Дуже любив риболовлю. Йшов туди, коли була вільна хвилина", — розповідає дружина.
"Я в теробороні не хочу, тільки на позиції"
У лютому 2022 року Юрій добровільно пішов до військкомату. За словами дружини, першого разу йому відмовили, тому що чоловік мав трьох дітей, але з другої спроби Юрій мобілізувався.
Воїн з Богодухівщини Юрій Нестеренко на позиції. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
"Відмовляли і я, і його мама. Все було безрезультатно. Коли чоловік йшов воювати, він сказав: "Я йду туди, бо хочу, щоб мої діти жили в Україні", — говорить дружина.
Юрію пропонували службу в тилу, але він відмовився.
"Його хотіли відправити в ТрО, але він сказав: "Я в теробороні не хочу, тільки на позиції". І добровільно пішов на передову. Півтора року Юрій прослужив у Донецькій області", — розповідає Людмила.
Юрій Нестеренко разом із побратимами. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
За її словами, за час служби Юрій приїжджав у відпустку два-три рази.
"Я прекрасно розуміла, що таке "нуль". Діти дуже за нього переживали. Перед Новим роком діти просили в нього кермо з педалями, а мала хотіла "гуся-обіймуся". Він їм купив ці подарунки. Дітям практично ні в чому не відмовляв. Колись зателефонував і каже: "Мені так соромно і ніяково, не вистачило грошей щось їм купити". Кажу: "Це не найголовніше, головне, що ти живий і здоровий", — розповідає дружина захисника.
Юрій Нестеренко на бойовій позиції. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
Юрій Нестеренко на фронті. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
Загинув за день до повернення додому
Під час служби Юрій переніс поранення та контузію. Через погіршення стану здоров'я він мав звільнитися з лав Сил оборони, але загинув за добу до виїзду. Це сталося 10 квітня 2024 року у Павлівці Донецької області.
"Мені зателефонувала сестра та сказала, що його немає. Ворожа куля. Як мені розповідали, вони були на позиції, почався обстріл. Коли хлопці всі позалягали, йому кричали: "Юра, ляж! Перечекай обстріл!" Коли всі полягали, він схопив автомат і відбивався до останнього", — каже жінка.
Юрій Нестеренко на позиції. Фото надала дружина Людмила НестеренкоКоли він їхав з дому (з останньої відпустки, — ред.), навіть ні з ким не попрощався. Можливо, відчував. Я дуже важко це переношу. Не можу все усвідомити. Намагаюсь відволікатись, але не вдається. Це дуже важко.
Людмила каже, що середній син Руслан найболючіше сприйняв звістку про смерть батька.
"Коли я прийшла з роботи й сказала дітям, що їхнього тата немає, у мого середнього сина Руслана був істеричний сміх і сльози одночасно. А старший син тиждень писав йому повідомлення у Viber та WhatsApp: "Тату, скажи, що це неправда". Місяць спали з його фотографіями", — згадує дружина.
Могила Юрія Нестеренка. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
Побачитися з батьком та чоловіком родина приїжджає до Богодухова на Алею Пам'яті.
"Діти постійно про нього згадують. Ми, коли їздимо у місто у справах, малі: "Мамо, ми заїдемо до тата?". Коли приїхали на пів року з дня загибелі на цвинтар, середній син упав на коліна на могилу і криком кричав. Діти колись були у свекрухи, нікому не сказали й пішли в місто, наче погуляти з друзями. Купили квіти, купили воду, поставили квіти на Алеї в місті й пішли самі на кладовище до тата на могилу", — згадує Людмила.
Фотографія Юрія Нестеренка на Алеї пам’яті у Богодухові. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
Смерть сина позначилася й на стані матері Юрія — Людмила розповіла, що в жінки почалися проблеми зі здоров’ям.
"Ми підтримуємо одна одну, спілкуємося, але бачитися доводиться дуже рідко", — ділиться дружина захисника.
Боротьба за пам'ять
Нині рідні вже вдруге збирають підписи під петицією про присвоєння Юрію Нестеренку звання Героя України. Людмила переконана: чоловік заслуговує на це звання, адже свідомо обрав шлях захисника, попри можливість залишитися в тилу як багатодітний батько.
Юрій Нестеренко на позиції. Фото надала дружина Людмила Нестеренко
"Хочемо, щоб йому дали звання Героя України, бо він на нього дійсно заслуговує. Він пішов добровільно, маючи трьох дітей, не був "диванним експертом" і не казав: "Чого я маю, і воно мені не треба, хай іде хтось інший". Вперше ми подали торік і зібрали три з половиною тисячі голосів", — каже Людмила.
