За інформацією: Суспільне Харків.
Надія Брякова з доньками Маргаритою та Анною. Фото надала Надія Брякова
Жителька Валківської громади Харківської області Надія Брякова після загибелі чоловіка-військового залишилася сама з дев'ятирічною донькою та постала перед ризиком втратити роботу. Жінка вирішила опанувати подологію, отримала мікрогрант та відкрила власний кабінет. Нині Надія вже має постійних клієнтів і продовжує навчатися.
Про те, як нова діяльність допомогла пережити втрату чоловіка, Надія Брякова розповіла Суспільне Харків.
Надія Брякова з чоловіком Олегом та донькою Маргаритою. Фото надала Надія Брякова
"На другий день після весілля я дізналася, що вагітна"
Чоловік Надії Олег Бряков народився 15 червня 1970 року у місті Шадринську Курганської області РФ. На початку 90-х років переїхав в Україну, його сім'я оселилася у Чугуєві на Харківщині. Після навчання Олег працював слюсарем та електрогазозварювальником. Закінчив школу молодших авіаційних спеціалістів у Чугуєві, отримав звання прапорщика та спеціальність механіка з обслуговування реактивних моторів літаків.
Надію з Олегом познайомили спільні друзі, згадує жінка.
"Подружка надіслала мені повідомлення: "Ми знайшли тобі гарну пару, ти за ним будеш, як за кам'яною стіною". А я на той час розлучилася з першим чоловіком і взагалі не хотіла відносин ніяких. А вона каже: "Я дала йому твій номер телефону". Ну, думаю, дала — то й дала, добре. А наступного дня він мені зателефонував — так і познайомилися. Стали спілкуватися", — згадує жінка.
Олег Бряков з молодшою донькою Маргаритою. Фото надала Надія Брякова
Надія та Олег спілкувалися телефоном пів року, поки чоловік був на заробітках за кордоном, говорить жінка. Каже, коли повернувся в Україну, приїхав до неї у гості і залишився жити.
"Через два роки ми з ним одружилися. І вже на другий день після весілля я дізналася, що вагітна. Вирішили, що будемо народжувати. Народилася у нас прекрасна донечка, назвали її Маргаритою. Тато її називав П'ятачком, тому що у неї такий маленький носик. Він її дуже любив", — розповідає Надія Брякова.
Олег виховував і мою старшу доньку Аню. Він прийшов до нас, коли їй було 10 років. У нього теж є діти: донька Галина від першого шлюбу і син Геннадій. З Геннадієм ми й зараз спілкуємося, він живе у Дергачах. У нього теж сім'я своя є, ми — друзі, якось нас і горе звело, і радість, все вкупі.
"Я їду, а ти йдеш до дівчат"
Олег Бряков 13 років прожив у Росії, говорить Надія. Каже, він туди їздив на заробітки, там мав стосунки, там залишилися його рідні, але він пішов добровольцем захищати Україну в перший день повномасштабного вторгнення.
Олег попередив дружину, що збирається піти воювати ще до ухвалення остаточного рішення.
Олег Бряков на фронті. Фото надала Надія Брякова
"Я казала: "Давай почекаємо, ще ж ніхто нікого не призивав". А так сталося, що поки він був на роботі, у Facebook виставила староста нашого села Сидоренкового пост про загальну мобілізацію. Просила всіх, хто бажає захищати свою країну, прийти до сільради, там буде чекати автобус, і хлопців відправлять", — згадує Надія.
Олег повернувся з роботи, сів покурити. Я бачила, що він задумався. Спитала, що вирішив, а він каже: "Я зараз докурю — і дам тобі відповідь". Він докурив, встав і каже: "Я йду, тому що йдуть хлопці мого віку, і я не можу не піти".
Надія з чоловіком під час його служби у ЗСУ. Фото надала Надія Брякова
24 лютого 2022 року Олег попросив дружину зібрати речі, а потім поїхав автобусом разом з іншими добровольцями. Надія каже, 26 лютого чоловіка вже зарахували до Збройних сил України.
"У них була можливість, коли йшли двоє людей з однієї з сім'ї, одному залишитися. З Олегом пішов Ігор — мій брат рідний. Ігор зайшов першим, записався. А за ним пішов Олег. Він зайшов і викреслив Ігоря. Вийшов, сказав: "Я їду, а ти йдеш до дівчат. Тому що вони там залишилися самі". А у нас дійсно п'ятеро дівчат залишилися разом із сім'єю брата", — згадує Надія.
Олег Бряков на фронті. Фото надала Надія Брякова
"Він був росіянином, який пішов воювати за Україну"
Олег Бряков спочатку служив у роті забезпечення, а потім його перевели у піхоту, розповідає дружина. У складі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади він брав участь у звільненні населених пунктів Херсонщини, після чого воював у Бахмуті, Андріївці та Кліщіївці. На Рівненщині охороняв державний кордон України, потім знову повернувся під Бахмут, частково окупований росіянами.
Олег Бряков з побратимом. Фото надала Надія Брякова
Після поранення у бою за Бахмут повернувся на фронт, воював на Донеччині та Харківщині, зокрема на Куп'янському напрямку. Загинув Олег Бряков 1 жовтня 2024 року на Лиманському напрямку біля села Торського, внаслідок влучання російського FPV-дрона.
"Він був справжнім чоловіком для мене та справжнім товаришем для побратимів. Коли хлопці приїхали на похорон, вони казали: "Це ж наш "Кавказик", як ми могли не приїхати. Це людина, яка йшла в бій, і ніхто не боявся з ним йти, бо всі знали, що він виведе". І так було навіть у той день, коли він загинув", — розповідає Надія.
Олег був водієм-санітаром, він мав виїжджати в жовту зону, просто забирати хлопців. Але так сталося, що пішли хлопці у відпустки, а декого поранили. І він на прохання командира пішов на завдання замість того, хто мав піти. І так сталося, що він у ту ніч загинув.
Останнє фото Олега Брякова з сім’єю за кілька днів до його загибелі. Фото надала Надія Брякова
15 червня 2025 року в Олега мав бути день народження. І саме того дня його дружина отримала повідомлення про нагородження чоловіка орденом "За мужність" III ступеня посмертно.
"1 жовтня, коли пройшов рік з дня загибелі чоловіка, мені вручили цей орден. Саме в день його смерті тут у нас, у Валках, вручали мені. Олег колись казав: "У Росії я був би ніким. Навіть якщо загину, мене, мабуть, і не поховають нормально. А тут, якщо я загину, то буду героєм". Він зненавидів людей, з якими прожив досить довго. Він був росіянином, який пішов воювати за Україну й отримав орден "За мужність" від президента України", — розповідає Надія.
Надія Брякова біля фото чоловіка на Алеї пам’яті. Фото надала Надія БряковаВін жив тут з 2021 року, у нього був український паспорт. Після того як повномасштабна війна прийшла, він у своєму військовому білеті закреслив слово "росіянин" і написав зверху своєю рукою — "українець".
"У мене такий рік був, я не встигала ухвалювати рішення, не встигала їх обдумувати"
Після загибелі чоловіка Надія залишилася сама з неповнолітньою донькою. Жінка каже, директорка ліцею, в якому вона на той час працювала завідувачкою господарства, попередила про скорочення робочого місця через нестачу дітей. Довелося ухвалювати рішення про зміну професії, тому у грудні 2024 року Надія записалася на курси манікюру.
"Я прийшла до своєї сестрички двоюрідної, і вона мені каже: "Чуєш, мала — так вона мене називає — я ж їду у Харків на курси масажиста. А я їй кажу: "А що ж я робитиму? А я піду на курси манікюру". І я при ній пишу дівчині, яка займається цими курсами, питаю, коли їх можна пройти. А вона мені відповідає: "Та хоч завтра", — згадує Надія.
Надія Брякова на своєму робочому місці. Фото надала Надія Брякова
Після закінчення перших курсів Надія поїхала на курси з педикюру. Каже, потім навчалась онлайн, а у квітні проходила практику в Києві, після якої вирішила освоїти подологіюРозділ медицини, що спеціалізується на діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань стоп, нігтьових пластин та шкіри.
"Я закінчила навчання з апаратного медичного педикюру. І нам там запропонували піти далі. Більш-менш я вже була ознайомлена з цією професією, я вирішила, що буду продовжувати навчання: встановлення коректувальних систем, лікування гіперкератозу, зачищення мозолів, видалення бородавок. В цілому, я закінчила на сьогодні п'ять поглиблених курсів, за якими вже можу працювати", — розповідає Надія.
Надія Брякова на своєму робочому місці. Фото надала Надія Брякова
Щоб мати змогу повноцінно займатися практикою, жінка подала документи на грант за програмою "Власна справа", пройшла курси з написання бізнес-плану у Харківському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. Каже, після успішного захисту бізнес-плану отримала мікрогрант на 74 250 гривень.
"У мене вже було майже все обладнання, але не було такого крісла комфортного, стільця, витяжки, стерилізатора. Основна складова кабінету подолога — це комфорт та стерильність, тому я подалась на грант", — згадує Надія Брякова.
"Зараз я працюю, щоб зібрати гроші на нові курси"
Надія оформила ФОП, у неї вже є постійні клієнти. Жінка каже, вона єдиний подолог у Валках, тому прагне розвиватися в цьому напрямку і надалі, щоб допомагати людям.
"Я планую навчатися далі. На цей рік заплановані у мене ще три курси — саме те, що потрібно для роботи. Планую розвиватися. Зараз я працюю, щоб зібрати гроші на нові курси. Я винаймаю невеличку кімнатку розміром у вісім квадратних метрів. Я там як у рукавичці, але мені поки що цього вистачає", — розповідає Надія.
Надія Брякова на своєму робочому місці. Фото надала Надія Брякова
За словами Надії Брякової, у кінці зими до неї найчастіше звертаються за лікуванням проблем стоп.
"Перед весною у всіх дівчат, жіночок проблеми — дуже загрубіла шкіра. Або ще деформація нігтів, потрібно встановлення систем. Носять неправильне взуття, і буває таке, що нігті пустіють. Також оніхолізисВідшарування нігтьової пластини від м'яких тканин з утворенням порожнечі, гіперкератозроявляється сухою, грубою шкірою, тріщинами, мозолями і вростаючі нігті — таке буває найчастіше. Обробляю стопи, обробляю нігтики, даю консультації, що потрібно: чи аналізи здати, чи, можливо, треба придбати спеціальні ліки, які допоможуть зростити правильно ніготь. Чи, можливо, встановити коригуючу систему, щоб ніготь надалі не вростав.
Звісно ж, я роблю і звичайний медичний педикюр, якщо немає проблем. Це педикюр, який, наприклад, звичайний майстер манікюру-педикюру не зробить, тому що я використовую спеціальні фрезиЗмінні насадки для апаратного манікюру та педикюру, спеціальний інструмент, кератолітики, які розм'якають загрубілу шкіру. І тоді надовше вистачає такого педикюру.
"Я йду далі, тому що він би цього хотів"
Після загибелі чоловіка Надії Бряковій довелося повністю змінити своє життя. Жінка каже, зараз не шкодує про своє рішення.
"Мені завжди хотілося навчатися, але так сталося, що молода була, вийшла рано заміж, народила дитинку і працювала. Основним видом діяльності у мене була торгівля. Я працювала продавцем. А потім, коли з'явився чоловік у моєму житті, я пішла до садочка, підміняла дівчат вихователів пів року, а потім директорка ліцею запропонувала мені посаду завідувачки господарства, і я там шість років працювала, нічого не змінюючи", – згадує жінка.
Я зараз кожного дня собі кажу: добре, що я на це наважилася. Зараз відчуваю в собі сили йти далі, йти навчатися, і бачу, що це потрібно людям. Люди такі задоволені виходять від мене.
Надія Брякова зі старшою донькою Анною. Фото надала Надія Брякова
За словами Надії, навчання та робота допомогли їй пережити втрату чоловіка.
"Він був людиною, яка жила для сім'ї. Втрата цієї людини для мене дуже тяжка і болюча, тому що так важко знайти свою другу половинку. І тут, коли отак її вирвали з життя — це просто нестерпно", — каже жінка.
Я сумувала, плакала, у мене була апатія, відчуття порожнечі. Те, що я для себе знайшла, дійсно мене витягло з цієї ситуації, з якої дехто не виходить. Так, я втратила чоловіка, так, це моє горе, моя біда, але я йду далі, тому що він би цього хотів. Загибель чоловіка повністю перевернула моє життя, але я знайшла себе.
Надія з доньками та з сином Олега Геннадієм. Фото надала Надія Брякова
23-річна Анна та 11-річна Маргарита підтримують маму та пишаються її успіхами, говорить Надія. Жінка каже, хоче бути для них прикладом.
"Вони кажуть: "Мамо, ти неймовірна!" У мене прекрасні донечки, вони мною так пишаються, вони кажуть: "Мам, ми так пишаємося, що ми твої доньки, ти у нас така сильна, ти молодець, що ти не здалася, що ти пішла далі", – говорить Надія.
Я відчуваю, що вони рівняються на мене. Я їм кажу: "Я ж заради вас така стала. Все, що Бог дає, він знає, що ми витерпимо. Раз так сталося, пішов тато, немає його, але ми живемо, ми не маємо опускати руки". Він же теж такий був – ніколи не сидів на одному місці. І я з ним за ці роки стала сильною.
