За інформацією: Суспільне Харків.
Житель Борової Микола, який пережив російський полон під час окупації у 2022 році. Суспільне Харків/Любов Геращенко
Колишній військовий з Борової Микола, під час окупації селища у 2022 році, п'ять днів перебував у полоні росіян — до нього застосовували тортури, психологічний тиск, а також били електрошокером. Після того як чоловіка відпустили, він півтора місяця переховувався у лісосмугах та полях, поки селище не звільнили українські військові.
Про життя в окупації та знущання в російському полоні Микола розповів Суспільне Харків.
У 17 років Микола вступив до Сумського артилерійського училища, яке закінчив у 1985 році. Він служив у Німеччині, працював у військовій прокуратурі в Тбілісі, а після повернення до України в 1992 році обійняв посаду криміналіста у Боровій.
Після виходу на пенсію у 2015 році, його призвали до лав ЗСУ — чоловік став начальником відділу комплектування та заступником начальника Борівського ТЦК. На цій посаді він пропрацював два роки.
"Я не розумів, чому із тих людей, хто залишився в окупації, 80% були готові стати росіянами"
Микола каже, у лютому 2022 році відчував, що відбудеться повномасштабне вторгнення.
"Це ж був лютий 2022, вже відчувався, "запах" війни. Всі знали, але всі відкрито не могли (говорити — ред). Ми прокинулися, була донька вдома, маму я забрав з села. Я їх підняв, кажу — війна. Почали стріляти", — пригадав чоловік.
Коли російські війська зайняли Куп’янськ, а 1 квітня — Ізюм, Борова опинилася відрізаною, розповів Микола. Його донька й дружина сина змогли виїхати за кордон — до Німеччини. Коли безпекова ситуація у Боровій погіршилась, Микола з матір'ю переїхали до села Степи (до 2024 року село Першотравневе, — ред.).
Через декілька днів я побачив, що вулицею їдуть танки, йдуть замурзані російські солдати, заходять у двори. Мене забрали й вели буряти. І я зрозумів, що у них була інформація, що я військовий. Мене водили довго, потім привели до офіцера, а він каже: "Роздягайся!". Вони шукали тату, бо боялися, адже ця частина вийшла з Києва. Згодом мене відпустили.
Житель Борової Микола, який у 2022 році пережив російський полон під час окупації. Суспільне Харків/Любов Геращенко
Життя в окупації було психологічно важким, каже Микола. Він намагався нікуди не виходити з двору й не спілкуватися з сусідами, які, за його словами, були готові "підлаштовуватися під нову владу".
"Я сидів на городі. Мені було сумно, зв'язку ні з ким не було. Я на це все дивився і не розумів, чому із тих людей, хто залишився в окупації, 80% були готові стати росіянами, аби не стріляли, аби було, що їсти, і все. А таких, хто готовий був до спротиву, дуже мало взагалі було", — розказав Микола.
9 травня чоловік поїхав до Борової, щоб перевірити чи вціліли квартири — росіяни погрожували ламати замки у порожніх оселях. На місці він побачив розбиту українську колону, яка потрапила в засідку, і місцевих, які вітали російський парад.
І тут грає гімн України, на весь квартал. Стоять на дворі всі, і нічого не можуть зрозуміти, звідки цей гімн грає. І одна сусідка моя, почала кричати: "Ідіоти, вимкніть, нас зараз тут перестріляють". Я не витримав, встаю і кажу: "Це зробили не ідіоти, це зробили нормальні люди".
Житель Борової Микола, який у 2022 році пережив російський полон під час окупації (крайній справа). Фото надав співрозмовник
"Вони наді мною знущалися цілими днями"
Після приходу російських сил до села, до нього неодноразово приїжджали представники ФСБ і пропонували співпрацю, розказав Микола. У липні російські силовики провели у нього обшук та відвезли чоловіка до райвідділу.
"Я сходив в церкву на Петра і Павла. Після церкви прийшов, вдома увімкнув телевізор. Стук у двері, відчиняю, і одразу в мене удар пістолетом в лоба. Вони в масках, залітають. Я свідомість не одразу втратив. Вони мене поставили на коліна до стіни, і почали робити обшук. Я кажу: "Хлопці, що ви шукаєте?" І тут один із них, виносить жмені патронів. Я так засміявся, кажу: "Не займайтесь дурницею, звідки в мене можуть бути патрони?" Кажуть: "НАТОвські", — пригадав Микола.
Я по воротах зрозумів, що мене привезли в райвідділ (у Борову — ред.). Заводять в камеру, мішок на голові, кайдани на ноги наділи, на руках стяжка, мішок не знімають з голови й пішли в іншу камеру, і я чую, як вони допитують. Та людина кричить в сусідній камері, я чую удари, електрошокер. Вони б'ють, б'ють, б'ють. І це десь години дві було. А я відчуваю, що кайдани на ногах так тиснуть, що вже не можу. Я почав смикатись, і мене тут електрошокером почали бити.
Ноги Миколи після катувань у російському полоні. Фото надав співрозмовник
Чоловіка п'ять днів тримали у райвідділку у Боровій. Росіяни намагалися вибити з нього інформацію про "кураторів", "канали зв'язку", зброю та коригування — вони знали, що він має артилерійську освіту та є колишнім військовим. Микола каже, декілька разів його возили на обшуки додому та в гараж, але знайти нічого не змогли. Також росіяни вивозили чоловіка в ліс, де погрожували вбити, але залишили живим.
"На наступний день вони прийшли вранці. Заносять два відра з водою. Поставив (російський військовий, — ред.) мене на коліна і почав занурювати у відро з водою. Він відчував, коли я ставав слабшим, він мене витягував, я падав на спину, хапав повітря. І вони з висоти лили на мене воду з пляшки. Тобто я тонув. Це години дві-три тривало. Вони з мене знущалися цілими днями. Вночі не чіпали", — пригадав колишній військовий.
Житель Борової Микола. Суспільне Харків/Любов Геращенко
Окрім фізичних тортур росіяни тиснули на жителя Борової психологічно — давали слухати аудіозапис, який був схожий на голос його 15-річної доньки, та казали, що "проведуть її через лінію фронту".
На п'ятий день російського полону його катували сигаретним димом у протигазі, розповів чоловік.
"Я вже коли прокинувся, я порахував, я скурив 11 цигарок. Сигарета "Мінськ". Вони мене почали обливати водою, але електрошокером не били, тому що їх самих почало бити струмом. Це був останній день катувань. Приходить вагнерівець, а я весь синій. Він подивився, та каже: "Росгвардійці перестаралися". Він посміявся: "Пиши, що претензій не маєш, додому підеш", — розповів Микола.
Ноги Миколи після катувань у російському полоні. Фото надав співрозмовник
"Моя психіка так порушилась, що і зараз погано сплю"
Після того як росіяни відпустили Миколу, він з липня по вересень переховувався у лісосмугах та кукурудзяних полях.
"Вони приїхали, мене шукали. Сказав мамі, щоб повідомила, що я до сестри в Луганськ виїхав. І ніхто мене не бачив. Мама мені ввечері приносила їсти — там в одному містечку ставила. Я вночі приходив, до машини добирався, слухав радіо, і вночі змінював локацію. Ну, моя психіка так порушилась, що і зараз погано сплю", — розказав чоловік.
Коли вже десь середина вересня наші пішли до контрнаступу. Балаклію звільнили, і далі пішли, і вже цих ФСБшників не стало — вони вже повтікали всі. І коли 6 жовтня першого солдата ми побачили, прапори українські, в мене мандраж по тілу був. І коли мене обійняв український солдат — я зрозумів, що все закінчилося. Я був готовий віддати усе.
