За інформацією: Суспільне Харків.
Військовий 41-ї окремої механізованої бригади “Байкер”. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
У 2022 році "Байкер" потрапив до 41 окремої механізованої бригади — починав з піхоти, а потім перевівся до танкового батальйону.
"Я почав шлях зі звичайного стармеха роти і вже доріс до тимчасово виконувача обов’язків заступника командира батальйону з озброєння. Люди бачать, коли ти працюєш, стараєшся, коли ти вкладаєш у свою роботу більше зусиль — це цінується", — розповів військовий.
"Танк як бойова одиниця потроху втрачає свої первинні налаштування"
"Байкер" каже, щороку робота танкістів ускладнюється через російські дрони. За його словами, зараз, наприклад, для доставки бойового комплекту на позиції залучається щонайменше троє людей, які слідкують за небом.
"У нас дуже велика проблема — це з неба. Це прям неймовірно, бо навіть у 2023 році такої кількості дронів не було, зараз дуже важко пересуватися. Навіть прості речі, такі як доставити боєкомплекти на позиції — це ризик. Зараз ситуація ускладнилася максимально, бо дрони стали швидше, літають далі, б'ють сильніше і дуже важка ситуація", — розповів офіцер 41-ї бригади.
Танк як бойова одиниця потроху втрачає свої первинні налаштування. Зараз він не може так воювати, як воював у 2022 році, але ми адаптуємося і підлаштовуємось. Основні задачі — у нас є цілі, у нас є координати і ми по них працюємо. Так само у нас є танки, які стоять на пряму наводку і у випадку якогось прориву вони виїжджають і працюють. Працюємо і як далекобійна артилерія, так і на пряму, танк залишається виконувати свої обовʼязки.
Військовий 41-ї окремої механізованої бригади н позивний “Байкер”. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
"Мені було з ними цікаво, бо люди різного віку, різних робіт, різних досвідів"
Позивний "Байкер" військовий отримав за своє цивільне захоплення: розповідає, перший мотоцикл в нього з’явився у 17 років, тоді ж юнак приєднався до Харківського мотоклубу.
"Мені було з ними цікаво, бо люди різного віку, різних робіт, різних досвідів, і це все обговорювалося без сорому. На будь-які теми можна було побалакати, це була як друга сімʼя. Бо люди з різними знаннями, вони всім своїм життєвим досвідом (ділилися — ред.). Різні дипломи — від еколога до депутата. І від кожного ти щось дізнаєшся своє, і це також вплинуло на моє життя в армії. Досвід не купиш — його тільки можна заробити", — розповів військовий.
Ми більшість підтримуємо, деякі люди зникають час від часу, бо у нас така робота, що звʼязок не завжди є. Наш побратим з мотоклубу був у спец призначених військах і він загинув. Не дивлячись на те, що у кожного своєї роботи багато, на похорони приїхали усі, бо ми і так рідко бачимося, і на жаль, тільки по такій події зібралися всі разом.
Байкери Харківського мотоклубу. Фото з архіву “Байкера”
“Байкер” (справа) з побратимами з мотоклубу. Фото з архіву “Байкера”
"Людина має розуміти, що її життя залежить від неї"
"Байкер" каже, у його родині воювали і дід, і батько, тому і він доєднався до захисту країни.
"У мене по поколінню, на скільки я знаю, не було жодної людини яка не воювала, хтось у Другій світовій, хтось в Афганістані. А я чим гірше ніж вони? Вони ж поверталися живі з війни. Чому люди думають, що якщо їх спіймало ТЦК і вони потрапили в армію, вони ящик замовляють і надгробок? Так не має бути. Людина має розуміти, що її життя залежить від неї", — сказав військовий.
Я хочу бачити як син виросте, по-перше. Я хочу далі жити в Україні, нікуди не збираюся тікати, мені хочеться, щоб наша країна жила та процвітала. У нас красива природа, красиві дівчата, у нас гарні діти, лояльні закони.
