За інформацією: Суспільне Харків.
Новий герб Балаклії. Віталій Карабанов/Telegram
У нових символах Балаклійської громади Харківської області використані пурпуровий, жовтий та блакитний кольори.
Про це повідомив начальник МВА Віталій Карабанов.
"Минулого року було оголошено конкурс на їх створення, під час якого до комісії з проведення конкурсу на створення офіційної символіки Балаклійської міської територіальної громади надійшло безліч чудових пропозицій та малюнків від вас. Кожна ідея була цінною і стала основою для подальшої роботи над розробкою нашого герба і прапора. Ми створили символи, що поєднують історичні витоки та сучасність нашої громади", — йдеться у повідомленні.
Що означає герб Балаклії
Герб Балаклії. Балаклійська МВА
На гербі Балаклії — золота фортеця з відкритою брамою і двома баштами на пурпуровому щиті.
"Це символізує заснування Балаклії як козацької слободи. Срібний пірнач як атрибут полковницької влади вказує на існування на території Балаклійщини слобідського козацького полку з центром у Балаклії. Хвиляста срібна балка символізує річку Балаклійку і вказує на одну з найпоширеніших версій походження назви «Балаклія» — річка, багата на рибу", — йдеться у повідомленні очільника МВА.
Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш та увінчано срібною міською короною, що свідчить про статус міста. Картуш прикрашений колоссям і дубовим листям.
Що означає прапор Балаклії
Прапор Балаклії. Балаклійська МВА
Прапор Балаклії — це квадратне полотнище з малиновим лапчастим хрестом. Між його раменами проходять сині та жовті промені.
"У центрі прапора розташований герб громади. Хрест узято з опису історичного прапора Балаклійської козацької сотні, що підкреслює нашу історичну спадщину. Малиновий — традиційний колір, що асоціюється з українським козацтвом", — написав Карабанов.
Хрест взятий з опису історичного прапора Балаклійської козацької сотні, відомого з дослідження харківського етнографа й краєзнавця Василя Іванова "Прапори слобідських полків", що було опубліковано в "Ювілейному збірнику на пошану академіка Д. Багалія" в 1927 році.
