За інформацією: Суспільне Харків.
Дронщиці “Хартії” “Жуйка” та “Мей Мей”. Суспільне Харків
Військовослужбовиці 4-го батальйону оперативного призначення розвідувально-ударної групи 13 бригади "Хартія" на позивний "Жуйка" та "Мей Мей" доєдналися до війська понад рік тому. Вони кажуть, планували зробити це раніше, але остаточне рішення ухвалили у листопаді 2024 року. "Жуйка" служить на посаді операторки БпЛА, "Мей Мей" керує польотами та доводить задачі командирів безпосередньо до пілотів.
Про службу в "Хартії" та участь у Куп'янській спецоперації дронщиці розповіли Суспільне Харків. Далі — пряма мова.
"Куп'янська операція — це для мене був перший серйозний досвід": історія військової на позивний "Жуйка".
"Хотіла долучитися до армії з 24 лютого 2022 року"
Мені 23 роки, позивний — "Жуйка". Моя посада — операторка БпЛА. Літаю на дронах типу "Мавіки", "Матріси", "Аутелі".
Я доєдналася до армії понад рік тому, у листопаді. Чому вирішила — це доволі складне питання, тому що хотіла долучитися до армії, напевно, з 24 лютого 2022 року. Але я на той момент була юна і просто чекала, коли наважусь, коли буду готова.
Переламного моменту, щоб вирішити піти служити, не було. Навіть навпаки я б сказала — у мене були якісь свої власні проблеми з пошуком роботи, ким я хочу стати, зі здоров'ям. І коли я вирішила свої особисті питання, розв'язала проблему з роботою, з зарплатою, зі здоров'ям, зі стосунками, які у мене були, і коли все стало стабільно, тоді я вирішила, що немає ніяких тригерів, це не буде емоційним чи поспішним рішенням. І якщо я хочу досі, значить я готова.
Коли я почала шукати, куди доєднатися на службу, то я не знала, ким я хочу бути. Я погано уявляла взагалі, які посади в армії є, які б мені підійшли. Я ходила в рекрутингові центри, питала, вони всі знизували плечима, казали: "Пройдіть якісь курси по дронах, може щось вийде".
Військовослужбовиця 13 бригади “Хартія” на позивний “Жуйка” керує дроном. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Коли я зателефонувала на чергову гарячу лінію, мене спитали: "Яка у вас зараз робота, посада?" Я сказала, що я працюю секретаркою. Вони такі: "Діловод". З того часу я дзвонила, питала, чи можна кудись, тільки не діловодом. І так я доєдналася до "Хартії". Мені на всіх етапах все ще обіцяли діловода, тому що я маю якийсь досвід. Але все-таки на місці, коли ти потрапляєш у свій підрозділ, всі зацікавлені в тому, щоб ти займався чимось, що тобі подобається.
У мене запит був простий: щоб посада була бойова, щоб це було не діловодство, щоб я їздила безпосередньо на позиції, і найбільш відповідний варіант для мене був — дрони.
Пуль управління дроном у руках військовослужбовиці 13 бригади “Хартія” на позивний “Жуйка”. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
З бойовою посадою набагато легше відчувати, що я роблю щось круте, важливе — ти швидше бачиш результат своїх дій. Крім того, я втікала від нудної роботи, я хотіла щось цікаве.
Я літаю на дронах — це розвідка, але окрім самих польотів — ще зайти на позицію, виставити все обладнання, працювати там, вести побут, і так само покинути позицію, зібрати майно — це теж великий шматок роботи.
"Ти бачиш безпосередньо бойові дії, де відбувається все те, що зазвичай на екран не потрапляє"
Куп'янська операція — це для мене був перший серйозний досвід, де відбувалось багато штурмових дій, велике навантаження по роботі та моральне навантаження, тому що ти бачиш безпосередньо бойові дії, де відбувається все те, що зазвичай на екран не потрапляє. І це морально було тяжко, це велика відповідальність.
Військовослужбовиця 13 бригади “Хартія” на позивний “Жуйка” запускає дрон. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Конкретно наш підрозділ під час Куп’янської операції — це були саме штурмові дії з нашого боку і відбивання штурмових дій росіян. Техніка там не була залучена, всюди ходили пішки: що наші, що їхні. І це завжди малі групи. Великими групами ви просто надто примітні, надто солодка ціль.
Це відбивання міліметр за міліметром — кожна будівля, кожен підвальчик. В одній будівлі в одному підвалі можуть бути наші, в іншому підвалі можуть сидіти росіяни. І це такі буквально переміщення на кілька метрів. Перебігли — закріпилися, перебігли — закріпилися. Дуже це все тяжко, зі скрипом, повільно. Але працюємо.
Нам доводилося спостерігати росіян, які перевдягалися в цивільних і вони серед цивільних непогано маскуються. У нас був цікавий випадок, коли ми зрозуміли, що в будинку перебувають росіяни, максимально випадково, адже по тій вулиці дуже багато цивільних залишилося: з собаками, бабусі, дідусі, молоді люди. І просто вибіг чувак в цивільному одязі, забрав FPV з посилкою з дороги і втік в будинок.
Військовослужбовиця 13 бригади “Хартія” на позивний “Жуйка” керує дроном. Суспільне Харків
І це секундна справа — просто пощастило, що він потрапив у кадр, і так дізналися, що там сидять вороги. Далі було декілька днів веселого спостереження — летіло все, що можна. Після того заходила вже наша штурмова група.
Для мене це велика загадка, як люди досі там існують і що рухає людьми, які там залишилися. Я не можу судити, тому що я не була в їхній ситуації, але це якийсь сюр для мене. Тому що я отут бачу: проходить наша група, яка проводить зачистку, у тій будівлі ми щойно побачили "кацапа" в цивільному. А тут просто пара з собакою гуляє вулицею — пройшли собі, зайшли назад в будинок, у них там пічка горить, їсти готується. Це просто сюрреалізм — те, що ти бачиш, — але люди виживуть в будь-яких умовах.
"Восени 2024 року я для себе вирішила, що все — це мій час, мені пора": історія військовослужбовиці бригади "Хартії" на позивний "Мей Мей"
"Я прийшла, не маючи жодного бойового розуміння"
Мій позивний "Мей Мей", я служу в 4-му батальйоні оперативного призначення РУГ Розвідувально-ударна групабригади "Хартія". Я — айстар, в мої обов'язки входить керування польотами та доведення задач командирів безпосередньо до пілотів.
Я прийшла у військо у листопаді 2024 року. Насправді я дуже давно цього хотіла, але все якось відкладалось. Але от саме восени того року я для себе вирішила, що все — це мій час, мені пора. Це, скоріше, був накопичувальний ефект від усього того, що відбувалось. І я з кожним днем все більше і більше відчувала, що саме тут я можу бути корисна нашому суспільству.
Військовослужбовиця 13 бригади “Хартія” на позивний “Мей Мей”. Суспільне Харків/Валерія Ємець
З самого початку я була оператором дрона і, зрештою, перейшла у штаб, тому що побачила, що я можу тут розкритися ще більше. Мене всьому навчили, я прийшла, не маючи жодного бойового розуміння, як воно працює, і всьому мене навчили в "Хартії".
Коли я прийшла, ми стояли на Липецькому напрямку. Але там все було відносно спокійно, тому що це вирівняна лінія фронту, це оборона.
"Коли ми приїхали на Куп’янський напрямок, я була вражена кількістю росіян, які рухаються в цьому напрямку"
На самому початку Куп'янської операції було створено угруповання і наш батальйон увійшов до нього. Коли ми приїхали на Куп’янський напрямок, я була вражена кількістю росіян, які рухаються в цьому напрямку, і якістю — наскільки швидко і вправно ми з ними розібралися. З вересня місяця пошукове ударне угруповання "Хартія" ліквідувало понад 1400 росіян.
Саме на цьому напрямку я вперше побачила, яку велику роль зіграли наші "Вампіри", тому що основний маршрут росіян пролягав з труби через так зване поле. І просто вони вилазили, йшли по цьому полю, підлітав "Вампір" — все, росіян нема.
Військовослужбовиця 13 бригади “Хартія” на позивний “Мей Мей”. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Я переважно займалася аналізом розвідданих: ми дивились, вишукували росіян, потім я коригувала ураження туди. Спілкувалася багато із суміжниками, тому що багато чого ми робили разом.
На те, щоб помітити — це миттєво. На те, щоб зробити певну дорозвідку, щоб зрозуміти, що це саме росіянин — це хвилина або пара хвилин часу максимум. За цей час вже пілоти ударних засобів готуються для того, щоб нанести ураження.
За останніми даними, на Куп’янському напрямку знаходиться від 20 до 50 росіян. Деяких з них ми беремо в полон, і по їх стану можна сказати, що вони дуже деморалізовані.
Військовослужбовиця 13 бригади “Хартія” на позивний “Мей Мей”. Суспільне Харків/Валерія Ємець
У міських боях дуже велику роль відіграють саме FPV-дрони, аналог, оптоволокно — ми маємо різноманітні засоби зараз, і саме в умовах міської забудови це — найоптимальніший варіант для ураження.
Звичайно, що робота піхоти, робота штурмових рук завжди буде на першому місці. Заради них ми тут, в принципі, зібралися і робимо свою роботу. Я намагаюся продумувати у себе в голові, прокручувати різні сценарії для того, щоб у випадку якоїсь непередбаченої ситуації я могла швидше зреагувати. І, в моєму розумінні, це може врятувати комусь здоров'я чи навіть життя.
