За інформацією: Суспільне Харків.
Тетяна Львова. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
"Я як завжди сиділа в інтернеті, й у цей момент — вибухова хвиля, сильний порив вітру, який відкрив усі двері. Я спочатку не зрозуміла, що це до нас прилетіло. Я зателефонувала сусідці, вона живе через дорогу: "А куди це прилетіло, наскільки це близько?", — каже Тетяна Львова.
Найстрашніше було те, що не зрозуміло, можна перебувати у цьому підʼїзді чи ні. Ось цей страх, ми ходили до працівників ДСНС і питали, можна залишатися чи ні. Нам сказали, що одну ніч не треба. Маму мою підіймали рятувальники й виносили на руках, бо вона не може спуститися з четвертого поверху без ліфта. Страшно було те, що вдома не будеш жити. Це відчуття, що це дім, найважливіше. Було страшно, якби нам сказали, що тут жити не можна. А куди виїжджати? Куди це все вивозити?
Пошуково-рятувальні роботи у багатоповерхівці на Салтівці у Харкові після російського удару, 31 жовтня 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер
25-річна донька Тетяни Львової після влучання переїхала в центр Харкова. Сама жінка приймає заспокійливі ліки.
"Мало хто далеко поїхав, всі хто був у Харкові на момент влучання, переїхали в інші райони, але далеко ніхто не поїхав. У нас навіть нові сусіди", — каже Тетяна Львова.
Будинок у Салтівському районі Харкова, у який влучила авіабомба 30 жовтня 2024 року, законсервували, але ще не почали роботи з відновлення, 30 жовтня 2025 року. Суспільне Харків/Єлизавета ПшеничнаКоли у нас на майданчику діти ходили — це радість, що вони є і життя продовжується, бо є діти. Був хлопчик, який постійно гуляв, і я знаю, що він загинув. Шкода дітей, дуже шкода — якби діти були живі, сильно б не переживали. Так, хто залишився без квартир — це дуже важко, але вони живі. А ті, хто загинули — це дуже страшно.
"Відчуття моєї безпеки — тепер пʼю антидепресанти, три пігулки на день"
Вікторія Ткаченко розповідає, що рік тому її родина пережила не перше влучання — внаслідок російської атаки в березні 2022 року її чоловік зазнав поранення.
Вікторія Ткаченко. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
"Діти дуже сильно злякалися, особливо старший, йому 14 років. Це в нас вже не перше влучання: у мене чоловік з інвалідністю, в нас було влучання і чоловіка поранило. Ми тоді були в шоку, я так плакала і кричала, а цей раз у мене якось по-іншому", — каже Вікторія Ткаченко.
Згадує, що на момент влучання її чоловік і діти спали.
КАБ цей змінював напрямок три рази. І потім дивлюся: пишуть — на Веселе, а це ж із того боку він змінив напрямок і прилетів до нас. Дитина плакала, він (син Вікторії Ткаченко, — ред.) кричав: "Тато, тато", це скло сипалося. Ми вибігли, тут було усе в склі й диму. Боря, який загинув, це був друг мого старшого сина, тому важко.
Зруйнована вибухом російської авіабомби квартира у розбитій багатоповерхівці у Харкові, 30 жовтня 2024 року. Суспільне Харків/В’ячеслав Мавричев
Після влучання родина виїхала на пів року й повернулася, коли у квартирі встановили нові вікна. За словами Вікторії Ткаченко, в будинок повернулися й інші жителі, зокрема їхні сусіди, які мешкають поверхом вище.
Вікна в будинку у Салтівському районі Харкова через рік після авіаудару РФ, 30 жовтня 2025 року. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
"Вдома добре, хоч і страшно. У нас коли дивишся у вікно здається, що щось летить. Відчуття моєї безпеки ось — тепер п'ю антидепресанти, три пігулки на день. А дітям нормально, чоловік теж нормально — я за всіх хвилююся, мені завжди страшно", — каже Вікторія Ткаченко.
За її словами, після влучання в будинку було опалення, а подачу електроенергії, газу й води відновили через два дні.
"Я тут 50 років живу, усе рідне — я повернулася"
На момент влучання авіабомби Ірина Владімірова була вдома. Мешканка будинку розказує — виходила з квартири в темряві з сірниками.
Ірина Владімірова. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
"Була пітьма, я з сірниками вийшла до тамбура і ногою пробувала підлогу, чи можна туди ставати. Бо всі перекриття обвалилися, було багато скла. У мене вилетіли усі вікна вибуховою хвилею з одну мить. Я не знаю, де у мене знайшлися сили, що я у цій тьмі на склі руками знайшла ці сірники й вийшла вниз", — розповідає Ірина Владімірова.
Внизу були всі, хто вижив, жінка з підʼїзду, де провалилися плити, кричала, в неї загинула дитина, онук. І ще загинув молодий чоловік віком до 30 років. Чудові люди, особливо жінка Люба з першого поверху, у якої онук загинув. Ця жінка допомагала усім, у нас були хворі люди, пенсіонери, й вона бігала по продукти, готувала й допомагала. Я знаю, бо я пенсійного віку, сиджу внизу на лавці й дивлюся. І ось треба було, щоб з нею такий жах стався: онук, хлопчик 8-10 років, він гуляв із бабусею та дідусем біля моїх вікон, він загинув.
Пошуково-рятувальні роботи у багатоповерхівці на Салтівці у Харкові після російського удару, 31 жовтня 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Ірина Владімірова каже — думала, що більше не повернеться до цього будинку. Після удару її забрав до себе син. Згодом жінка повернулася додому.
"Миттєво в наш підʼїзд, де обвалилися перекриття, дали воду, газ, запрацював ліфт. Я тут 50 років живу, усе рідне, я повернулася. Звісно страшно, що там казати, але людина таке створіння, що до всього звикає. Перший момент лунає тривога, а потім якось заспокоюєшся і думаєш: "Це буде повз мене", — розповідає Ірина Владімірова.
Будинок у Салтівському районі Харкова, у який влучила авіабомба 30 жовтня 2024 року, законсервували, але ще не почали роботи з відновлення, 30 жовтня 2025 року. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
За її словами, окрім сусідів, які повернулися, в будинок заселилися й нові мешканці.
Чи планують відбудувати будинок на Салтівці після авіаудару
Будинок на Салтівці планують відремонтувати, але точні терміни початку робіт поки не відомі, повідомила Суспільному речниця міського департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкції Ольга Куріленко. За її інформацією, проєкт відбудови перебуває на фінальному етапі.
Коли його завершать, міськрада проведе тендер і визначить підрядника. Роботи можуть початися в кінці цього року або на початку наступного — залежно від швидкості всіх процедур.
