За інформацією: Суспільне Харків.
Максим Чуприна і Олена Кузіна на весіллі. Фото надала Олена Кузіна
Вже коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми одружилися. Це було його рішення, він мені запропонував. Зараз я є потерпілою особою, і я маю право його розшукувати. Тобто в мене є документи, що підтверджують, що я — дружина. Якби цього не було, то я б не мала права ні в кого запитувати за нього: мені б ніхто не відповідав.
Обручки Максима Чуприни та Олени Кузіної. Суспільне Харків/Інна Половко
Кузіна розповідає, за часів АТО вони з чоловіком приїжджали один до одного, він розповідав їй про службу. Під час повномасштабного вторгнення це змінилося.
"Під час повномасштабної війни — це було важко. Оскільки він штурмовик, і вони воювали весь час. Тобто місце, де він перебуває, також не міг вказувати. Іноді раз на тиждень ми говорили, іноді трохи частіше. Але якщо декілька днів минуло і він не дзвонив, то я починала дуже хвилюватися", — каже Олена Кузіна.
Востаннє подружжя розмовляло 21 жовтня 2022 року.
Підняв слухавку і сказав: «Я дуже зайнятий, я тобі передзвоню». І цей дзвінок я чекаю до цього часу.
Олена Кузіна. Суспільне Харків/Інна Половко
В останній раз, коли ми бачилися, я їхала з великим букетом квітів. Квіти мій чоловік дарував мені найкращі. Я пам'ятаю, що мені навіть було букет важко нести. 10 днів після того ми ще були на зв'язку, потім він мені сказав, що його відправляють у таке місце, звідки він навряд чи повернеться. Я ще сказала: "Не вигадуй — все буде нормально, ти ж у мене воїн, ти ж у мене сильний", а він каже: "Ну, я про всяк випадок, щоб ти знала".
"Найстрашніше — дзвонити в морг"
Олена Кузіна розповідає, коли за тиждень чоловік не передзвонив, зрозуміла, що щось трапилося, і звернулася до Терцентру комплектування. Згодом прийшло сповіщення з військової частини, що Максим зник безвісти.
Олена Кузіна біля алеї з портретами загиблих на війні захисників, Сахновщина. Суспільне Харків/Інна Половко
Спочатку я подумала найгірший варіант, але мені сказали: «Заспокойтеся, в списках загиблих у нас його немає. Це означає, що він може бути в полоні. Якщо в нас будуть якісь новини, ми вам перетелефонуємо. Чекайте».
Олена почала самостійні пошуки чоловіка. Вона зверталася до Червоного Хреста і Національного інформаційного бюро. У ТЦК їй порадили шукати чоловіка на фото чи відео на російських інформаційних ресурсах.
"Морально це важко. Я бачила такі кадри, після яких не могла їсти. Мені воно снилося все. Я навіть відчувала запахи. Було декілька фотографій дуже схожих на мого чоловіка. Тоді я їх відправляла побратиму, він дивився і казав: "Ні, це не він, то не його форма". Мені сказали, де має бути кров, бо мій чоловік залишився поранений", — говорить Кузіна.
Олена Кузіна. Суспільне Харків/Інна Половко
Через військову частину Максим Чуприни Олена знайшла рідних інших військових, які зникли безвісти того дня. Вони підтримували одне одного, і підказували Олені нові шляхи пошуку.
"Найстрашніше — це було дзвонити в морг. Мені кажуть: «Давайте особливі прикмети, у нас багато військових невпізнаний». Для мене це було таким шоком, і те очікування після подачі особливих прикмет, коли мені дадуть відповідь, чи є у них такий, чи немає. І коли мені через 40 хвилин сказали: «Немає в нас такого», я їм просто сказала: «Дякую, слава Богу»", — згадує Олена Кузіна.
"Чуприна Максим, напишіть в особисті, вам звістка"
22 квітня 2025 року, розповідає жінка, один з колишніх військовополонених впізнав її чоловіка на фото в альбомі, який був створений родичами зниклих безвісти військових. Їх залишали у шпиталях, де звільнені проходили реабілітацію.
"Два з половиною роки я не знала взагалі нічого, у мене були лише надії. При тому, що б я не зробила, я його не бачила ніде: ні фото, ні відео, але я все одно шукала. І коли мені сказали: «Чуприна Максим, напишіть в особисті, вам звістка» — я впала в ступор і стала переживати", — розповіла дружина зниклого безвісти.
Ілюстративне фото. Обмін військовими 23 липня 2025 року. Володимир Зеленський
Я з ним (звільненим з полону військовим — ред.) поговорила, він мені сказав: "Я бачив вашого чоловіка, я з ним був у полоні". Цей звільнений сам провів три роки в полоні, тобто він потрапив ще раніше, ніж мій чоловік. І якби він не вийшов, то, напевно, б я, і на сьогоднішній момент нічого не знала.
Пізніше ще двоє звільнених з полону військових впізнали її чоловіка, розповідає Олена. Інформацію про це, каже, восени 2025 року передала до Служби безпеки України та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Зі Служби безпеки України мені передзвонили та сказали: "Ми перевірили вашу інформацію: перший свідок не виходить на зв'язок. Можливо, поміняв вже й телефон, бо він не хотів ні з ким розмовляти. Два засумнівалися, вони не пам'ятають який барак, і сказали, що вони сумніваються". Мені повідомили :"Можливо, для вас цієї інформації достатньо, а для нас недостатньо” , і статус таки залишиться "зниклий безвісти".
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Коордштаб/Telegram
У мене три свідки з полону, знову щось не так, знову невірогідно. В мене виникає питання: а чому це маю робити я? Якщо я це можу зробити, то відповідним органам, мені здається, це набагато простіше. В мене ж немає доступу опитувати звільнених, до розвідданих, в мене немає нічого. В мене просто є телефон і велике бажання знайти людину. І в мене це вийшло.
"Я буду звертатися і просити всіх, щоб вони допомогли знайти й повернути мого чоловіка додому в Україну"
Поки Олена Кузіна шукала інформацію про чоловіка, вона брала участь в акціях родин полонених та зниклих безвісти в Києві. У листопаді 2025 року Олена організувала таку акцію вдома, у Сахновщині. Туди, зокрема, прийшов селищний голова.
"Результатів поїздок на акції до Києва я не бачила. До нас часто взагалі ніхто не виходив. Наша місцева влада, відповідно до своїх компетенцій, може звернутися до вищої гілки влади, реагуючи на наші прохання і на наші звернення та скарги", — каже Кузіна.
Олена Кузіна на акції у Сахновщині, закутана у прапор батальйону “Айдар”. Суспільне Харків/Інна Половко
На прохання родин зниклих безвісти 4 грудня 2025 року депутати селищної ради направили до Верховної Ради список зниклих військових, щоб прискорити їхній пошук і надати родинам більше інформації, говорить заступник селищного голови Олександр Коба.
Олена Кузіна на акції для привернення увагу до пошуку зниклих безвісти військових у Сахновщині, Харківська область. Суспільне Харків/Інна Половко
За словами Олени, на акції родини зниклих безвісти приєдналися до написання листа президенту США Трампу. Туди внесли списки зниклих безвісти та підписи їхніх близьких.
У Києві паралельно проходила акція родин зниклих безвісти, на якій була присутня народна депутатка України Анна Скороход з пропозицією доєднатися до листа Дональду Трампу, в якому ми попросимо посприяти поверненню наших рідних додому. Я побачила цей ролик, вирішила у себе його розмістити й доєдналася сама до написання цього листа. Відразу внесла дані, потім почала збирати дані інших людей, які також хотіли доєднатися.
Акція родин зниклих безвісти у Сахновщині, 7 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Інна Половко
Депутатка сказала учасникам акції, що листа особисто передадуть президенту США. Наразі прийом даних для нього завершився, звернення формують, зазначила Олена Кузіна.
Для пошуку свого чоловіка я буду звертатися до всіх, починаючи від органів влади місцевої, закінчуючи органами влади та президентами Сполучених Штатів Америки та інших країн. Я буду звертатися і просити всіх, щоб вони допомогли знайти й повернути мого чоловіка додому в Україну.
