За інформацією: Суспільне Харків.
Саморобний прапор, з яким у Великому Бурлуку 11 вересня 2025 року зустрічали українських захисників. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбінМи дзвонити побігли якраз, і тут мені у телефон кажуть: “Нас визволяють”. Я була щаслива. Швидко бігли додому. Кажуть: “Біжіть додому зустрічати наших хлопців, бо їдуть визволяти". Ми їх дуже чекали. Думали, щоб швидше визволили, щоб добре жити було, бо тут було неможливо.
11 вересня 2022 року Надія вперше вийшла з саморобним прапором, коли українські військові заходили до селища. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
"Питала у дівчат — кожна заховала прапори й не могли дістати їх. Я загадала, що у мене дві косинки є. Прибігла та й кажу чоловіку: “Давай на щось прищепимо та й повісимо на зупинці”. Він знайшов вудочку, ми паличку сюди причепили, і пішли повісили на зупинку. Коли хлопці далі підтягувались, то всі біля нього фотографувалися", — згадує Надія.
Ми були щасливі, що нас визволили. Ми їх зустріли і були дуже щасливі! Всі вулиці повиходили, всі. Надіяжителька Великого Бурлука
"Треба було бачити як уся ця мерзота тікала", — говорить історик та житель Великого Бурлука Микола Мозовський. Впродовж окупації боявся, що до нього навідаються росіяни, адже чоловік мав проукраїнські наукові роботи. Їх ховав у різноманітних місцях. Каже, що пам’ятає момент, коли зрозумів, що українські Збройні сили неподалік.
"Тікали страшно: баули тягли, автомобілі, мотоцикли, велосипеди. Награбоване тягли, кидали, і стрімко летіли машини одна за іншою. Це 9-го та 10-го. Уже увечері наші люди казали, що от-от підійдуть", — згадує Мозовський.
Скрізь де були люди, виходили і з квітами, і з пирогами, і обнімалися і цілувалися. Микола Мозовськийжитель Великого Бурлука
"Думаю, що багато людей переоцінили свої погляди після того, як це пережили. Це великий урок для всіх. Це головне, що стало об’єднуючою силою для нашого суспільства та для нашого населення як російськомовного, так і україномовного", — говорить Микола Мозовський.
Як Великий Бурлук пережив окупацію у 2022 році
Під час окупації Надія залишалась у селищі. Згадує, ледь не щодня стояла у черзі по хліб з другої ночі. Від допомоги росіян відмовлялася.
"Ніхто не вірив, що буде ця війна. Хоч і казали “війна-війна”, але ми не вірили. Потім спала, чую десь гуркіт, підбігаю до чоловіка та й кажу: “Слухай, війна напевно”. Відкриваю двері — гупають у Вільхуватці. 00:20 + 01:02 У той же день росіяни й зайшли. Я побігла в аптеку купити ліки, стою у черзі і там кажуть: “Уже в Приколотному, уже до нас спускаються”. Доки я вийшла з аптеки, то я колони зустріла тут, на нашому кільці", — згадує Надія.
Великий Бурлук на Харківщині зазнає російських ударів, у селищі є зруйновані будівлі, 10 вересня 2025 року. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
"Нас війна так застала, що ми залишились без нічого: з прилавків магазину щезло все, по хліб стояли у чергах, стояли з другої години ночі по хліб. Бувало таке, що ми могли й не купити того хліба. Свого часу, у квітні, дали добро, щоб машина поїхала та привезла нам борошно. Тоді ми почали пекти хліб самі. Дорого було: 1,5 тисячі віддавали за мішок борошна і 250 гривень за дріжджі, щоб спекти буханку хліба", — згадує жителька Великого Бурлука.
Була гуманітарка від росіян, але ми її не брали. Я не хотіла її брати, кров’ю наших хлопців ми не хотіли.
Пошкоджена будівля біля стели “Я люблю Великий Бурлук”, 10 вересня 2025 року. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
"Ми були повністю відрізані: ніяких новин, нічого ми не могли почути. Настільки серйозно блокували зв’язок, що навіть сильні радіоприймачі не могли ловити інформацію, що ж відбувається насправді. Коли увійшла росгвардія, то почались погроми: перевірки, мародерство. Заходили з автоматами, це були або буряти, або інші нацменшини, поводились войовничо, зухвало. Забирали те, що їм подобалось", — розповідає Микола Мозовський.
Марії Гасан, жителька Великого Бурлука. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
Російські військові хотіли забрати 15-річного онука Марії Гасан. На вигляд він старший за свій вік, каже жінка.
"Хотіли забрати внука. У них було питання, чого він у цій хаті живе, а дитині — 15 років. Хто він, що він, де приписка. Мене вдома не було, доньку рятувала вся вулиця. Дивимось, машини забирають у наших людей, і велосипеди, і бортові. Нам було все видно. Тікали туди, звідки й приперлись. А тоді… Хто падає на коліна хреститись, хто ридає, що Україна прийшла. Вся вулиця вибігла зустрічати", — розповідає Марії Гасан.
Великий Бурлук на Харківщині зазнає російських ударів, у селищі є зруйновані будівлі, 10 вересня 2025 року. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
"Тільки у серпні колони стали значно меншими. Йшли практично одні вантажівки, які підвозили їм боєкомплект. Тільки завдяки витримці наших людей і їхній дружбі, вдалось це все пережити. Ми вірили, що якісь зміни мають бути. Особливо, коли почули Балаклія була звільнена", — говорить Микола Мозовський.
Як живуть Великий Бурлук і громада
"Після деокупації почались кращі часи, інтенсивних обстрілів не було. Цьогоріч з посиленням бойових дій, посилились й обстріли, удари і КАБами, і дронами, різними видами зброї", — розповідає заступник Великобурлуцького селищного голови Андрій Чернявський.
У Великому Бурлуку на Харківщині після влучання дрона згорів ринок, 22 липня 2025 року. ДСНС ХарківщиниЗмінено весь устрій життя, почали відновлення. Зараз територія теж зазнає обстрілів, багато руйнувань. Ми підтримуємо людей, відбудовуємо, допомагаємо, живемо в реаліях воєнного стану.
Заступник Великобурлуцького селищного голови Андрій Чернявський. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
За його словами, на вересень 2025 року у Великобурлуцькій громаді живе приблизно 6,8 тис. людей, втім очікують, що ближче до зими люди можуть активно виїжджати, адже газу в громаді немає — навесні мережу пошкодили росіяни.
Великий Бурлук на Харківщині, 10 вересня 2025 року. Суспільне Харків/Дар’я Нематіан золбін
"В громаді обліковується приблизно 6800 людей, з них понад 1500 — внутрішньо переміщені особи, які переїхали на територію громади з Вовчанської, Вільхуватської, Дворічанської та частково Куп’янської. У навчальних закладах громади навчається приблизно 800 людей. На території громади на сьогодні залишилось 620-630 дітей. Їхній рух відбувається постійно: 10-15 дітей можуть приїздити або виїздити", — розповідає Андрій Чернявський.
У зв’язку з безпековою ситуацією і настанням холодів, у зв’язку з тим, що по району повністю відсутнє у територіальній громаді газопостачання у населених пунктах, думаю, буде збільшення виїзд у людей у зимовий період. Поки є електропостачання та водозабезпечення, доти люди будуть тут.
