За інформацією: Суспільне Харків.
Іван Гончарук. Колаж: Юлія Лодяна/Суспільне Харків
У 1989 році 64-річного пенсіонера родом з Волині Івана Гончарука, який проживав у Слобожанському на Харківщині, розстріляли через сфабриковану справу про події 40-річної давності. Гончарук став останнім бійцем УПА, який був засуджений до смертної кари.
Як Іван Гончарук опинився на Харківщині, чи існував український націоналізм на сході та чому Росії притаманний "некроімперіалізм" — Суспільному розповів історик та краєзнавець отець В'ячеслав Труш.
Далі — пряма мова.
ОУНівці та УПІвці на сході України
У 1950-60-ті роки була тенденція: ті українці, які були пов’язані із повстанським рухом, після арешту та відбуття покарання у концтаборах, мали обмеження проживання у великих містах. Точно заборонялося жити у таких містах, як Москва, Ленінград, Київ. Потім цей список розширювався. Тож, по-перше, була пряма заборона повертатися на свою малу батьківщину. По-друге, багато людей мали певний травматичний досвід — їх видавали. Була загальна опінія, що вони співпрацювали з фашистами. Люди, рятуючись від подібної комуністичної обструкції теж намагалися кудись виїхати в інші райони, де їх ніхто не знав.
Воїни УПА на Великдень 1944 року. Facebook/Бригада “Чорний ліс”
Я спілкувався з однією жінкою, яка була засуджена за зв'язки з ОУН. Вона всім говорила, припустімо, що її мова характерна для Полтавщини. Тобто, що вона саме родом з Полтавщини. Люди хотіли заховатися десь, зокрема, на Донбасі — наприклад, один із відомих упівців Данило Шумук осів саме на Донеччині.
Також люди могли лишалися жити в тих населених пунктах, у тих місцевостях Росії, де вони вже відбували покарання. Вони виходили, мали певні зв'язки, могли зачепитися за якусь роботу. Багато з них залишалися в Казахстані, на далекому Сході, в Сибіру і так далі.
Один із відомих упівців Данило Шумук осів на Донеччині. Львівська міська рада
Багато хто з них після відбуття строку намагалися повністю уникати української тематики. Я спілкувався з бійцями УПА, зв'язковими ОУН, які оселялися на Харківщині, їхніми нащадками. Дехто з них повністю дистанціювалися від українського життя: був певний страх, зокрема, за дітей. Частина з них асимілювалися. І навіть їхні нащадки вже за часів новітньої незалежності ніяк себе не проявляли. Це характерно для багатьох народів, груп населення, які намагалися бути, як у прислів’ї "більшими католиками, ніж Папа Римський": намагалися уникнути якогось тиску, зокрема, психологічного на своїх дітей, рідних.
Бійці УПА. УІНПБули цікаві тенденції. Частина людей з відновленням української незалежності у 1991 році дійсно активно включилися — це нашарування спало з них. А деякі, навіть переживши ув’язнення та знущання, підтримали "Партію регіонів": асиміляція, мімікрія зайшла часом занадто далеко.
Якщо їхали, то у ті місця, де їх ніхто не знав; де були такі ж самі. Загальний контекст такий: у Харкові та області було досить багато людей, які переїхали сюди після відбуття покарань за підтримку та участь в УПА, ОУН, дивізії "Галичина" і т.д. Вони розселялися у тих населених пунктах, де були великі будівництва: Лозова, Куп’янськ, Краснопавлівка.
"Влада висмикувала людей з корінням, а архіви знищувала"
Совєтська влада завжди намагалася акцентувати, що український націоналізм — це тільки захід України, а це абсолютно не так. Українських націоналістів на Харківщині було досить багато. Наприклад, у Балаклії деякий час мешкав після заслання колишній патріарх УПЦ КП Володимир Романюк. Він був зв’язаний з ОУН, потім відбував совєтські концтабори, оселився у Балаклії. Якщо брати місто Лозову, то близько 50 родин так чи інакше — носили хліб повстанцям в ліс або безпосередньо зі зброєю в руках боролися проти московитської влади — були пов’язані з ОУН, УПА.
Патріарх УПЦ КП Володимир (Василь Романюк). ГДА СБУ
Влада висмикувала людей повністю з корінням — і тих, хто безпосередньо брав участь в ОУН, УПА, і їхніх рідних. Коли я взявся досліджувати цю тематику, то інколи просто навмання доводилось діяти: трапилося якесь прізвище, уривок і далі вивчаєш. Це все на власному ентузіазмі: там хтось щось чув, замовляєш архівну кримінальну справу, а справа може бути в іншій області і в багатьох томах. Деякі з цих матеріалів тягнуть на хороший серіал або фільм, там є драматичні події, пов’язані з героями, зі зрадою, коханням та жертовністю.
Зараз відомо про кілька десятків людей родом з Харківщини, які так чи інакше були пов'язані з українським рухом.
