За інформацією: Суспільне Харків.
Олег Головков для подкасту “Теракт біля Палацу спорту”. Суспільне Харків
Адвокат Олег Головков представляв інтереси потерпілих у справі про теракт біля Палацу спорту з 2015 по 2022 роки. До Євромайдану він займався переважно корпоративним та майновим правом, але після Революції гідності став захищати у судах проукраїнських активістів.
Після теракту на Нових Будинках до нього звернулися по допомогу для Марини Толмачової — удови загиблого під час вибуху Ігоря Толмачова. Згодом Головков став представляти інтереси родини Дідіків, яка втратила у теракті сина Данила, та рідних загиблого міліціонера Вадима Рибальченка. Олег Головков каже, що коли брався за цю справу, то не уявляв, якою довгою та складною вона буде.
Про напад на свій офіс, теракт, комунікацію з правоохоронцями і чому обмін засуджених на довічне Башликова, Дворнікова та Тетюцького до Росії вважає помилкою, Олег Головков розказав для подкасту "Теракт біля Палацу Спорту" Суспільне Харків.
Напад на офіс Олега Головкова за пів року до теракту
Після "російської весни" у 2014 році у Харкові проросійські сили здійснили низку терактів та диверсій. Один з нападів стався у ніч на 26 вересня 2014 року: в офіс адвоката Олега Головкова вистрелили з вогнемета. На той час юриста у Харкові знали як волонтера та захисника проукраїнських активістів.
"Можливо, вони проводили розвідку, але вони вистрілили фактично в хол офісу. Постраждали квіти, деякі для мене були дорогі. Постраждав акваріум на 1000 л, але ж фактично він і врятував, тому що це був вогнемет, і його задача була спричинити пожежу в офісі, але коли прилітає і все вибухає в акваріумі на 1000 л, то не спрацювало", — говорить Олег Головков.
Адвокат каже, що напад його особисто не налякав, на той час страшно було лише за родину.
Я бачив Сіверодонецьк. Я бачив Донецьк. Я бачив, до чого все йде. І з ким ми з вами зіштовхнулись. Харків тоді ще не відчував цього. Харків, більшість харків'ян не розуміли, що це за монстр під назвою «руський мир». Для мене було це зрозуміло і очікувано в деякому ступені.
Олег Головков. Олег Головков
Нападників оперативно затримати не вдалося, правоохоронці вийшли на них у січні 2015 року.
"На рахунку цієї групи було сім чи вісім терактів. Це вибухи, підриви, атаки по нафтосховищах, залізниці. Спрацювали фахово і працівники поліції, і працівники СБУ. Фактично величезний обсяг роботи зробили, тому що цих хлопців готували в Російській Федерації. Їх готували мінувати, стріляти, в тому числі і, скажімо так, до контррозвідувальної роботи. Вони правильно ховались, застосовували всі можливі технології по ухиленню від того, щоб їх виявили, але ж їх виявили", — розповідає Олег Головков.
Пам’ятник Леніну у Харкові, 2014 рік. Олександр Скакун
За його словами, ця група складалася з жителів Харкова, яких російські спецслужби завербували біля пам’ятника Леніну.
"Провели з ними роботу, потім з ними зв'язались, запропонували одну зустріч, другу, третю зустріч, потім вже направили на навчання до Російської Федерації, в районі Ростова-на-Дону. Там у військовій частині вони прийшли, скажімо так, вишкіл і повернулись вже до Харкова навченими диверсантами. Був суд, і в 2018 році ці хлопці отримали двоє по 12 років, один отримав чотири роки, і був звільнений у зв'язку з законом Савченко", — каже Головков.
Одного з нападників на офіс адвоката звали Сергій Веселов. Його обміняли до Росії 29 грудня 2019 року разом з засудженими за теракт біля Палацу спорту Сергієм Башликовим, Віктором Тетюцьким та Володимиром Дворніковим.
"22 лютого в 2014 року саме в місті Харкові переміг Майдан"
22 лютого 2015 року у Харкові мали відбутися два проукраїнські мітинги: один — у центрі, інший — біля Палацу спорту, звідти мала бути хода до центру. Олег Головков збирався на другий. Він каже, що саме те зібрання, біля Палацу спорту, було символічним для Харкова через події, які відбулися там 22 лютого 2014 року.
"Я вважаю, що у нас історія Майдану написана дещо киянами. Мало хто розуміє значення того, що відбулось 22 лютого 2014 року саме в Харкові. Тому що Майдан переміг у Києві, але не в Україні: у Сімферополі — одна «пісня», в Києві — інша, у Львові — третя. «Пісня» харківська саме поставила точку на пані Януковичі", — розповідає Олег Головков.
У Харкові проводився з'їзд 22 лютого 2014 року, який повинен був оголосити про те, що легітимне керівництво України виїхало в Харків, Київ захоплений терористами і про початок, безумовно, контртерористичної операції України проти терористів, які захопили владу в Києві. І ми би з вами отримали АТО тільки в іншому напрямку. Ось що готувалось саме в Харкові.
З’їзд у Палаці спорту у Харкові, 22 лютого 2014 року. Медіапорт
З’їзд відбувся, на нього приїхали представники влади зі східних регіонів України та Криму, були ігубернатори з прикордонних областей РФ, але у підсумку Янукович не з’явився.
"Харків — це перша радянська столиця України. По-друге, Харків був достатньо проросійський з точки зору політконсультантів, які готували цей з'їзд. Були впевнені, що Харків підтримає. Харків вийде і скаже: "Ось я — справжня Україна. Справжня Україна — це Харків. І ми, справжня Україна, підтримуємо нашого Віктора Федоровича. І тому давайте зараз бистро всіх бендерівців, які там би захопили владу. Не відбулось. І саме в цей момент, коли Янукович втік, саме у цей момент Майдан переміг. Не 19-го, не 20 лютого, а 22 лютого в 2014 року саме в місті Харкові переміг Майдан", — вважає Олег Головков.
Жителі Харкова у той день вийшли під Палац спорту: дехто — підтримати курс президента-втікача, більшість — підтримати єдину Україну.
Мітинг біля Палацу спорту у Харкові, 22 лютого 2014 року. Медіапорт
"У нас теракт"
Напередодні 22 лютого 2025 року серед харківських активістів відбулося роз’єднання, згадує Головков.
"Певні активісти захотіли провести пам'ятну ходу, присвячену загиблим внаслідок подій 19-20 лютого в місті Києві. І провести ходу від оперного театру до пам'ятника Шевченку, покласти квіти і провести певний мітинг. Але були ті, хто знав і розумів, які саме події дозволили перемогти Майдану в Україні. І вони наполягали на тому, що хода повинна бути саме від Палацу Спорту, бо саме події біля Палацу Спорту саме 22 лютого 2014 року і були моментом перемоги Майдану", — каже адвокат.
Плакат з зображенням Геннадія Кернеса на акції 22 лютого 2015 року у Харкові. YouTube/Хозяин двора
Про те, що 22 лютого 2015 року під час ходи скоять теракт, в якому загинуть активісти, Головков, каже, навіть уявити не міг, збирався до Палацу спорту з родиною.
"На саму ходу я не потрапив, бо тоді збирались з сім'єю, але ж от поки збирались, збирались, збирались, поки мої дівчатка там вдяглися… Я не думав, що там може щось відбутися, тому що тоді вже йшло до затухання. Вже було спіймано багато груп, які вчиняли теракти. Проросійська агентура, ті, хто хотів, ті, хто от рвалися боротися за «руський мир», вони поїхали до Донецька, а ті, хто не хотів, ті залишились, скажемо так, але пішли «в тінь». Харків чітко показав своє ставлення до «руської весни», — розповідає Олег Головков.
Коли адвокат з рідними вийшли з дому та виїхали в напрямку Палацу спорту, йому подзвонили і сказали: "У нас теракт".
Теракт біля Палацу спорту у Харкові, 22 лютого 2015 року. В’ячеслав Мавричев/Facebook
Як Олег Головков почав представляти інтереси потерпілих у справі про теракт біля Палацу спорту
23 лютого, на наступний день після теракту, згадує Олег Головков, до нього звернулися учасники ходи.
"Сказали: «Слухай, так і так, ні фінансування, нічого нема, але потрібна твоя допомога». Окей. За деякий час я ввійшов в цю справу як представник потерпілих, брав участь у судовому розслідуванні з моменту затримання підозрюваних", — розповідає адвокат.
Головков каже, що не вагався, чи братися за справу про теракт, але зізнається, що на той час не уявляв, якою складною та довгою вона буде.
Я для себе розумів, що буде непростий процес. Чи відмовився б від цієї роботи? Ні, я розумів, що це потрібно робити, що повинен відпрацювати до кінця, довести цю справу до логічного завершення. Я вже був на цій стороні барикад. Я все одно взяв би цю справу.
Адвокат Олег Головков. mediaport.ua
Він згадує, що перший похід до слідчих у цій справі був повязаний зі статусом дружини загиблого внаслідок теракту Ігоря Толмачова Марини.
Повної довіри до державних інституцій не було. Були сумніви в тому, що чи буде ця справа належним чином розслідуватися? Чи не є ці особи, яких через деякий час було затримано, випадковими тощо.
"Потрібно було дослідити матеріали, прибрати власні сумніви, тобто ти, як адвокат, аналізуєш матеріали і ти робиш певні висновки — чи віриш, чи не віриш. Після Марини Томачової ще додався Андрій Дідик і також рідні Вадима Рибальченка, Миколи Мельничука. Зібрав усіх, тому що процес вимагає, щоб вони всі брали участь. Якщо вони не беруть участь, повинен брати участь їх представник. Це пов'язано з рядом процесуальних тонкощів", — пояснює Головков.
Вшанування пам’яті загиблих під час теракту у 2015 році. Вшанування пам’яті загиблих під час теракту у 2015 році. 22 лютого 2023 року. Фото: Микита Ольховський/Суспільне Харків
"Ось людина випадкова, ось — невипадкова"
Олег Головков каже, що правоохоронці, які вели справу, підійшли до неї не лише професійно, а й по-людськи.
"Я не відчував, що мене від чогось там відгороджують, десь обмежують інформацію тощо. Тобто в обсязі достатньому для того, щоб я міг переконатись сам і переконати своїх довірителів про законність і наявність певних доказів, мені була надана інформація і співробітництво, і на питання, які в мене виникали, мені намагались відповідати", — згадує адвокат.
Головков каже, що докази, зібрані слідством, його переконали, що затримали не випадкових людей.
"По-перше, механізм їх був логічний, дії правоохоронних органів були логічні, послідовні і вони з певною очевидністю виводять на певну обмежену кількість осіб. А там вже через сито, якщо пропустити цю певну кількість осіб, то ось людина, яка випадкова, ось — невипадкова. Це був колосальний обсяг робіт, і те, що зробили тоді слідчі СБУ і Національної поліції, те, що зробили працівники прокуратури в тому числі, то я скажу, що це були безсонні ночі, і там одна людина працювала на рік вперед фактично", — говорить Головков.
“Газель”, що взяла на себе частину уламків міни МОН-100, закривши собою мітингувальників, коли пролунав вибух біля Палацу спорту у Харкові, 22 лютого 2015 року. Суспільне Харків/В’ячеслав Мавричев
"Вони переконливо й чітко казали ті речі, які навіть не були відомі правоохоронцям"
Адвокат каже, що затримані були прихильниками Антимайдану, і що вони не приховували своїх переконань. Слідчі дізналися, що один з них їздив до РФ, що їхні телефони "засвітилися" у певні проміжки часу, знайшли дані про їхнє пересування.
"Як було отримано доступ до їх мобільних комунікацій, було виявлено чіткий зв'язок, обмін повідомленнями, існування закритої групи, спарений телефон тощо. Тобто ця купа доказів, вона все не вирішує, але вони по крапельці формують цю річку з доказів, тому що їх там тисяча. Але всі ці капельки разом формують певне чітке переконання про те, що стільки випадковості одночасно щодо певних осіб не може бути", — згадує Олег Головков.
Засуджені за теракт біля Палацу спорту у Харкові.
Адвокат вважає, що після скоєння теракту Башликов, Дворніков та Тетюцький не втекли з Харкова тому що чекали гроші, обіцяні російськими кураторами, а також тому, що були певні — їх не впіймають.
"І в подальшому вже під час допитів, коли особа сама, перебуваючи, безумовно, під певним стресом, тому що, ну, вибачте, затримання тебе, поміщення тебе в камеру, це певний стрес для будь-якої людини, але вони переконливо й чітко казали ті речі, які навіть не були відомі правоохоронцям. Був чітко розказаний весь механізм подій", — каже Головков.
"Обвинувачені не стільки боролися за свої права, скільки створювати процесуальні перешкоди"
Суд у справі про теракт біля Палацу спорту тривав понад чотири роки. Після його початку обвинувачені відмовилися від своїх показів і заперечували, що винні.
"Це був процес складний з точки зору зловживання, але ж з використанням легальних механізмів, спрямованих на те, щоб забезпечити затягування справи. Фактично, скажемо так, обвинувачені, вони не стільки боролися за свої права і намагались довести, що вони не винуваті, скільки створювати процесуальні перешкоди в слуханні справи. Вони сподівалися, що щось зміниться. Буде або інший президент, або там Росія завтра щось «вирівняє»", — розповідає Олег Головков.
Усі знали про те, що в них є певний зв’язок з російськими спецслужбами, що до них доходить певна інформація, і є певні настанови, які вони виконали. І серед цієї настанови було тягнути час, тягнути час, тягнути час
Адвокат каже, що позиція постраждалих була незмінна: вони просили пожиттєвого ув'язнення для обвинувачених.
"Перед нами був це не опонент, це не людина, яка помилилась, заблукала, скоїла теракт з необережності. Перед нами був просто ворог", — коментує Олег Головков.
Чому Росія наполягала на обміні обвинувачених у теракті: думка Олега Головкова
Олег Головков вважає, що обмін Дворнікова, Башликова і Тетюцького був помилкою та порушував на той час норми закону, однак, каже, це рішення було ухвалене на найвищому рівні, тому завадити обміну було неможливо.
"Цебув перший теракт з людськими жертвами, коли знищували оповнентів. І для Росії це було важливо, тому що це давало приклад, як Росія буде чинити з іншими особами. Це мотивація іншим завербованим: ви наш комбатант, ви наш агент і ми за вас будемо боротись, ми будемо робити так, щоб ви ніколи не потрапили на лаву підсудних, а якщо ви потрапите на лаву підсудних, то велика Росія вас врятує. Ось в чому була принципова позиція, я вважаю, щодо обміну", — розмірковує адвокат.
І мені дуже прикро, що саме ці особи попали в цей перелік. І я вважаю це помилкою української влади в той момент.
Головков каже, що акції проти обміну не мали значення: "Я розумів, що це просто відбудеться".
"Жоден з потерпілих не погодився з цим рішенням. Для них це було фактично зрадою з боку влади саме їх, тому що звільнили тих, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності. Так, у Росії, але вони вийшли на свободу", — каже Головков.
Олег Головков. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
Після обміну представники засуджених намагалися оскаржити вирок.
"Вирок був важкий, процес був важкий, але ж комплексність, обсяг та рівень дотримання їх прав на найвищому рівні був. Я за це вдячний саме колегії суддів, яка нас слухала, тому що вони мали просто позалюдське терпіння та продемонстрували найвищий рівень, що правосуддя, що розуміння закону, що його тлумачення", — говорить Олег Головков.
Слухайте подкаст "Теракт біля Палацу спорту" за посиланням.
Що відомо про теракт біля Палацу спорту у Харкові у 2015 році
22 лютого 2015 року о 13:14 у Харкові біля Палацу спорту вибухнула міна МОН-100, захована у сніг. Її привели у дію дистанційно — за допомогою мобільного телефона. Боєприпас напередодні вночі заклали у купу брудного снігу поблизу проїжджої частини проспекту Петра Григоренка (у 2015 році — Маршала Жукова).
У той день поблизу Палацу спорту була мирна проукраїнська акція, активісти планували пройти ходою після її завершення до центру Харкова. Вибух пролунав, коли колона рушила. Внаслідок осколкових поранень на місці загинув активіст Євромайдану, харківський науковець Ігор Толмачов і підполковник міліції Вадим Рибальченко, який приїхав у той день з колегами з Первомайського, щоб стежити за порядком на акції. У лікарні у наступні дні померли 15-річний школяр Данило Дідік та 18-річний студент Микола Мельничук. Ще 11 людей, серед яких працівники міліції та СБУ, були поранені.
Вибух кваліфікували як теракт. За чотири дні правоохоронці затримали трьох підозрюваних — Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова. Вони зізналися у скоєнні злочину, але під час судового розгляду відмовилися від своїх показів. Слідчі встановили, що троє були прихильниками Антимайдану та у лютому 2014 року познайомилися у лікарні Харкова, де лікувалися після побиття на Майдані у Києві.
Слідчі вважають, що Дворніков контактував з представниками ФСБ у Бєлгороді РФ, та двічі їздив туди. Під час другої поїздки йому запропонували здійснити теракт у Харкові за допомогою міни МОН-100. За це росіяни обіцяли 10 тисяч доларів.
У вироку суду йдеться, що об'єкт для скоєння теракту Дворніков обрав сам, міну йому передали через схованку у Харківському районі. Слідство вважає, що саме Дворніков подзвонив на телефон, приєднаний до міни МОН-100, коли отримав смс від Башликова, що колона рушила. За кермом автівки, в якій Дворніков був, сидів Тетюцький.
Суди у справі про теракт біля Палацу спорту тривали до грудня 2019 року — тоді обвинувачених визнали винними та засудили до довічного позбавлення волі, однак покарання вони не відбувають: 29 грудня 2019 року Дворнікова, Башликова та Тетюцького обміняли до Росії. Вони перебувають у розшуку. У листопаді 2024 року представник Дворнікова оскаржив вирок у Верховному Суді, але рішення суду першої інстанції лишили без змін.
