За інформацією: Суспільне Харків.
Андрій, Нечипоренко, ветеран російсько-української війни і підприємець. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Коли я вже сів за кермо, втративши ногу, і була проблема: коли у мене спустило колесо і я не міг власноруч це зробити. І вже тоді я зрозумів, що проєкт цікавий, і людей з обмеженою дієздатністю досить багато. Я подумав, що зможу надавати їм послуги з шиномонтажу.
Перший цілодобовий шиномонтаж для маломобільних людей у Харкові. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Служба для нього закінчилася. Це для людини великий удар, тому я спочатку приїхав провідати, а потім поділився досвідом відновлення власного бізнесу та грантових можливостей ветеранського фонду. Тому що проходити реабілітацію — це складно, але якщо ти проходиш реабілітацію та розумієш, що ти будеш робити далі, це дуже мотивує та підтримує", — говорить Ернест Лобанов.
Ернест Лобанов також раніше отримував допомогу від Українського ветеранського фонду на власну справу.
Ернест Лобанов, ветеран і власник шинопекарні на Харківщині. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
З 2017 року чоловік є власником шинопекарні в одному із сіл на Харківщині. Там він із командою за понадсторічною технологією на обладнанні з Фінляндії відновлює зношені шини до придатного стану й постачає їх на шиномонтаж Андрієві.
Для мене важливо продавати шини туди, де можна “перевзутися”, а шиномонтажу важливо мати шини. У мене є експертиза понад пʼять років у шинах, є деякі напрацювання, рекомендації якими я поділився і це допомогло відкриттю та розвитку проєкту. Ернест Лобанов
Ідея про контейнери мені прийшла ще багато років тому, коли я прочитав статтю про Каліфорнію, там дуже дорога нерухомість і люди живуть у контейнерах.
Ернест Лобанов, ветеран і власник шинопекарні на Харківщині. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Для мене дуже важливий настрій у голові партнера, тому що думки проводять до дій, а дії до результатів. Оскільки я з цією людиною служив на передових позиціях, і ми прикривали одне одного, я завжди міг покластися на нього, тому можу покластися й у реалізації власної продукції", — розповідає Ернест Лобанов.
"Служба вела нас постійно разом"
У 2022 році Ернест Лобанов призупиняв своє виробництво, долучившись до 228-го батальйону харківської 127-ї бригади ЗСУ. Він заступив на посаду начальника автослужби, а також став пілотом дронів.
До того самого батальйону на початку повномасштабного вторгнення Росії приєднався й Андрій Нечипоренко — він служив у пункті управління артилерійською розвідкою. Військові познайомилися в березні 2023 року, коли їх перекидали з Харківської області до Бахмута на Донеччині.
Ернест Лобанов і Андрій Нечипоренко. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"А вже потім служба вела нас постійно разом. У Бахмуті ми провели, мабуть, з місяць. Потім наш підрозділ передислокували в Шуми, це під Горлівкою. Там теж були на одній позиції в один час. Дуже великі випробування пройшли разом з ним. Були під обстрілами, були на короткій відстані між життям і смертю, і цій людині можна довіряти", — каже Андрій Нечипоренко.
По наших позиціям пристрілювалися снайпери, тому побратим поруч — це важлива людина, бо він перший хто прийде на допомогу.
Ернест Лобанов і Андрій Нечипоренко. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Андрій Нечипоренко: Була історія, коли Ернест був за кермом, і машина комбата зламалася в нас по дорозі з Часового Яру…
Ернест Лобанов: У день, коли ми збиралися їхати додому в Харків.
Андрій Нечипоренко: Так, прикро було. Але мій дружбан з київського батальйону тероборони, який був у Костянтинівці, приїхав на форді й буксував нас. Буксував він нас так, що в мене ледве серце не зупинилося. Я думав: краще б ми йшли пішки 10 кілометрів. Тому що грязюка… До того ж потрібно було швидко покинути ту небезпечну ділянку.
Це траса Донецьк — Краматорськ. Там, крім гусеничної техніки та інколи легкових, нічого не траплялося. Доїхали. Нас довезли до Костянтинівки. Ми залишили машину. Це була остання машина батальйону, яка ще якось могла їздити. Тому що в Бахмуті втратили дуже багато автотехніки, дороги там не дуже… Оце така пригода згадалася.
Ернест Лобанов і Андрій Нечипоренко. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
У листопаді 2023 року Ернест звільнився зі служби через сімейні обставини, але й далі підтримував зв’язок із побратимами. Він продовжує допомагати своєму та іншим підрозділам шинами. У 2024 році, каже, передав на потреби ЗСУ понад 150 штук.
"Я про службу згадую як про дитячий табір, з якого не забирають дітей. Під час табору ти його не любиш, а коли він закінчується, то згадуєш його добре. Я служив у чудовому підрозділі. Коли я їжджу по місту, то розумію, що мій підрозділ, мої побратими та я, зробили великий внесок в оборону", — каже Ернест Лобанов.
Ернест Лобанов, ветеран і власник шинопекарні на Харківщині. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Ернест надавав підрозділу всебічну допомогу, своєму рідному батальйону. У нас потреба в шинах його коштом була задоволена. Він не відсторонився. Андрій Нечипоренко
Андрій воював до серпня 2024 року — тоді на кордоні Харківської та Бєлгородської областей він підірвався на протипіхотній міні. Унаслідок цього чоловіку ампутували ногу.
Анлрій Нечипоренко показує свій протез ноги. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Як працює спільний бізнес і що ветерани планують реалізувати наступним
Обидва ветерани кажуть, що продовжують спілкуватися з побратимами по батальйону. Ернест допомагає їхньому та іншим підрозділам шинами, а Андрій надає військовим і ветеранам знижку — каже, до 50%.
"Також пільгові знижки для придбання шин. Зараз сезон, і є попит на шини, і ми за невелику комісію, символічні 50 гривень, можемо людям надати шини. Екстрені служби також: медики, надзвичайники і поліція. Ці люди на варті нашої безпеки, у них теж проколюються шини і є проблеми", — каже Андрій Нечипоренко.
Ернест Лобанов і Андрій Нечипоренко. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Після повернення до цивільного життя своє виробництво шин Ернест також відновлював за грантові кошти — цю підтримку він отримав від Українського ветеранського фонду, організації Helvetas, Асоціації приватних роботодавців і проєкту підтримки бізнесу молодих ветеранів та ВПО в Україні.
Ернест Лобанов, ветеран і власник шинопекарні на Харківщині. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Ернест зібрав колишню команду й розширив асортимент шин. Нині в одну зміну їх тут відновлюють понад пів сотні штук.
Ми отримуємо шини, які нічим не поступаються новим та даємо гарантію на весь строк експлуатації. Шинопекарня – це дуже прискіпливе ремесло. Воно включає багато технологій: гідравліку, пневматику, автоматику, насичений пар. Готових кадрів в Україні не існує, тому я набирав молодих хлопців та навчав з нуля. На наступні 5-10 років у мене є плани з розширення асортименту, збільшення виробництва.
Зараз Ернест Лобанов і Андрій Нечипоренко думають над новою спільною справою — переробленням шин, які не підлягають відновленню.
