За інформацією: Суспільне Харків.
Богдан Сокольський. Фото надала співрозмовниця
2 червня на Донеччині загинув 22-річний інспектор прикордонної служби, старший сержант Богдан Сокольський з Вовчанська.
Про знайомство з Богданом, його життя та захоплення Суспільному розповіла дівчина загиблого Надія Жолондієвська.
"Йому подобалося бути скрізь"
Богдан Сокольський народився у Вовчанську 29 вересня 2002 року. Там закінчив школу та місцевий технікум, де вчився на механіка, розповідає Надія.
Богдан Сокольський (перший згори) з родиною. Фото надала співрозмовниця
"Захоплювався футболом — це було його життя. Ще боксом займався. Він завжди був активним, йому подобалося бути скрізь", — згадує дівчина.
У 2021 році підписав контракт із прикордонною службою, після закінчення контракту планував вступити до університету.
Богдан Сокольський з сестрою. Фото надала співрозмовниця
За словами Надії, родина завжди підтримувала Богдана у його виборі: "Мама — медик, тато — митник, є молодша сестричка. Коли Богдан захотів підписати контракт та йти на службу, батьки його підтримали. Тато вплинув на його рішення йти саме до лав Державної прикордонної служби, бо сам працює на митниці".
"24 лютого 2022 року був на кордоні"
Початок повномасштабного вторгнення Богдан зустрів під час несення служби, розповідає Надія.
"24 лютого 2022 року вони були якраз на кордоні у Харківській області. Коли росіяни почали стріляти, Богдан з побратимом прийняли рішення відступити. Потім їх направили до Харкова, звідти — на Донеччину", — каже дівчина.
Богдан Сокольський на службі. Фото надала співрозмовниця
Батьки захисника півтора місяця проживали в окупованому місті, після чого виїхали до Києва.
"Вовчанськ окупували 24 лютого 2022 року. Після того як родина виїхала, росіяни приїздили до них додому. Сусіди повідомили, що вони виїхали. На щастя, родина в окупації ніяк не постраждала, але їхній будинок не вцілів", — розповідає дівчина.
Вовчанськ після деокупації, березень 2023 року. Суспільне Харків
У 2024 році на фронті загинув друг та побратим Богдана.
"Він сам виносив полеглого з позиції, бо не могли тоді забрати. Це все дуже вплинуло на нього, він тоді замкнувся. Але ми всі його підтримували, особливо родина. Про війну казав лише іноді, що це жахливо. Я бачила, яким він був після виходу з позицій — це відображалося на ньому. Не хотів, щоб хтось бачив і переживав те, що пережив він", — говорить дівчина.
"Побратими називали "Соколом"
Захисник продовжував служити: брав участь у боях за Бахмут.
"Був випадок, коли на одну вулицю вже зайшли росіяни. Богдан з побратимами сидів у будинку. В один момент вийшли та почали махати росіянам, помилково сприйнявши за наших. У відповідь ті почали стріляти в бік наших хлопців. Богдан схопився за зброю та почав відстрілюватися. Завдяки йому хлопці встигли сховатися, і він сам тоді, на щастя, не постраждав", — розповідає Надія.
Богдан Сокольський. Фото надала співрозмовниця
Побратими називали Богдана "Соколом" за бойовий дух та силу, говорить дівчина бійця.
"З побратимами в нього були дуже класні взаємини, в тому числі — з командиром. Той казав, що кращого бійця не бачив, називав Богдана людиною з великої літери за мужність, відданість. Богдан дуже важко тоді переживав загибель свого друга, тому командир усіляко допомагав та підтримував. Пізніше стали друзями" — розповідає Надія.
Богдан Сокольський з Надією. Фото надала співрозмовниця
Пара познайомилася навесні 2024 року на заході України, коли Богдан відпочивав після ротації.
"Я просто йшла з подругами, він щось крикнув друзям, і я влізла в розмову. Дивлюсь — гарний хлопець. Потім сама проявила ініціативу, запропонувала зустрітись. Ми провели неймовірні три дні, а далі спілкувалися на відстані. Його сестра казала, що він дні рахував до мого приїзду. У нас за такий короткий час виникло таке велике почуття", — каже дівчина.
Свою останню відпустку у травні Богдан проводив з родиною.
"Для Богдана родина завжди була найголовнішою. У нього горіли очі, коли він говорив про своїх рідних. Він був старший брат і завжди захищав сестричку. Дуже любив дітей, мріяв про велику сім’ю. Мріяв про синочка. Останнім часом він захопився безпілотниками — йому дуже подобалося керувати ними. І навіть придбав власного маленького дрона. Ми ходили там з ним, літали. Він горів цим”, — каже дівчина.
"Сон обернувся на фільм жахів"
2 червня 2025 року Богдан вирушав на позиції в Донецькій області. Там він проходив службу як оператор дронів. По дорозі машину, в якій він їхав разом із побратимами, обстріляли російські війська. Боєць загинув на місці.
"Востаннє він подзвонив 1 червня мені та мамі. З 2 червня — вже тиша. Родина сильно переживала — всі сподівалися, що Богдан буде на позиціях, і що там є зв’язок. 3 червня мама подзвонила командиру, і той повідомив, що Богдан загинув… Коли ми з Богданом були разом, нашому щастю не було меж, здавалося, що ми уві сні… А 2 червня цей сон обернувся на фільм жахів", — говорить Надія.
Богдан Сокольський. Фото надала співрозмовниця
Поховали Богдана на Алеї Слави у Харкові, бо в рідному для захисника Вовчанську тривають бойові дії.
Дівчина загиблого ініціювала петицію про присвоєння полеглого звання Героя України.
"Богдан був тією людиною, хто віддасть останнє. В найбільш тривожні моменти не боявся взяти до рук зброю та заступитися за своїх близьких, своїх побратимів, ризикуючи власним життям. Дуже добрий та відданий. Я хотіла, щоб його запам'ятали як людину сильну духом, добру і вірну своїй присязі, своєму слову, своїй країні. Для мене важливо, щоб його пам’ятали таким. Бо доки людину пам’ятають — вона жива" – говорить Надія.
