За інформацією: Суспільне Харків.
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Наш підрозділ понад рік воює на Покровському напрямку, і декілька днів тому ми виконували чергову бойову місію, Марина була на нашому евакуаційному пункті, який розташований в нежитловому будинку, неподалік від Покровська. Ми з моїм заступником командира виставили бойові позиції й також приїхали на цей стабілізаційний пункт до Марини", — розповідає Олександр.
Марина пішла заварювати нам чай, вона хотіла пригостити нас гарним обідом. Ми сиділи просто в сусідній кімнаті, там в будинку всі вікна — все закрите було. І просто в один момент без шуму, взагалі вперше таке було, без попереджувальних звуків — я просто побачив світло, вуличне світло: це вилетіло вікно прямо в мене, і я зрозумів, що до нас прилетіла ракета.
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Так сталося, що ми з Мариною були в сусідніх кімнатах. І хтось, мабуть, так розпорядився, мабуть, був вибір: забрати мене і Жору або Марину. Але Марина сказала, що піде вона. Так от, ми були всі в одному приватному будинку, просто в сусідніх кімнатах. Їй не вистачило лічених секунд для того, щоб принести нам той чай, і вона загинула. Героїчно, трагічно, виконуючи свій обов'язок, захищаючи наше життя, наше здоров'я", — розповідає військовий.
За тиждень перед загибеллю вона врятувала трьох цивільних, які жили в тому населеному пункті, які були тяжко поранені ворожими FPV-дронами, ворожим ударним літаком, «Молнією». Марина виконала свій безпосередній обов'язок, свою роботу і врятувала трьох цивільних, надавши їм першу медичну допомогу.
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Марина прийшла до нас в дуже важкий час, в час загибелі першого командира нашої групи Антона, мого рідного брата. Це була дуже страшна і важка втрата для нас всіх. І саме в той час до нас приєдналася Марина. Ставши спочатку бойовою медикинею, згодом вона стала просто нашою перлиною — вона була для нас душею, «великою» людиною. І поміж того всього вона закривала дуже величезний фронт роботи, ставши для нас для усіх — для когось замінила матір, для когось сестру, для когось просто рідну душу, рідну людину", — розповів Олександр.
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
Голова правління благодійного фонду "Станція Харків" Алла Фещенко каже, що Марина Воронцова волонтерила з 2014 року.
"Вона просто прийшла подивитися, що тут відбувається. Вона побачила по телебаченню, прийшла і вона відразу побачила, що дівчата не встигають. І вона перестрибнула всю цю огорожу, увірвалася, почала — у цьому правда вся Марина, вона людина дії. Марина — це людина, яка по 18 годин на вокзалі, особливо коли були евакуації, і вона просто там залишалася до останньої людини. Падала з ніг, вона пила заспокійливі, вона напивалася кави до стану такого, але вона завжди була там", — згадує Алла Фещенко.
Її робота полягала в тому, що вона допомагала людям і на вокзалі — від погодувати, обійняти до того, щоб знайти житло. Когось струснути трошки, знаєте, пояснити, що треба туди триматися.
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Я просто згадую: вона завжди усміхалася. І вона завжди така була — різка трохи, говорила завжди правду, іноді вона тебе могла ранити. Але я посміхаюся завжди, коли згадую про Марину, я усміхаюся", — говорить Фещенко.
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
У Харкові простилися з військовою Мариною Воронцовою, 26 листопада 2025 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
