За інформацією: Суспільне Харків.
Марина Воронцова. Юлія Піменова/Facebook
У районі Покровська загинула бойова медикиня підрозділу "Гострі Картузи" Марина Воронцова на позивний "Лагерта". Жінка виїхала з Луганщини до Харківської області на початку війни, у 2014 році. У Харкові була волонтеркою "Станції Харків" — допомагала вимушеним переселенцям. Протягом останнього року вона служила у складі підрозділу як медикиня, виконуючи завдання на передовій.
Про це 21 листопада повідомили в підрозділі "Гострі Картузи".
"Марина була добровольцем нашої групи і тривалий час виконувала бойові місії. Вона була перлиною та талісманом нашої групи. Тепер вона стала янголом охоронцем для кожного з нас. Її героїчний шлях в цій війні важко описати в пості, про це обов'язково будуть написані книги", — йдеться у повідомленні.
Останній рік життя Марина присвятила війні пліч-о-пліч з "Гострими Картузами". За чисельні бойові досягнення вона отримала бойовий шеврон групи і з гордістю носила його. Ми пишаємось тим що мали честь воювати з такою великою та шляхетною людиною. Така втрата є дуже болючою для всіх нас.
Як згадують Марину Воронцову друзі та побратими
Волонтерка Юлія Піменова, яка працювала разом з Мариною, зокрема на "Станції Харків", опублікувала допис, присвячений загиблій.
"Ти була завжди чесною і справжньою. Якщо відбувалася х***ня — одразу казала про це без церемоній. Колись ти написала мені "моя історія не підходить журналістам. Вона взагалі не тягне на успішну". Сьогодні редакції обривають мій телефон, щоб розказати про тебе. А у мене ком у горлі другий день", — пише Юлія Піменова.
В інтервʼю, яке покладу в коментарях, тебе спитали про цінні уроки від волонтерства та як це змінило твоє життя. Ти відповіла різко та влучно: "Ненавиджу ці питання, особливо зараз. Ви не розумієте, на жаль. В мене нема більше життя. В мене русня його відняла, кинула на підлогу та розтоптала. Вдруге.
Марина Воронцова. “Гострі Картузи”Знаєш, пишуть, що ти стала воїном. А я завжди вважала тебе такою. Бо щоб ти не робила, постійно треба було це виборювати та відвойовувати. Твої побратими пишуть, що ти — їхній талісман. Вокзальні волонтери пишуть, скільки добра і тепла ти принесла. Люди не можуть повірити, що ти так раптово пішла. Але це у твоєму дусі — грюкнути дверима, коли тебе не чують. І ти права, бо не хочуть чути. А ти у кожному дописі кажеш, щоб УСІ готувались, навчалися і йшли боронити Україну.
Загибель Марини — втрата для усієї України, пише військовослужбовець Артем Фисун у Facebook.
"Жінка-воїн з незламним характером, яка знає ціну боротьби та свободи з початку війни 2014 року коли орки ступили на Луганщину! Загострене відчуття справедливості заточило в тобі стрижень і ти, як жалом могла ужалити усіх, хто намагався з тобою сперечатися. Твоя винахідливість та оперативність іноді приємно шокувала побратимів, які були в шоці, як швидко та оперативно ти все вирішуєш і знаходиш", — пише Артем.
Твоє бажання робити все з любовʼю і відданістю своїй справі притягувало до тебе як магніт. За все, що ти бралась ти доводила до кінця. З твоєю життєвою позицією та добрим серцем ти обрала шлях волонтера та приходила на допомогу навіть туди, куди бояться зараз рухатись чоловіки. Ти могла жити собі за кордоном і не паритись про те, що відбувається у твоїй країні, але поклик твого серця кликав тебе на рідну землю, де ти хотіла робити більше, бо цього вимагала складена ситуація.
Марина та Артем на службі. Артем Фисун/Facebook
Волонтер Олесь Штефчук також опублікував допис у Facebook, в якому згадує Марину.
"Скількох ти обігріла і нагодувала, а потім і врятувала і захистила — ніхто не порахує, але це видно і зі стрічки, яка другий день плаче. Багато хто намагався тебе підтримати, нестримну, убезпечити, але ти все одно йшла, їхала, неслась, рятувала та допомагала. Чорний вчора був день. Світла тобі пам'ять, дякую тобі за все", — пише Олесь Штефчук.
