На розгляд міського голови подали петиції та звернення.
Деколонізація у Харкові триває. Активісти подали на розгляд міського голови Ігоря Терехова дві петиції та одне звернення про перейменування вулиць міста на честь артиста Михайла (Міська) Барбари та двох загиблих військових — В’ячеслава Шимчука та Олексія Меся.
Імовірно, ці перейменування не будуть останніми. В Інституті національної пам’яті кажуть, що у Харкові досі лишаються вулиці, названі на честь діячів російської науки та культури. За законом, змінювати ці топоніми необов’язково, але на це є великий суспільний запит.
Вулиця Барбари та провулок “Березолю”
Майже рік діячі культури, активісти деколонізації та навіть народні депутати б’ються за вулицю Міська Барбари у Харкові. Михайло на прізвисько Місько — представник театрального та музичного андеграунду. Співав у рок-гурті “Мертвий півень”, грав у театрі “Арабески” і не був аж дуже відомий широкому загалу. Місько Барбара помер у жовтні 2021 року, вже наступного року почалася велика війна, яка запустила по всій Україні процес масштабної деколонізації. З того часу друзі Міська з театральних та літературних кіл не полишають спроб увічнити його в топоніміці. Але ні топонімічна комісія при міськраді, ні робоча група з питань деколонізації при обласній адміністрації пропозицію не підтримала — так провулок Кантемира, на який “мітили” шанувальники артиста, став просто Привітним.
Не допомогло тоді ані обурення літературної спільноти, яке очолила відома письменниця Оксана Забужко, ані звернення парламентарів до Харківської міськради. Здавалося б, на тому справа й скінчиться. Але цього літа харківський письменник Сергій Жадан зібрав підписи до міського голови з проханням перейменувати на честь Міська цього разу іншу вулицю — Гаршина, у самому центрі Харкова. Під листом вже назбиралося чимало підписів відомих літераторів та артистів.
Місько Барбара на сходах Університетської гірки. Фото: Тетяна Давиденко/Facebook
“Політична воля може вирішити питання, ніяких ускладнень я в цьому не бачу. Всеволод Гаршин не був посадовцем СРСР чи Російської імперії, не глорифікував радянський чи імперський режим, тому не підпадає під дію закону про деколонізацію. Але це не означає, що ініціатором перейменування не може бути міська рада і втілити якісь гарні ініціативи”, — пояснила KharkovNEWS.info начальниця Другого міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.
У центрі є ще один топонім, який так само може змінити назву на більш “харківську” — була б воля чиновників. Йдеться про провулок Некрасова поблизу театру імені Шевченка “Березіль”. Некрасов, як і Гаршин, ворожій імперії не служив і у своїй літературній творчості її не прославляв. Але ще до повномасштабного вторгнення мистецька спільнота придумала цьому топоніму більш вдалу назву — провулок “Березолю”, на честь театру поблизу.
Чи вистачить на всіх вулиць?
Ще дві вулиці у Харкові хочуть перейменувати на честь загиблих військових. В одній з цих пропозицій йдеться навіть не про всю вулицю, а про її частину. 18 травня школярка Софія Васецька запропонувала перейменувати частину вулиці Весніна на Алею Мунфіша. Йдеться про першого українського пілота F-16 Олексія Меся із позивним Мунфіш, який навчався у Харківському університеті повітряних сил. Месь загинув 26 серпня 2024 року на літаку F-16 під час виконання бойового завдання.
Частину вулиці Весніна для увічнення його пам’яті Софія вибрала не випадково.
“Цей проміжок вулиці не має нумерації, тому перейменування ніяк не вплине на адреси, нічого не треба буде змінювати. Я впевнена, що завдяки нашій могутній авіаційній родині та свідомим харків’янам ми зберемо необхідну кількість голосів”, — розповіла авторка петиції KharkovNEWS.info.
Свого часу Софії Васецькій вже вдалося домогтися вшанування героїчного льотчика у Харкові. Саме вона була авторкою петиції про Глісаду Джуса, яка вперше з початку повномасштабного вторгнення зібрала 5000 підписів на потрапила на розгляд до Терехова. Якщо вдасться це зробити вдруге, Глісада Джуса та Алея Мунфіша утворять топонімічний ансамбль. Обидва простори знаходяться поруч з університетом, у якому майбутні Джус та Мунфіш вчилися. Андрій Пільщиков та Олексій Месь до того ж і товаришували. Петиція вже зібрала 1382 підписи. Софія каже, що зараз заохотити людей брати участь в процесі набагато важче, ніж на початку повномасштабного вторгнення, коли за перші години вдавалося збирати понад 700 підписів під петицією.
Олексій Месь. Фото: 144thFighterWing
Ще одну пропозицію зареєстрував Володимир Бондаренко. Він просить міського голову назвати провулок на честь загиблого Героя України В’ячеслава Шимчука. Він був майстром спорту зі спортивного орієнтування, добровольцем у “Хартії”. Брав участь у бойових діях у Бахмуті, Серебрянському лісі, загинув майже рік тому поблизу села Липці.
“В’ячеслав Шимчук мешкав у Харкові за адресою провулок Аджарський, 10 (Холодногірський район). Оскільки назва цього провулка не має історично значущого зв’язку з Харковом, пропонуємо його перейменування на провулок В’ячеслава Шимчука”, — пише автор петиції.
У цього звернення зараз є трохи менше 500 підписів, а потрібно удесятеро більше. Для збору залишилось лише 45 днів.
В’ячеслав Шимчук загинув минулого року. Фото: Хартія
В Інституті національної пам’яті радять не зациклюватися лише на топоніміці тим активістам, що пропонують вшанувати загиблих героїв війни. Є багато інших способів глорифікації.
“Кожному загиблому захиснику ми не зможемо надати вулицю, але є різні способи увічнення пам’яті. Наприклад, іменна стипендія”, — каже Марія Тахтаулова.
Вона навела у приклад стипендію на честь зниклого безвісти історика Едуарда Зуба. Крім того, на честь героїв війни можна називати школи та інші установи, розміщувати меморіальні дошки. Рано чи пізно у Харкові має з’явитися Меморіал, де будуть зібрані імена усіх героїв війни. Поки що ж місто не має єдиної концепції пам`яти і вшанування.
Автор: Олена Павленко
