За інформацією: Суспільне Харків.
Роман Шелєхов взяв до рук зброю 24 лютого 2022 року. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
42 км йшов пішки, щоб стати на захист України
За словами дружини, повномасштабна війна з РФ застала Романа Шелєхова вдома, в селі Феськи на Харківщині. Чоловік прокинувся від вибухів о четвертій ранку 24 лютого і зателефонував своєму побратиму, з яким проходив строкову службу.
Роман з товаришем вирішили йти у напрямку Харкова. Вікторія згадує, що чоловіки пішки подолали 42 км — саме така відстань від його будинку до військової частини на околиці Харкова.
"Ніхто не підбирав їх, машини їхали з людьми, всі тікали, ніхто не зупинявся. І хлопці пішки дійшли до військової частини. І вже 24 лютого, коли вони отримали автомати й броню, Роман стояв на блокпосту", — розповіла Вікторія.
Роман Шелєхов пішов захищати Україну. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
Знайомство з дружиною, пропозиція і весілля
Майбутнє подружжя познайомилось в Instagram.
"Я побачила хлопця в амуніції й з карими очима. На його сторінці взагалі не було ніяких фотографій з лицем, він не показував його. І так почалося наше листування, ми просто переписувалися. І буквально на другий-третій день у мене було таке відчуття, ніби ми знали один одного все життя. Ніби ми такі рідні душі, давні знайомі, яким є багато чого обговорити", — розповідає Вікторія.
За словами дружини, перше побачення відбулося у Золочеві Львівській області, там Роман проходив підвищення по службі. Вікторія згадує: Роман був дуже доброю і щирою людиною, саме цим він її й зачепив.
Роман Шелєхов з дружиною Вікторією. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
У листопаді 2023 року Роман зробив Вікторії пропозицію стати його дружиною.
"Було настільки все сплановано, що він навіть дівчинку, яка робить мені манікюр, попросив записати мене за день до пропозиції. Все прорахував, і щоб наші вихідні були одночасно, і щоб ми в один час повернулися додому… Але він не прорахував, що я приїхала додому з посилкою з "Нової пошти", і була дуже сильно зла, бо він мене не зустрічав, а в мене були повні руки. Я йшла по двору і кричала: "Рома, де ти!? Відкрий мені двері!". А він не міг, бо стояв на одній нозі в будинку… Звісно, я погодилася", — згадує Вікторія.
Одружилися закохані 23 листопада. Гостей не запрошували, були на розписі удвох.
Разом вони мріяли про великий будинок, доньку, яку б назвали Соломією, і власну кав’ярню на вулиці Сумській у Харкові.
Весілля Романа і Вікторії 23 листопада 2023 року. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
Показав Харків "очима харків'янина"
Вікторія розповіла, що спочатку їй було страшно їхати до Харкова.
Але Роман мені пообіцяв, що покаже Харків "очима харків'янина". Під час першої поїздки в Харків він забрав мене на Полтавському Шляху, і всю дорогу розповідав про лавочки, про парки, смітники. Про те, що безплатний проїзд в метро, автобусах. Ми доїхали аж на Салтівку, він мені показував розбиті будинки, розповідав як розпочалося вторгнення. Показав "Нікольский", як і коли його реставрували після удару росіян. Закохав мене в це місто.
Коли подружжя повернулося додому у Золочівську громаду Харківщини, був період відносного затишшя на фронті, каже жінка.
"Рома був надзвичайно ніжний і чуйний. З ним я вперше зрозуміла, що значить відчувати себе за "справжньою кам’яною стіною". Навіть під свист КАБів з ним не було страшно", — згадує Вікторія.
Роман Шелєхов з Золочівської громади Харківщини. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
"В критичних ситуаціях брав на себе штурвал"
Вікторія розповіла, що у 2018 році Роман пройшов строкову службу в лавах Національної гвардії України, у складі 1-ї Президентської бригади оперативного призначення.
За словами дружини, чоловік брав участь у визволенні Харківщини у 2022 році та у 2024 році (села Липці — ред.), а згодом — дев’ять місяців тримав оборону на Луганщині, біля Кремінної. Там отримав перше поранення. Але після короткої реабілітації повернувся на фронт, закінчив навчання та здобув звання молодшого сержанта, розповіла Вікторія.
У складі бригади "Спартан" Роман Шелєхов став помічником гранатометника та виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, додала вона.
"Він ніколи зайвого слова не казав. І всі чомусь сприймали його як Ромку, який всміхався. Але в критичних ситуаціях Ромка брав на себе штурвал, і управляв цими хлопцями. Він міг врівноважити ситуацію, взяти на себе відповідальність, і роздати правильний порядок дій іншим людям, щоб спрацювати як єдиний механізм… Коли Рома мовчав — всі говорили, коли Рома говорив — всі мовчали", — каже Вікторія.
Крім того, коли не вистачало людей, її чоловік брав участь в евакуаціях та "виносив хлопців на плечах", додає жінка.
Роман Шелєхов на службі. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
"Я повернусь, все буде добре": останній вихід і загибель Романа Шелєхова
Під час виходів на бойові завдання на Запорізькому напрямку лікарі діагностували у Романа кісту біля головного мозку. Дружина говорить, що він намагався лікуватися, але командування не відпускало військового надовго.
"Останні свої дні Роман проводив в муках від головного болю. Єдине, що він дуже сильно хотів — це просто відпочити, виспатись, і просто жити як звичайна людина", — згадує Вікторія.
Дружина розповіла, що їздила до чоловіка в Донецьку область у 2025 році.
Я не могла до нього не їздити, коли була можливість. Для мене це було ще гірше емоційно, коли ти не можеш приїхати навіть на пів доби. Було і таке, їхала 300 км, щоб пів доби просто разом побути.
Роман Шелєхов воював на різних напрямках фронту. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
Останній раз Вікторія і Роман побачилися за тиждень до загибелі військового.
"Ми завжди дуже швидко прощались. Він цілував, обіймав і все, говорив — я пішов. А того разу ми стояли хвилин 20. Він не хотів відпускати і постійно повторював: "Я ж повернусь, все буде добре, я тобі обіцяю. Я приїду додому". І він зазвичай йшов і не озирався. Я кожного разу плакала. А цього разу — розвернувся і стояв на розбитій дорозі й дивився як я стою, і чекаю, поки він дійде до штабу. Я тоді їхала, і у мене таке відчуття було, ніби я бачила його останній раз", — згадує дружина.
За словами Вікторії, перед останнім бойовим завданням Роман зателефонував їй о третій ночі.
"Сказав, що зараз буде їхати: "Пам'ятай, що я тебе дуже сильно кохаю і буду дуже сильно за тобою сумувати". Я йому сказала, що також дуже кохаю і буду сумувати. І все. Він поклав трубку і пішов на завдання", — розповіла Вікторія.
Той вихід Романа Шелєхова мав тривати сім днів. За словами дружини, його мали підмінити 2 квітня, але 1 квітня російські військові розстріляли Романа в селищі Удачне на Покровському напрямку.
"Я так розумію, розстріляли впритул. Коли я приїхала до моргу на впізнання, там просто була діра в нього грудях", — каже Вікторія.
Крім дружини, у Романа Шелєхова залишились мама і дві сестри.
Роман Шелєхов виконує бойові завдання . фото надала дружина Вікторія Шелєхова
"Кожного дня хочеться плакати"
Вікторія розповіла, що бойові досягнення Романа відзначили нагрудним знаком "За доблесну службу" та званням "Ветеран війни".
"Життя продовжується, ми живемо. Просто кожного дня згадуємо Рому, просто кожного дня хочеться плакати. Кожного дня ти працюєш і намагаєшся відволікатися, щоб не думати. Тому що дуже сильно не вистачає його підтримки, доброго погляду, слова. Дуже сильно", — говорить Вікторія.
Жінка каже, що вона третій місяць не може повірити у втрату чоловіка.
"У мене таке відчуття, що він просто на завданні, і просто без телефону. Що нам допомагає? Нічого не допомагає. І я думаю, ніколи не допоможе. Як би люди не підтримували, які б слова не говорили, ніколи в житті це не замінить людину. Зі свого досвіду тепер розумію, що іноді краще просто промовчати, якщо хочеться обійняти — і все", — розповідає дружина.
"Роман був особистістю, людиною з великої літери. І я не хочу, щоб він був просто в списках людей, які "загинули за нашу незалежність". Я хочу, щоб наші нащадки, на жаль, не наші діти, яких ми так сильно хотіли, щоб вони знали правду… Що наші хлопці все ж таки не дарма гинуть", — каже Вікторія.
Могила Романа Шелєхова. фото надала дружина Вікторія Шелєхова
Жінка розповіла, що часто шукає Романа серед полонених або інших військових.
Чую запахи, так як пах Роман. Іноді можу підійти в магазині і просто постояти біля військових. Тому що у них такий самий запах. Хлопці є розуміючі. Ти просто стоїш і дихаєш біля них. Вони тебе просто обіймають в цей момент і кажуть — що все буде добре. І все.
