За інформацією: Суспільне Харків.
Жителька Одноробівки Світлана Звєрєва. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Жінка — переселенка з іншого села, розташованого на держкордоні.
У 2025 році у нас тихіше, а торік було страшніше. Ми у підвалах сиділи. Якщо порівняти з минулим роком, то зараз ми у підвал не ходимо. У нас на городі дуже багато літало. Як садили город, дуже тяжко було: почекали — і у двір ховатися.
Зруйнований будинок в селі Одноробівці на Харківщині, червень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Волонтери надають матеріал, з нього я вирізаю стрічки. А потім до купи все зшиваємо, зв’язуємо, і виходять такі клубочки. І є жіночки, які зв’яжуть килимочки. Потім я ще й підшиваю утеплювачем Світлана Звєрєважителька Одноробівки
Що я можу відчувати? Для чогось потрібна, якусь користь можемо принести хлопцям, які нас захищають. Це полегшення, що я хлопцям можу допомогти Світлана Звєрєважителька Одноробівки
Житель Одноробівки Григорій Твердохліб. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Коли страшніше було? Коли наступ був на Вовчанськ, тому що у нас Вовчанськ, виходить, із цієї сторони. Суми у нас на тій стороні, вони далі від нас. Ситуація дуже напружена у нас в Одноробівці. Я був у дворі, і летів дрон з тієї сторони. Чотири пропелери, бомбочка як завжди з ним. І він так розвернувся і полетів в ту сторону", — розказав інший житель села Григорій Твердохліб.
Понад 10 вуликів в мене. (…) Бояться і бджоли. Отак рої летять. Я їх, буває впіймаю, буває, не впіймаю. Теж, видно, тікали від війни. Тому що слабенькі, бояться, звісно. І худобка боїться вибухів, і гусочки, і курочки. Раз — присідають, і все.
Господарство та пасіка Григорія Твердохліба, жителя села Одноробівки на прикордонні Харківщини, червень 2025 року Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Господарство та пасіка Григорія Твердохліба, жителя села Одноробівки на прикордонні Харківщини, червень 2025 року Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Господарство та пасіка Григорія Твердохліба, жителя села Одноробівки на прикордонні Харківщини, червень 2025 року Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Господарство та пасіка Григорія Твердохліба, жителя села Одноробівки на прикордонні Харківщини, червень 2025 року Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Господарство та пасіка Григорія Твердохліба, жителя села Одноробівки на прикордонні Харківщини, червень 2025 року Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Господарство та пасіка Григорія Твердохліба, жителя села Одноробівки на прикордонні Харківщини, червень 2025 року Суспільне Харків/Вікторія Якименко
У травні 2024 року, коли росіяни повторно пішли на північ області, на Одноробівку вони почати скидати керовані авіабомби, розповідає староста округу Оксана Пуніна. Зараз, говорить, замість авіації росіяни застосовують дрони.
Одноробівка, Харківська область, червень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Як цивільні жителі власноруч протидіють російським оптоволоконним дронам
Житель прикордонної Одноробівки Олександр розповідає про онуку, яка живе тут же. За словами чоловіка, у селі він має фермерське господарство, однак працювати на полі заважають російські дрони.
"У нас на оптоволокні зараз літають і все. У мене всі поля переплутані мотузочками. — І що робити? — Прибираємо, згрібаємо. Наш син бере шурупокрут, паличку таку, і накручує. Воно щільне таке, його треба або перерізати, або перекушувати — рукою так не розірвеш. Буває таке: на полі працюємо, прилетів дрон, упав, ми вискочили й одразу перерізали", — каже Олександр.
Олександр, житель Одноробівки. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Я вам скажу так за всіх тут: страшно від того, що ми вже нічого не боїмось. Оце страшно. Страшніше було спочатку. Перший рік били артилерією, "Градами". Потім почали КАБами бити, потім дрони з'явилися. Зараз на оптоволокні дрони є. Бачимо, тікаємо, ховаємося. Коло Одноробівки, я загальмував, мене обігнали — перед машиною вибухнув один, скло побило. Другий вдома влетів прямо в машину у дворі.
Старостинський округ лишився "майже без зв'язку". говорить староста Оксана Пуніна. FPV-дронами пошкоджені вежі мобільного зв'язку.
"Є села, які трошечки вище територіально, і до них дотягується зв'язок із Золочева. В Одноробівці, наприклад, взагалі ніде зловити зв'язок. Можна тільки ходити, шукати по якимось територіям, щоб хоча б кудись до когось додзвонитися", — каже Пуніна.
Оксана Пуніна, староста Одноробівського старостинського округу на Харківщині. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Є оптоволоконні, які залишають після себе таку льосочку. І ми вже не раз помітили, що у нас люди працюють біля будинку, на городі десь і коли сонце світить, то ми бачимо проти сонця, що виблискує така льосочка. Люди вже деякі з собою в кишені носять ножиці, щоб перерізати, бо вже їх підучили.
Вказівник на в’їзді в село Одноробівка на прикордонні Харківської області, червень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
За словами Пуніної, нині у селі залишається 87 жителів — це вдесятеро менше, ніж було до повномасштабної війни.
