KharkovNEWS.info дослідив головні зміни у житті міста.
Чотири роки тому харків’яни вперше прокинулися під звуки обстрілу. 24 лютого 2022 року Харків став прифронтовим містом — і досі не припиняє ним бути. Велика війна докорінно змінила мегаполіс: склад населення, структуру витрат, робочі місця та відпочинок.
Жителі Харкова за чотири роки повномасштабної війни звикли працювати, навчатися та відпочивати під землею, будувати життя з нуля після втрати дому, об’єднуватись та допомагати тим, кому важче, безкоштовно їздити в метро та ховати дороги під антидроновими сітками. Але залишились і незмінні речі — витрати на парки та нові локації для прогулянок під час війни не менш вражаючі, ніж за мирних часів.
KharkovNEWS.info дослідив ТОП-5 головних змін у житті міста.
1. Місто переселенців
Якщо чотири роки тому Харків був містом студентів, то сьогодні це — найбільший хаб переселенців у країні.
До повномасштабного вторгнення населення Харкова становило 1,42 млн людей. Але з урахуванням жителів, що не були зареєстровані в місті, а також мешканців агломерацій населення перевищувало 1,6 млн чоловік. За перший місяць повномасштабної війни кількість населення обвалилася до 300 000, але вже того ж року, після успішного харківського контрнаступу, коли росіян вдалося відігнати за північний кордон, люди почали повертатися додому. Уже восени 2022-го Харків знову став мільйонником.
На кінець 2025 року, за даними мерії, в Харкові проживає 1,2 млн чоловік — майже стільки ж, скільки й до повномасштабного вторгнення. Але склад населення змінився кардинально: замість студентів та айтівців — переселенці. Зараз кожен шостий мешканець Харкова — біженець. Переважно до обласного центру переселилися жителі Вовчанська та Куп’янська, які фактично припинили своє існування та перетворилися на поле бойових дій, але також багато жителів Донеччини і Луганської області. У місті є вісім гуртожитків для внутрішньо переміщених осіб, але там живуть лише 8% з них, інші поселилися у родичів або ж винаймають житло самостійно — тобто переселенці не лягли важким тягарем на міський бюджет, а інтегруються, працюють та навчаються. Лише 28% переселенців — пенсіонери, ще 13% — діти, інші — люди працездатного віку.
28% переселенців у Харкові — пенсіонери. Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info
Попри це, у Харкові стало менше платоспроможних громадян. За даними Кharkiv IT Cluster, у 2021 році 14% усіх айтівців проживали в Харкові, але в 2025-му їх лишилося тільки 4% — це приблизно 25 000 чоловік, тобто не більше половини довоєнної кількості.
Працівники IT-галузі завдяки високим зарплатам стимулювали інші бізнеси, зараз їхнє місце в Харкові частково зайняли військові, але порівняти кількість та зарплати одних та інших не вийде, бо інформація про військовослужбовців — непублічна.
Так само засекречені дані про те, скільки мешканців міста загинули під час обстрілів.
2. Місто під землею
Харків — єдине місто в світі, де існують підземні школи та класи на станціях метрополітену.
Перша метрошкола в місті з’явилася у вересні 2023 року — тоді вже було зрозуміло, що війна триватиме довго, а роками тримати школярів на онлайн-освіті неможливо. У перший метроклас на станції метро “Університет” ходили всього 900 учнів — це були переважно першокласники. Зараз підземні школи та станції-класи працюють в усіх районах міста, майже 40% школярів, які проживають в Харкові, можуть відвідувати навчання хоча б кілька разів на тиждень. У порівнянні з вереснем 2023-го року їх стало більше у 17 разів.
Школи під землею в Харкові відкриватимуть і далі. Зараз їх вже 8, а також більше 20 метрокласів. Також кілька університетів міста мають аудиторії в укриттях, де проводять очні лабораторні та практичні роботи. У 2027-му в місті з’явиться і перший дитсадок в укритті.
Фото: KharkovNEWS.info 
Фото: ХОВА 
Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info. 
Фото: Харківська міська рада 
Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info. 
Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info 
Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info. ПопереднійНаступний
Втім, не лише освіта в Харкові ховається в укриття. Театри мають право працювати лише в захисних спорудах, через що більшість із них не можуть давати вистави із повноцінною сценографією. Оперні та балетні артисти змушені виступати в переробленому машинному цеху, а лялькарі — на сцені клубу, яка годиться лише для камерних концертів. Філармонія фактично призупинила свою діяльність у Харкові — для симфонічних чи тим паче органних концертів підходящих залів немає.
З 2024 року здати теоретичний іспит та отримати посвідчення водія можна в сервісних центрах МВС, які працюють в укриттях. У підземелля йде медицина: у планах реконструкцій обласної клінічної лікарні та онкологічного центру передбачені палати та навіть операційні під землею, що мають альтернативні джерела живлення.
3. Зруйноване місто
Не потрібно заглядати в статистичні звіти, аби зрозуміти, як сильно Харків понівечили російські бомбардування та обстріли. І в центрі, і на околицях неозброєним оком видно, наскільки місто зруйноване: немає жодного району, що не постраждав би від ворожих ударів.
Станом на лютий 2026 року, за даними Харківської міської ради, у місті пошкоджено або зруйновано близько 12 700 будівель (з них понад 9 500 — житлові, зокрема 4 700 багатоповерхових і 4 500 приватних будинків).
40 багатоповерхівок і 147 приватних будинків визнані аварійними та не підлягають відновленню, тобто, їх знесуть. Цифри продовжують зростати через постійні обстріли: лише в січні 2026 року додалося 283 пошкоджених будинків.
З початку повномасштабної війни 160 000 харків’ян стали бездомними — їхні квартири зруйнували росіяни.
Фото: KharkovNEWS.info 
Фото: Сергій Козлов / KharkovNEWS.info 
Фото: Сергій Козлов / KharkovNEWS.info 
Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info 
Фото: Сергій Козлов / KharkovNEWS.info 
Фото: KharkovNEWS.info. 
Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info 
Фото: Сергій Козлов / KharkovNEWS.info ПопереднійНаступний
“Збитки по місту Харкову, тільки приблизно, 10,5 мільярдів євро складають. Це шалені кошти. Звісно, жодне місто, жодна громада, жодна держава не може самостійно це витримати”, — розповів міський голова Ігор Терехов.
Післявоєнне відновлення міста триватиме роки, якщо не десятиріччя.
Харків поступово втрачає у війні пам’ять про свою історію: понад 500 об’єктів культурної спадщини були пошкоджені або зруйновані. Так чи інакше постраждала кожна будівля в історичній частині міста, від Центрального парку аж до Південного вокзалу та Гімназійної набережної, навіть легендарний Держпром.
4. “Безкоштовне” місто
З початком повномасштабного вторгнення в Харкові настав комунізм. Навесні 2022 року міський голова Ігор Терехов заявив, що харків’яни можуть не платити за комунальні послуги. Але вже 1 червня 2022 року це рішення довелося скасувати. Попри це, безліч жителів міста досі продовжують користуватися водою, опаленням та вивезенням сміття безкоштовно. Наслідки не забарилися: Харківська область лідирує в України за кількістю нових боргів за житлово-комунальн послуги. А борги комунальників перевищили всі розумні межі: наприклад, “Харківводоканал” винен за електроенергію понад 4 млрд грн. Для порівняння: КП заборгувало п’яту частину річного бюджету Харкова.
Окрема графі в міському бюджеті — видатки на утримання безкоштовного громадського транспорту. З травня 2022 року, коли метро, тролейбуси та трамваї почали потроху відновлювати роботу, проїзд у них лишається безкоштовним абсолютно для всіх: і для мешканців міста, і для приїжджих, і для пільговиків, і для мільйонерів. Комунізм в Харкові встановлений коштом платників податків. Щороку місто витрачає понад 11% бюджету, аби перекрити витрати транспортників на перевезення.
Безкоштовні обіди рятують харків’ян під час блекаутів. Фото: Сергій Козлов / KharkovNEWS.info
Цієї зими на плечі платників лягла ще одна безкоштовна забаганка: ковзанка біля “Металіста”.
Але є серед соціальних витрат міськради напрямки, що дійсно рятують у непрості воєнні роки. Щодня в Харкові готують понад 50 000 безкоштовних гарячих обідів у 39 пунктах видачі. Прийти туди може будь-хто, але переважно постійні відвідувачі — пенсіонери. Тисячам харків’ян без такої підтримки було би сутужно, адже мінімальна пенсія в Україні становить всього 2 595 гривень на місяць.
5. Згуртоване місто
Ще з 2014 року, задовго до повномасштабного вторгнення, Харків здобув славу волонтерського центру України. Перших біженців війни з Луганщини та Донбасу на вокзалі зустрічали добровольці “Станції “Харків”, про поранених у шпиталі дбали “Сестри милосердя”, сотні небайдужих містян об’єднувалися, аби возити допомогу на фронт та в центри розміщення переселенців.
З початком великої війни волонтерський рух набув ще більшого розмаху. На початку 2022 року ніхто не вів статистику людей, які вивозили цивільних з-під обстрілів або возили продукти харчування людям, що не мали змоги ані купити їх, ані евакуюватися. Поступово ці рухи інституалізувалися та почали діяти разом із чиновниками, поліцейськими та військовими. Наприклад, зараз в Харкові працює близько 15 організацій, що спеціалізуються саме на евакуації громадян — їхньою логістикою опікується “Координаційний гуманітарний центр”, який, у свою чергу, працює з обласною адміністрацією та міністерствами.
Волонтери допомагають комунальникам та рятувальникам. Фото: Сергій Козлов / KharkovNEWS.info
Добровольці приходять на допомогу пожежним та комунальникам під час кожного обстрілу: на місце прильоту, де працюють рятувальники та співробітники КП, обов’язково приїжджають волонтери з кавою та бутербродами, аби підтримати як тих, хто постраждав від обстрілу, так і тих, хто їх рятує.
Під час кожного великого обстрілу на місця руйнувань різні благодійні організації (найвідоміша з них — “Проліска”) привозять OSB-плити та разом з комунальними працівниками встановлюють їх у вибиті вікна та допомагають прибирати уламки. За чотири роки війни Харків став містом згуртованості, взаємодопомоги та розгалуджених горизонтальних зв’язків, що зовсім нетипово для мегаполісу.
Місто марнотратства
Любов харківських чиновників до розлогих дорогих реконструкцій — непереборна. Щоденні обстріли, хронічний брак коштів на відновлення житла, тисячі людей, які залишились без дому та потребують допомоги, не змусили мерію відмовитись від ховання бюджетних грошей в асфальт та газони.
Так, на ремонт Лопанської набережної у 2025 році міськрада витратила 225 мільйонів гривень. За ці гроші можна збудувати підземний дитячий садок (220 мільйонів гривень) або півтори підземні школи.
Влітку минулого року міськрада встромила нову інсталяцію в історичний ареал — ремонт скверу біля “вічного вогню” та монтаж штучного багаття обійшовся місту у понад 38 млн грн. Постійна купівля гірлянд та ілюмінацій по 5 мільйонів на цьому фоні — дріб’язок. До того ж, харків’яни не знають, хто і скільки платить за прикрашання центру міста штучними квітами до кожного свята: за словами мера, це роблять невідомі благодійники.
“Ми не хочемо бути дикобразами, випаленою землею”, — так пояснює ці витрати Ігор Терехов.
Судячи з цього, у подальші воєнні роки сквери, ілюмінації та нові лавочки в Харкові з’являтимуться незмінно.
Автор: Олена Павленко
