За інформацією: Суспільне Харків.
Лікар-трансфузіолог Сергій Гладкий. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Донори крові. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За словами медика, цього разу на донацію зареєструвалося менше людей, ніж очікували у Центрі.
"Ми постійно до людей звертаємося в наших соцмережах. Ми пробуємо розвивати культуру донорства, запроваджувати її й пояснювати людям, що це не страшно, що це не боляче, що це безпечно, що всі наші розхідні матеріали одноразові. На жаль, в Україні культура донорства дуже на низькому рівні. І люди відгукуються тільки тоді, коли щось трапляється, коли багато поранених і багато загиблих, не дай Боже. Коли щось отаке трапляється, тоді вони йдуть", — зазначив Гладкий.
А так, люди ще не розуміють, що вона потрібна постійно, що крім шпиталів і стабпунктів, кров ще потрібна всім лікувальним закладам хірургічного профілю, онкодиспансерам. І взагалі у дуже багато лікувальних закладів везеться кров для лікування тяжких хворих. А вони у нас є постійно, незалежно від того, чи йдуть військові дії, чи немає їх.
Пробірки з кров’ю. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Жителі Харкова, які здають кров. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Дефіцит крові в обласному Центрі служби крові не є постійним, але в умовах війни виникає часто.
"Якщо якогось лікарського засобу — у порівнянні з кров'ю візьмемо — не буде в Харкові, то ми його встигнемо привезти десь з Полтави, із Сум. А якщо крові не виявиться, то ми не встигнемо її привезти, тому що вона потрібна тут і зараз. Максимально стислий термін часу повинен бути, щоб її доставити. І якщо її не виявиться, то це може мати дуже важкі наслідки. Тому вона постійно повинна бути — тут і зараз", — розповів лікар-трансфузіолог Сергій Гладкий.
Жителі Харкова реєструються, щоб здати кров. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Забір крові. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Коли приходить СМС, що я врятувала чиєсь життя, це якось підбадьорює"
Жителька Харкова Олена Шмагайло прийшла на донацію вдруге за рік. Говорить, кров здає регулярно.
"Я почала здавати кров ще років 10 тому, і тоді коридори були напівпусті. Але зараз все більше і більше людей приходить. Це, мабуть, моя відповідальність, треба допомагати якось. Коли приходить СМС, що я врятувала чиєсь життя, це якось підбадьорює. Намагалася (здавати кров, — ред.) хоча б два-три рази на рік, але в цьому році це тільки другий, перед цим було у січні. Маю намір ще здати в кінці року", — розповіла донорка.
Жителька Харкова Олена Шмагайло, яка прийшла здати кров. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Донорська кров. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Житель Харкова Владислав Марченко намагається здавати кров кожні два місяці. Чоловік каже, розуміє, що його кров може врятувати чиєсь життя.
"Я розумію, що мало таких, як я, тому що я своїм знайомим, друзям, колегам пропонував: «Давайте всі разом, гуртом поїдемо». Але у кого справи, у кого діти, хто просто не хоче. Думають: «Нехай хтось інший». Але хто, як не ми? Я розумію, що кров треба здавати, щоб нашим хлопцям допомогти. Не дай Боже, якщо якісь є поранення або ще щось, щоб хоча б моя кров їм допомагала", — розказав Марченко.
Донор крові Владислав Марченко. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Житель Харкова Владислав Марченко здає кров. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Сергій Гладких каже, у порівнянні з 2022 роком кількість донорів зросла в рази, але щоб забезпечити безперебійне постачання крові, донації мають бути регулярними.
