За інформацією: Суспільне Харків.
Пасічник Андрій Іванов продає мед зі своєї пасіки в Стариці до повномасштабного вторгнення. Фото: Андрій Іванов
"Наснився мені сон, що я став бджолярем"
Андрій Іванов займається бджільництвом протягом 22 років. Каже, що почав у 2004-му, коли пішов на пенсію.
"Наснився мені сон, що я став бджолярем. Через два дні зателефонував мені батько. Каже, продається пасіка в селі, де я народився — в Шипуватому, це Великобурлуцька громада. Так я став бджолярем", — розповідає Іванов.
Пішов на пенсію, шукав місце для бджіл. Знайшов хороше місце, де багато акації, багато липи, різнотрав’я. Перша моя кочівля була в Стариці. І потім знайшов там на краю села закинутий будинок, взяв ділянку під забудову. І побудував там хатинку у три поверхи.
Пасічник Андрій Іванов продає мед зі своєї пасіки в Стариці до повномасштабного вторгнення. Фото: Андрій Іванов
Початок повномасштабного вторгнення та окупація Стариці
Російські війська зайшли в Старицю на початку травня 2022 року, розповідає пасічник. Каже, що через три дні поставили блок-пост за 200 метрів біля його будинку, через що вони з дружиною Ольгою опинилися на лінії вогню і змушені були 12 діб ховатися.
"Як виявилося, потім вони сказали: "Ми не знали, що тут живуть люди". Каже: "Якщо підете в сторону України — розстріляємо. Якщо підете за межі блок-поста, то назад не пустимо", — згадує Андрій Іванов.
Андрій Іванов з дружиною Ольгою до повномасштабного вторгнення. Фото: Андрій Іванов
Пасічник вирішив залишатися в окупації, каже, що не міг покинути обійстя та своїх бджіл — мав 80 сімей.
27 травня 2022 року під час роботи на пасіці в Іванова поцілив російський снайпер.
"Там звірів багато було. Спрацювала розтяжка. Я знав, що будуть один-два постріли після цього. Різко присів — і отримав кулю. Наскрізь прошила мене куля. Потім я опинився у Вовчанську в лікарні", — розповідає чоловік.
Куля наскрізь в поперек зайшла, і в спині в міліметрі від хребта вийшла. Хірург, начальник хірургічного відділення — вони мене лікували. Я втік з лікарні за два дні, тому що мені санітарка сказала, що мене шукають.
Андрій Іванов з дружиною Ольгою до повномасштабного вторгнення. Фото: Андрій Іванов
"Через місяць прийшов. Хати вже немає. Вони наступного дня підігнали БМП, й 30-м калібром розстріляли хату. Як вони потім пояснювали, що там була ДРГ, американці були. Це я приходив за документами. Забрав звідти військовий квиток, медалі, які у мене були, документи всі на хату — і з мішечком пішов. Ми в Приліпці були, потім — у Вовчанську. По селах ховалися, тому що вони шукали мене. На третій день після цієї події, що мене підстрелили. Шукали. А чому шукали — я не знаю", — каже Іванов.
За два дні до того, як мене підстрелити, підходили й питали машину. Я сказав, що несправна машина. Він каже: “Та що ти розповідаєш. Вона ж заводиться”. Я кажу: “Заводиться. Метрів 200 проїдеш — і все”. Я так зрозумів, що вони не змогли відчинити гараж і розстріляли. Прямо в гаражних воротах було під домом 26 отворів 30-го калібру.
"Я приїхав у капцях": як Андрій Іванов виїхав з окупації
Виїхати подружжя не могло, тому що Андрій погано ходив після поранення. Каже, через Печеніги потрібно було йти пішки п'ять кілометрів, а таксі коштувало шість тисяч гривень за людину.
Пошкоджені вулики на старій пасіці, Стариця, Харківська область, 2023 рік. Фото: Андрій Іванов
14 жовтня 2022 року, коли село вже було звільнене, брат допоміг виїхати зі Стариці з однією торбинкою з документами та двома вишиванками.
"Я приїхав у капцях, у тому, що дали люди, одязі. До Покровського монастиря підійшов. Там знайомий бджоляр продавав мед. Він мені дав тисячу гривень. Я собі одразу купив взуття", — каже бджоляр.
Вишиванка була з документами у зимовнику. Частково підгоріли рукави. Довелося в окупації попросити жіночку. Вона зробила короткі рукави. І був матеріал, були ручної вишивки смужки. Жінка вишивала, й зробила мені ще одну вишиванку. Тепер у мене дві.
Пошкоджені будівлі у дворі Андрія Іванова через російські обстріли, Стариця, Харківська область, 2023 рік. Фото: Андрій Іванов
Про те, як адаптується до нового життя на новому місці
У Валківській громаді на заході Харківщини Андрій каже, починає життя з чистого аркуша. Тут придбав будинок, коли отримав сертифікат за програмою "єВідновлення".
Завдяки тому, що я педантично ставився до документів, і в мене були всі документи на хату, на ділянку, фотографії зруйнованого майна, отримав сертифікат. Придбав цю хатинку.
"Спочатку було тяжко, тому що вже закінчилася фаза, коли всім допомагали. Але я не опускав руки. Шукав благодійні організації. Мені "Чистий аркуш" допоміг, потім "Право на захист", потім ще юридична організація на Полтавському Шляху, угорська гуманітарна організація грошей дала і ще декілька організацій виділяли кошти. Потім мені пощастило виграти грант. Я на цей грант придбав причеп-бджоловіз, бджіл, і зайнявся відновленням пасіки", — розповідає Андрій Іванов.
Андрій Іванов поряд з новою пасікою у Валківському районі, серпень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Пасічник Андрій Іванов поряд з новими вуликами у Валківському районі, серпень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Пасічник каже, що бджільництво — його основний заробіток. Цього року продає мед із коріандром, соняшниковий та різнотрав’я.
"Цього року із медом погано. У багатьох бджолярів сім’ї просіли. Була холодна весна. Матка погано сіяла. Практично дуже багато відійшло бджіл через голод. Їм не вистачило корму. У кожної сім’ї має бути 9-10 кілограмів меду у гнізді, в районі досяжності родини. Якщо холодно, вона збирається в клуб. Якщо не дістає до меду, вона гине від голоду", — розповідає чоловік.
Пасічник Андрій Іванов тримає стільники з медом на пасіці у Валківському районі, серпень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія ЯкименкоУ мене є напрацювання. Стимулював матку до яйцекладки, підставляв старий мед. Це сім’я перезимувала. А другий причіп — я з Тернополя привіз бджіл. 16 пакетів. Тепер у мене 34 сім'ї. Зараз приїхав зібрати пилок і поставити корпуси після відкачування. Якщо я їх залишу вдома, на них заведеться міль — доведеться їх викинути.
Бджоли на пасіці Андрія Іванова у Валківському районі, серпень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Пасічник каже, що раніше у нього було 80 сімей, збирав від трьох до п'яти тонн меду.
"Клієнтська база була дуже велика. Зараз багато повиїжджали з Харкова. Водночас — мед розходиться. Знайомі питають. У мене гнучка політика ціноутворення. Зараз у роздріб йде 300 гривень за літр. Від відра — 250 гривень за літр. Місцевим у селі по 200 гривень продаю, сусідам", розповідає Андрій Іванов.
Зараз відкачаю мед весь. Затяжний сезон вийшов. Зазвичай у цей я їх вже готував до зимівлі, обробляв від кліща. А тут — не можу обробити від кліща, тому що залишився товарний мед. Заберу товарний мед, поставлю їм смужки від кліща і буду вже перевозити на постійне місце — у двір.
Пасічник Андрій Іванов працює на новій пасіці у Валківському районі, серпень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Як закінчиться війна, я все одно туди поїду, повезу туди бджіл"
Бджоляр говорить, мріє знову повезти бджіл на кочівлю до Стариці. Нині це зробити не може: у 2024-му, після початку нового наступу росіян на півночі Харківщини, Стариця опинилася на лінії фронту — там тривають бої.
"Зараз немає вже там вцілілих будівель. Сподіваюсь, що ще там щось із майна збереглося, тому що там дуже багато вуликів залишилося — 110 сімей. Я частину корпусів вивіз. Вони були посічені, кришки побиті", — говорить Іванов.
Остання фотографія була — клуб горів. Будівель там немає. Хат немає, нічого немає. А все одно туди тягне. Як закінчиться війна, я все одно туди поїду, повезу туди бджіл. Там найкращий мед: акація, липа, лісове різнотрав’я. Я там теж багато вклав у те подвір’я, у бджіл. Є, за чим посумувати.
Пасічник Андрій Іванов на новій пасіці у Валківському районі, серпень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Виживати в складних умовах вдається завдяки щоденній праці, каже пасічник.
"Сьогодні о 4 ранку встав, викачав сім корпусів меду. Зараз готуюся — собаки ще немає — вольєр роблю для собаки. У мене ранок починається о 4-5 ранку. І закінчується, як уже темнішає. Як моя прабабуся казала: "Поки я працюю — поки я живу", — розповідає Іванов.
