За інформацією: Суспільне Харків.
Зруйнований російським ударом Палац спорту у Харкові, 1 вересня 2024 року. Суспільне Харків/Олександра Новосел
"Ми зробили тут ремонт, пофарбували цей зал перед 1 вересня. Була така краса. Ми мили підлогу, прибирали багато разів. І, на жаль, 1 вересня тут було багато влучань. На великому скеледромі на вулиці — там траса на швидкість, еталонна — були пошкоджені щити, зачіпки", — говорить Ольга Заколодна.
Були вибиті вікна й дах трохи покосився. Двері всі ми не могли відчинити.
Наслідки російського удару по Палацу спорту в Харкові, квітень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Відновлювати скеледром взялися рідні та друзі загиблих у російсько-українській війні альпіністів Олександра Заколодного та Григорія Григор'єва, розповідає дружина Олександра Ольга Заколодна.
"Відновили дуже швидко, тому що ентузіасти нам накидали багато грошей. Все знову починали, скло прибирали. На вулиці всі ці уламки прибирали. За два тижні ми почали працювати. Людей було мало, тому що люди боялися, а потім потроху-потроху відновилися. І зараз вже набагато краще відчувається", — розповіла Ольга Заколодна.
Відновлення скеледрому “Вертикаль” у Харкові, жовтень 2024 року. Скеледром “Вертикаль”/Facebook
У нас дуже чарівна скелелазна спільнота. Люди приїжджали, кажуть: "Що вам потрібно? Вікна потрібно зробити? Нічого не треба платити — ми вам все зробимо". Багато допомагала наша Федерація альпінізму й скелелазіння, харківська наша федерація. Сашині друзі допомагали, клієнти, яких він водив у гори, наші друзі, військові.
Ольга Заколодна. Суспільне Харків/Лариса Говина
"Олександр міг залишатися у справах, але сказав, що «без мене війну не виграють» — і пішов"
Олександр Заколодний був членом збірної команди України з альпінізму та віцепрезидентом Федерації альпінізму та скелелазіння. За словами Ольги Заколодної, він двічі вигравав чемпіонат світу з альпінізму.
Спочатку в дитинстві займався туризмом. Потім, коли подорослішав, вже займався альпінізмом.
Олександр Заколодний. Фото надала Ольга Заколодна
Григорій Григор'єв теж був професійним спортсменом та працював на "Вертикалі". Ольга розповідає, вони з Олександром разом пішли воювати у перші дні повномасштабної війни.
"Коли почалася (повномасштабна — ред.) війна, ми з дітьми на другий день поїхали до Німеччини. Чоловік довіз нас до Львова, повернувся й сказав, що його тут чекає багато справ. І майже одразу він долучився до війська. Він пішов у військкомат, сказав, що він — спортсмен, що він багато чого може, може бігти, фізично сильний. Його одразу взяли в розвідку, у «Кракен»", — згадує Ольга.
Олександр Заколодний з побратимами. Фото надала Ольга Заколодна
У мене чотири доньки. Він — багатодітний, він міг не йти воювати. Ще він мав посаду віцепрезидента Федерації української з альпінізму. Він міг залишатися у справах, але сказав, що "без мене війну не виграють" — і пішов.
Олександр Заколодний під час служби у підрозділі “Кракен”. Фото надала Ольга Заколодна
Олександр Заколодний з побратимами у Балаклії, Харківська область. Фото надала Ольга Заколодна
Григорій Григор'єв та Олександр Заколодний загинули 21 січня 2023 року на Донеччині, між Бахмутом і Соледаром.
Він дізнався, що Григорій був у домі і його закидали гранатами. Туди поїхав, хоч не мав там бути, але не міг зупинитися і поїхав виручати. У них не вийшло — і вони загинули разом. Він отримав звання "Герой України" за заслуги перед Батьківщиною.
Звання “Герой України” з орденом “Золота Зірка”, яким удостоїли Олександра Заколодного. Фото надала Ольга Заколодна
Це Саша і Гріша — мій чоловік і мій кум. Разом працювали. Разом і загинули, на жаль.
"Кожен раз, коли проводимо дитячі змагання — це спогади про нього"
На скеледромі, відновленому скелелазною спільнотою, працює дочка Ольги, Ксенія Захарова. Каже, після загибелі вітчима спорт допоміг впоратися із горем.
Перші, напевно, місяці три я жила тільки на скеледромі. Ми тоді жили в Німеччині. І у мене там зараз є тренер, до якого я намагаюся їздити за можливості. Він був тихим слухачем всіх моїх розмов.
Ксенія Захарова. Суспільне Харків/Лариса Говина
Діти на тренуванні у відновленому скеледромі “Вертикаль”, Харків, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Продовжувати його справу дуже сильно допомагає, бо кожен раз, коли ми проводимо дитячі змагання — це спогади про нього, це вшановування пам'яті загиблих героїв.
Ксенія займається скелелазінням з дитинства, і в 14 років виконала норму на майстра спорту України. Каже, вона є наймолодшою в історії країни з таким званням. Скеледром "Вертикаль" посприяв її професійній спортивній кар'єрі, говорить Ксенія.
"Наразі я професійну кар'єру не сильно продовжую, бо працюю з військовими. Я викладаю першу психологічну допомогу, так само я зараз навчаюся на психології. Їжджу на виїзди", — говорить Захарова.
Діти на тренуванні у відновленому скеледромі “Вертикаль”, Харків, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Набори на заняття та семінари у скеледромі проводять постійно, говорить Ольга Заколодна. За її словами, щосуботи о 13:00 на скеледромі проходять благодійні тренування для дітей військовослужбовців.
Відвідувачам наймолодшої групи — по три роки, говорить Ксенія. Тренування у "Вертикаль" відвідує, зокрема, 8-річна Анна — дочка Ольги та Олександра Заколодних.
Анна Заколодна. Суспільне Харків/Лариса Говина
"Було дуже важливо відновити пошкоджений скеледром. Попри всі труднощі, тому що це — сенс мого життя. По-перше, було дуже шкода дітей, які не мають можливості спортивного розвитку. І заради нашої спільноти, наших тренерів. Заради цих людей. Багато хто каже, що це — місце сили. Сюди хочеться приходити, хочеться спілкуватися, тренуватися, мати таке ком'юніті", — говорить Ольга Заколодна.
