За інформацією: Суспільне Харків.
Учасниці “Жіночого клубу” в Балаклії на Харківщині. Фото надала Людмила Глобик
Проєкт "Жіночий клуб" від громадської організації "Звичайні люди" об’єднує жінок із деокупованих населених пунктів Харківщини. Вони вчаться шити, створюють речі з вторинних матеріалів, спілкуються та підтримують одна одну. Нині "Жіночий клуб" діє в чотирьох просторах, що розміщені в Безруках, Дергачах, Борщівці та в північній частині Балаклії — селищі Нафтовиків.
Як виникла ідея створення "Жіночого клубу", як працюють простори, що створюють учасниці, та як творчість допомагає їм відновлюватися після окупації — в матеріалі Суспільне Харків.
"Вони на деякий час забули про свої проблеми, про свої турботи"
Проєкт "Жіночий клуб" розпочався навесні 2025 року в чотирьох просторах Балаклійської громади, а саме у селах Гусарівці, Шевелівці, Борщівці та селищі Нафтовиків, розповідає керівниця громадської організації "Звичайні люди" Ірина Строєва. Каже, ідея його створення виникла у неї випадково.
Ірина Строєва. Фото надала Ірина Строєва
"У нас був екологічний проєкт, і в рамках цього проєкту був воркшоп з пошиття торбинок і потім розпис цих торбинок фарбами. І коли ми прийшли на це заняття, жінки сиділи й шили шопери. Я побачила, що їм це дуже подобається. Вони на деякий час забули про свої проблеми, про свої турботи, про те, що там у когось корова не доєна, у когось город не посаджений, і забули про війну, забули про наслідки війни, просто сиділи спілкувалися", — розповідає Ірина.
Сидять жіночки спілкуються, про щось розмовляють, одна іншій допомагають шити той шопер. У когось виходить, у когось не виходить, тут чайок заварили. Побачивши це все, я зрозуміла, що ось такого ком'юніті і тісного спілкування між жінками у нас немає. Я вирішила, що треба щось таке робити.
“Жіночий клуб” на Хаківщині. Фото надала Ольга Галічева
Учасниці “Жіночого клубу” на Харківщині шиють подушки . Команда ГО “Звичайні люди”
Першим, хто підтримав проєкт, був норвезький фонд NRS, говорить керівниця громадської організації. Каже, вони допомогли закупити машинки, оверлоки та інше обладнання, дали гроші на тканину та нитки.
Учасниці “Жіночого клубу” на Харківщині. Команда ГО “Звичайні люди”
Учасниці “Жіночого клубу” на Харківщині зі своїми виробами. Команда ГО “Звичайні люди”
"Після того, як проєкт закінчився через три місяці, ми зрозуміли, що він дуже подобається жінкам. У нас цей проєкт потім підхопив фонд Nova Ukraine. А після Nova Ukraine вже стали функціонувати на постійній основі наші спонсори Lifting Hands International", — говорить Ірина Строєва.
Проєкт існує і зараз, навесні йому вже виповниться рік. Він досить успішно виконує свою роботу, тому що дуже багато жінок до нас звертаються і кажуть, що їм подобається.
Ірина Строєва з ведмедиками, яких створили учасниці “Жіночого клубу”. Фото надала Ірина Строєва
Станом на жовтень 2025 року "Жіночий клуб" працює у чотирьох просторах, два з них — в Дергачівській громаді — в Безруках та Дергачах, розповідає Ірина. Каже, ще дві локації залишилися в Балаклійській громаді — у Борщівці та в північній частині Балаклії — селищі Нафтовиків. Ще дві нині зачинені через безпекову ситуацію.
Жінки на занятті в “Жіночому клубі” на Харківщині шиють котиків. Команда ГО “Звичайні люди”
Як працює "Жіночий клуб"
Зібрання "Жіночого клубу" відбуваються до двох разів на тиждень, кожне заняття триває до трьох годин, розповідає Ірина Строєва. Каже, майстрині вчать жінок переважно шиттю, але є й інші напрямки роботи.
"Клуб працює один-два рази на тиждень, залежно від того, як виходить зібратися, бо більшість жінок, які приходять, ще мають якусь основну роботу або господарство. Всі матеріали та інструменти для роботи надаються клубом, ми їх закуповуємо, допомагають спонсори", — говорить Ірина.
Жінки на занятті в “Жіночому клубі” на Харківщині шиють вироби зі старих джинсів. Команда ГО “Звичайні люди”
Заняття планують заздалегідь на місяць, з урахуванням важливих дат і свят, які припадають на цей час, розповідає кураторка проєкту "Жіночий клуб" Ольга Галічева. Каже, всі ідеї учасниці та майстрині придумують колективно.
"Ми разом обговорюємо наші ідеї. Якщо, наприклад, день села, то учасниці клубу заздалегідь готуються до ярмарків, які влаштовують на місцях. На цих ярмарках презентують свої речі. Скоро Різдво, у них вже є ідеї. Є спільна група в Telegram, де вони скидають фото, відео, з радістю діляться ідеями одна з одною. Буває так, що хтось щось вигадав, і на іншій локації дівчатам теж хочеться щось таке зробити, такий самий шопер або світшот", — говорить Ольга.
Кураторка проєкту “Жіночий клуб” Ольга Галічева . Фото надала Ольга Галічева
За її словами, речі, які виготовляють на заняттях "Жіночого клубу", учасниці забирають собі або віддають для продажу чи на благодійність.
"Якщо у Харкові відбуваються якісь ярмарки чи заходи, і у нас є якась ідея, наприклад, якусь дуже цікаву вишиванку пошити, то ми цю ідею закидуємо в наш спільний чат, і дівчатка залюбки починають працювати над нею", — розповідає Ольга Галічева.
Жінки на занятті в “Жіночому клубі” на Харківщині шиють котиків. Команда ГО “Звичайні люди”
Котики, пошиті на заняттях у “Жіночому клубі” на Харківщині. Команда ГО “Звичайні люди”Треба розуміти, що це не професійні швачки, це любителі, новачки, тому душі там 200 відсотків, а професіоналізму, майстерності трішки менше, але вони з кожним заняттям стають більш професійними швачками.
Учасниця “Жіночого клубу” зі своїми виробами. Фото надала Людмила Глобик
"Жіночий клуб" брав участь у двох благодійних ярмарках, що проходили в Харкові, розповідає керівниця організації "Звичайні люди" Ірина Строєва. Каже, там виставляли поробки від жінок, іграшки.
"Гроші, які ми виручаємо від продажу, ми передаємо учасницям клубів, вони там вже самі вирішують, на що їх витратити, або на тканину, або на нитки, або тортик собі купити. Ми їх не контролюємо вже, ми допомагаємо продати і гроші передати", — каже Ірина.
Ведмедики, пошиті на заняттях у “Жіночому клубі” на Харківщині. Фото надала Людмила Глобик
За її словами, іноді учасниці "Жіночого клубу" виготовляють речі разом з підлітками, які теж приходять на заняття від ГО "Звичайні люди".
"Ми привезли дуже багато різних старих джинсів, і учасниці клубу в колаборації з підлітками ці джинси розпороли, і потім зробили із цього всього дуже прикольні речі: іграшки, шопери, одяг, гаманці, різні сумочки. Дуже гарно вийшло", — говорить Ірина.
Ольга Галічева в кофті, яку пошили учасниці “Жіночого клубу” зі шматочків старих джинсів. Фото надала Ольга Галічева
Ольга Галічева в кофті, яку пошили учасниці “Жіночого клубу” зі шматочків старих джинсів. Фото надала Ольга Галічева
Про "Екологію незламності" та upcycling
У громадської організації "Звичайні люди" є ще один з напрямків — "Екологія незламності", розповідає Ірина Строєва. Каже, в рамках цього напрямку в "Жіночому клубі" проводять заняття з апсайклінгу — перероблюють старі речі на нові.
"В селах Харківщини, де почав працювати "Жіночий клуб", встановили контейнери для сортування сміття, у кожному з просторів є спеціальна зона, куди ми привозимо або інші люди приносять свої речі, які їм вже не потрібні, книги, взуття, приладдя, будь-що, а інші люди, яким це потрібно, приходять і забирають. Відбувається такий обмін речами. Ми періодично ці зони ще міняємо між селами, тобто одні речі побули в одному селі, там всі вже помінялися, потім ми їх перевозимо в інше село", — говорить Ірина.
Жінки на занятті в “Жіночому клубі” на Харківщині шиють вироби зі старих джинсів. Команда ГО “Звичайні люди” Ми побачили, що там серед речей є такі, в яких можна щось обрізати або пришити, і вийде ще одна річ, більш модна. Ця ідея виникла через екологічний напрямок, і жінкам це сподобалося, тому що вони мали можливість принести свої речі власні з дому, переробити їх, зробити зі старої нову річ. Це дало другий шанс речам.
Одяг зі старих джинсів, створений в “Жіночому клубі” на Харківщині. Команда ГО “Звичайні люди”
"Це місце натхнення для того, щоб продовжувати існувати в ці нелегкі часи"
Під час вимушеної перерви на півтора-два місяці, коли у "Жіночого клубу" не було фінансування, жінки все одно збиралися на заняття, розповідає Ірина Строєва. Каже, це їм було потрібно.
"Це потрібно чому? Не тільки тому, що вони вчаться шити або ще щось, а ще це є можливістю спілкування. Вони це втратили через війну, через проблеми певні, а зараз вони мають можливість зустрічатися, спілкуватися, пити чай, ділитися якимись новинами, це приносить їм задоволення", — говорить Ірина.
Учасниці “Жіночого клубу” у Балаклії на занятті. Фото надала Людмила Глобик
Жінка на занятті в “Жіночому клубі” на Харківщині. Команда ГО “Звичайні люди”
В "Жіночому клубі" святкують Дні народження, діляться ідеями та своїми проблемами, розповідає кураторка проєкту Ольга Галічева.
"Вони приносять піцу, пироги печуть, обмінюються рецептами. Жінки туди ходять більше за спілкуванням, за атмосферою, за тим, що їх перезавантажує. Це місце натхнення для того, щоб продовжувати існувати в ці нелегкі часи", — каже Ольга.
Це деокуповані села, там люди дивом вижили. Тому і перелякані, і з купою своїх проблем. У кожної є своя історія, де або немає житла, або рідні десь зникли. Всі ці жінки від початку існування клубу і дотепер відвідують заняття. Це однозначно їх змінює. Вони нам навіть відеозвернення пишуть, подаруночки нам готують.
Учасниці “Жіночого клубу” у Балаклії в головних уборах, які пошили на занятті. Фото надала Людмила Глобик
За словами Ірини Строєвої, учасниці клубу хотіли б збиратися частіше, не один-два рази на тиждень, а майже щодня, але на це не вистачає коштів.
"Ми хочемо створити власний бренд, розробити логотипи, щоб речі, які були створені в "Жіночому клубі" продавалися не тільки в Харкові, а й в Україні та навіть за кордоном. Ми вже передали деякі речі, створені жінками, для аукціону, який буде проходити в Чехії та Ізраїлі", — говорить Ірина.
"Нам потрібен тільки матеріал, решту ми зробимо самі"
Людмила Глобик з Балаклії — майстриня одного з просторів "Жіночого клубу" в селищі Нафтовиків. Жінка каже, до клубу прийшла ще на початку його створення.
Майстриня Людмила Глобик. Фото надала Людмила Глобик
"Я колись зайшла до пункту незламності і зустріла там завуча своєї школи. Вона каже: "Тут шукають жіночку, яка могла б навчати жінок шити". Я кажу: "Ні, ні, ні, я не хочу, я боюсь". А вона каже: "Та не бійся, я знаю, у тебе вийде". Спочатку я погодилась, потім все літо нервувала, боялася. А потім все-таки вирішила спробувати. А чому ні", — розповідає Людмила.
Учасниці “Жіночого клубу” в Балаклії шиють іграшки. Фото надала Людмила Глобик
До майстрині на заняття приходять в середньому 10-15 жінок. Людмила каже, більшій частині учасниць понад 60 років, наймолодшій — 43 роки.
"Основна робота моя — завідувач господарства у школі. Колись я навчалась на швачку, а потім шила лише для своїх дітей. Дітям я жодного разу на свято не купила жодного костюмчика. На всі свята у садочку та школі були мої костюми. Я навіть не мріяла про те, що я можу когось навчати шити. Мені було страшно. А потім на першому занятті спробувала та отримала такий заряд енергії", — розповідає Людмила.
Ми зустрічаємося з дівчатами вже після роботи, і вони чекають з нетерпінням цього. Багато з них самотні, а тут їм є з ким поспілкуватися. Ми сидимо шиємо, і шиємо, попили чайку, обговорили всі проблеми, десь "Шахед" пролетів. Одного разу тут оголосили тривогу, і все гудить, летить, стріляє. А одна жіночка мені дзвонить, каже: "Володимирівна, ви зараз де? Я так боюсь. Що мені робити?". А я кажу: "Ідіть до мене в клуб, будемо боятися всі разом, дівчата вже посходились".
Учасниці “Жіночого клубу” в Балаклії у фартухах, які пошили на занятті. Фото надала Людмила Глобик
На заняттях учасниці навчились користуватись машинками для шиття, розповідає майстриня. Каже, деякі з них раніше навіть не чули про існування такої машинки.
Жінки з селища Нафтовиків у Балаклії на уроці шиття в “Жіночому клубі”. Фото надала Людмила Глобик
"Одна жінка у нас, коли пошила першу наволочку свою, вона танцювала. Сказала, що це всі 60 років була її мрія — змолоду хотіла навчитися шити, а сама вона — вчитель фізкультури. Шили іграшки весною. Почали просто з джинсових котиків, а дійшли до того, що дали їм всім імена, потім придумали, що тут є дівчинка і хлопчик, попришивали їм бантики, сумочки. Дійшло до того, хто з ким буде жити. Там ціла історія котяча вийшла", — розповідає Людмила.
Буває, я вже кажу, що темно, треба йти додому, а дівчата відповідають: "Давайте ще п’ять хвилиночок — і підемо". Ім не хочеться навіть додому йти іноді. Так засидимось, заспілкуємось, щось там шиємо, і в це вкладаєм свою душу.
Учасниці “Жіночого клубу” у Балаклії в одязі, який пошили на занятті. Фото надала Людмила ГлобикДуже було багато радості та віддачі, коли нас попросили пошити постільну білизну, яку передавали на Донецький напрямок. Ми три дні підряд ходили, нам куратори казали: "Ви хоч іноді відпочивайте". Але ж ми самі були в окупації, ми знаємо, як це важко, коли немає ні світла, ні води. У дівчат були сльози на очах, коли нам надіслали відео, як цим бабусям, сім'ям, які залишилися без світла, без газу, без води, привезли нашу постіль.
Учасниця “Жіночого клубу” в Балаклії на Харківщині. Фото надала Людмила ГлобикБуло свято в День святого Валентина. Вирішили пошити подушки-серця. Я кажу: "Окей, тільки у мене є умова: не просто серце, а давайте зробимо йому очі, губки, ручки". Вони всі потім йшли з цими серцями, як з маленькими дітьми, наче їм дали в руки по внуку чи по внучці. Йшли, обіймалися з цими подушками.
Учасниці “Жіночого клубу” в Балаклії з серцями, які пошили на День святого Валентина. Фото надала Людмила Глобик
До “Жіночого клубу” в селищі Нафтовиків приймають всіх охочих, розповідає майстриня. Каже, нині у них шість електричних машинок, якщо комусь не вистачає, шиють по черзі.
"У нас навіть одна жіночка з першого дня ходить з інвалідним візком, вона після інсульту. На машинці у неї виходить ще прострочувати, а як треба щось вирізати, то не дуже, тому що руки не дуже слухаються. Ми її завжди проводжаємо додому, бо зараз вже темно", — говорить Людмила.
В її квартиру прилетів в “Шахед”, вона дивом вижила, її врятували. Ми всі за неї вночі переживали, всі телефонували, бігали, смикали, рятували. У нас така команда дуже-дуже дружня.
Учасниці “Жіночого клубу” у Балаклії зі своїми виробами. Фото надала Людмила Глобик
Людмила каже, мріє зробити картину, частина якої буде зроблена зі шматочків тканин, що залишилися після шиття виробів.
"Картина буде частково вишита з клаптиків, тобто тих відходів, які ми відкидаємо. Ми відшили, і маленькі клаптики залишаються, ми нічого не викидаємо, ми стараємося все переробляти, тому що розуміємо, що це гроші. Є у мене такі напрацювання, і хочеться зробити велику картину в українській тематиці", — розповідає майстриня.
Різдвяні чобітки, пошиті на заняттях у “Жіночому клубі” на Харківщині. Фото надала Людмила Глобик
"Нам потрібен тільки матеріал, решту ми зробимо самі", — говорить Людмила. Жінка каже, що зазвичай всього вистачає для роботи, от тільки є проблеми з приміщенням — наразі розв'язують питання щодо укриття, щоб відвідувачки занять були в безпеці.
"Ми вкладаємо всю душу і всі наші ресурси в дітей, а дорослі залишаються за бортом"
Аліна Гужва — майстриня “Жіночого клубу” в Безруках. До повномасштабного вторгнення жінка працювала в Дергачівському будинку дитячої та юнацької творчості керівником гуртка образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Аліна закінчила Харківське художнє училище і Академію дизайну і мистецтв за спеціальністю "дизайнер інтер'єрів", а також курси крою і пошиття одягу, бо хотіла далі вчитися на модельєра.
Майстриня Аліна Гужва. Фото надала Аліна Гужва
"Завжди цим цікавилася, шила собі одяг, шила своїй дитині одяг на різні свята. Потім мене дуже захопив світ текстильної ляльки, почала ляльок виготовляти, іграшки з тканини. Ну і так я потрапила у "Жіночий клуб". Коли постало питання про машинки і текстиль, мене відразу директор школи запросила”, — розповідає майстриня.
Учасниці “Жіночого клубу” у Безруках Харківської області на занятті. Фото надала Аліна Гужва
"Жіночий клуб" в Безруках працює по п’ятницях з 14:00 до 17:00, говорить Аліна. Каже, зазвичай приходять на заняття шість-сім жінок, всі місцеві, вчителі та жінки з села.
"У нас є жіночка пенсіонерка, у неї син працює на оборонпром, вона за нього переживає. Є жінка, у якої рідна людина загинула на війні, захищаючи країну. Для неї це можливість відволіктися від повсякденної рутини. Жінка живе майже сама, до неї навідуються онуки, але більшість часу вона проводить самотньо. Є жінка молода, але у неї великі проблеми зі здоров'ям. Вона відвідує постійно лікарню, і вдома відволікається за творчою роботою — вишиває іграшки, картини бісером. Вона приходить до нас і працює з текстилем”, — розповідає майстриня.
Я помічаю, що у людей покращується самопочуття. Покращення наступає миттєво. Ми заходимо — у кожного є своя проблема, а потім ми повністю провалюємося, відходимо у творчість, починаємо щось творити — і наступає такий провал часу, ми навіть в цій метушні не помічаємо, як проходить аж три години.
Заняття “Жіночого клубу” у Безруках Харківської області. Фото надала Аліна Гужва
"Ми вкладаємо всю душу і всі наші ресурси в дітей, а дорослі залишаються за бортом, а їм десь треба для існування мати теж ресурс, щоб передати його своїм дітям. Можна вийти в ліс покричати, але, як на мене, це таке собі заняття, краще в такі моменти творчі вкладати себе. Нам дуже цього не вистачає. Якщо взяти країни Європи, Австралію, то там є клуби по інтересах для пенсіонерів, для дорослих людей, вони там знаходять один одного в спільних інтересах. У нас цього дуже мало, або дуже за великі кошти, і не кожна людина собі може дозволити, особливо в селі", — розповідає майстриня.
Під час занять, окрім того, що ми просто створюємо іграшки чи якийсь текстильний виріб, ми часто щось обговорюємо, релаксуємо за розмовою, ділимося своїми почуттями, і завдяки цьому виплескуємо якісь свої негативні моменти, бо у кожної з наших жінок є своя історія.
Заняття “Жіночого клубу” у Безруках Харківської області. Фото надала Аліна Гужва
На заняттях жінки вчаться користуватися машинками для шиття, прокладати стібки, рядки, зшивати тканину, а потім — виготовляти іграшки, розповідає Аліна. Каже, матеріалів для роботи вистачає.
"Тканини нереально красиві, дуже цікаві, і в квіточку, і в клітиночку, і з якимись розводами, і тематичні є, і під різдвяну тематику, і осінню тематику з грибочками, з листочками. Я у величезному захваті! Дивишся на цю тканину — і ти вже бачиш: о, це вже сукня ляльки, а це буде класно білочку в такій сукні зробити, а це вже гном. Для гномів у нас дуже гарна байкова тканина є, у неї навіть колір різдвяний, святковий", — говорить майстриня.
Котики, пошиті на заняттях у “Жіночому клубі” на Харківщині. Фото надала Аліна Гужва
На заняттях у “Жіночому клубі” в Безруках на Харківщині шиють ляльок. Фото надала Аліна Гужва
За її словами, "Жіночий клуб" — це те, що потрібно жінкам для перезавантаження не тілки під час війни, а і в мирні часи.
"Живого спілкування не вистачає, тому дуже приємно мати ось таку віддушину, де приходиш і просто втрачаєш відчуття часу. Три години пролітають моментом, коли дуже приємні люди з тобою поруч, з якими ти на одній хвилі. Я думаю, воно і в мирний час не завадило б, а зараз це просто необхідність", — каже Аліна.
Учасниці “Жіночого клубу” у Безруках Харківської області на занятті. Фото надала Аліна ГужваЯ вважаю, що творчість і робота руками в будь-якому місці витягне будь-яку людину, якщо вона це любить. Є люди, які люблять танцювати, хтось вирощує овочі, фрукти, є які люблять працювати руками. Це необхідність для того, щоб не депресувати, щоб не стресувати, щоб відволікатись, цим треба обов'язково займатися.
