За інформацією: Суспільне Харків.
Василь Мірошниченко. Фото надала Ніна Мірошниченко
Майор 92-ї окремої штурмової бригади Василь Мірошниченко на позивний "Адмірал" загинув 3 липня 2025 року на Куп’янському напрямку. Йому було 38 років. У 2014 році чоловік добровільно став до лав армії й одинадцять років воював за Україну. У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, обороняв Харків, брав участь у контрнаступі, звільняв Харківщину від російської окупації. Вдома на нього чекали дружина та троє дітей.
Про те, якою людиною був Василь Мірошниченко та чого досяг за роки служби, розповіла Суспільне Харків дружина військовослужбовця Ніна.
"Приносив мені фрукти, казав: "Передаси доньці своїй"
Василь народився у селі Вільхуватці Великобурлуцького району 24 листопада 1986 року. Після школи служив в армії, потім працював поліцейським, а після звільнення влаштувався в охоронну фірму в Харкові. Саме в цей час, у 2008 році, вони з Ніною і познайомились.
Василь та Ніна Мірошниченко. Фото надала Ніна Мірошниченко
Василь працював в охороні заводу, а Ніна — на тому ж підприємстві лаборантом, розповідає жінка. Каже, чоловік їй сподобався своєю харизмою і наполегливістю.
"Він завжди підхід до мене шукав через мою дитину, приносив мені фрукти, казав: "Передаси доньці своїй". Так і почали потім жити разом", — розповідає жінка.
Діти Василя та Ніни. Фото надала Ніна Мірошниченко
У 2010 році подружжя офіційно оформило шлюб, розповідає Ніна Мірошниченко. Каже, разом виховували трьох дітей: доньку від попереднього шлюбу жінки та ще двох спільних дітей.
"Чоловік був дуже добрим, справедливим, добре ставився до всіх наших діток. Це був для кожного з нас другий шлюб. Перша дитина у мене від іншого шлюбу, і двоє — уже з ним. Він першу дитину вдочерив, і ставився однаково до всіх дітей", — говорить Ніна.
Василь Мірошниченко з дружиною і сином. Фото надала Ніна МірошниченкоБув такий момент, коли Василь вже служив у АТО, а ми проходили зі старшою донькою медкомісію, і їй поставили ваду серця по кардіограмі. Треба було їхати терміново в Харків, подивитися, що там. Я йому телефоную, плачу, а він уже на службі. Я не знаю, яким чином, але він на другий день приїхав, і нас повіз в лікарню. Там, слава Богу, все добре, діагноз не підтвердився. Ну от такий він був, будь-які проблеми завжди вирішував.
Зараз старшій доньці подружжя Тетяні 19 років, середній Василисі — 15, а найменшому Марку — дев'ять. Ніна каже, Василь дуже любив проводити час з нею та дітьми.
"Ми кудись виїжджали, на якісь екскурсії. Так щоб він якимось футболом захоплювався, чи боксом — ні, такого не було. Він був такий хазяїн, завжди все для сім'ї, завжди в сім'ї", — розповідає дружина.
Василь Мірошниченко грає в футбол з сином. Фото надала Ніна Мірошниченко
"Я спочатку думала, що в АТО його призвали, а потім виявилося, що він сам пішов"
Свій бойовий шлях Василь Мірошниченко розпочав у 2014 році. Його дружина Ніна каже, що чоловік пішов служити в перші місяці АТО, щоб росіяни не пішли на Харків.
"Деякий час я думала, що в АТО його призвали. Він сказав, що йому повістка прийшла, а потім виявилося з часом, що він сам пішов. Він казав, що хтось же ж повинен служити, захищати, щоб це все тут не сталося. І в перші дні повномасштабного вторгнення він якраз в Харкові був, і захищав Харків", — розповідає Ніна.
Василь Мірошниченко з побратимами. Фото надала Ніна Мірошниченко
За одинадцять років війни Василь пройшов найгарячіші точки на фронті: Попасну, Мар’їнку, Авдіївку, брав участь у боях за Бахмут. У 2022 році обороняв Харків, брав участь у контрнаступі, звільняв Харківщину від російських окупантів. Ніна Мірошниченко каже, під час повномасштабного вторгнення чоловік підписав контракт, і служив уже за контрактом.
"Хвилювання за чоловіка було завжди, навіть в АТО. Тому що йому було психологічно важко, тому що багато чого пережив. Спочатку він розказував мені, як там, що там. А потім уже не став мені розказувати, тому що картини дуже страшні там були. А як повномасштабна, я теж переживала, тому що я розуміла, що росіяни сильно йдуть", — згадує жінка.
Василь Мірошниченко з побратимами. Фото надала Ніна МірошниченкоЦе й обстріли, і вони виганяли росіян з Харкова. Багато хто не вижив з його побратимів. Це було дуже страшно.
На службі Василь проявив вміння керівника, тому пішов служити сержантом у 2014 році, а у 2025 році вже дослужився до майора, розповідає Ніна.
Василь Мірошниченко з побратимом. Фото надала Ніна Мірошниченко
Під час військової служби Василь Мірошниченко отримав ряд нагород:
- Орден Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня;
- Орден "За мужність" ІІ та ІІІ ступеня;
- Відзнаку Президента України "За участь в антитерористичній операції";
- Відзнаку Міністерства оборони України "За зразкову службу";
- Медаль "Захиснику Вітчизни";
- Відзнаки та медалі Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ та інших відомств;
- Бойові та відомчі нагороди за особисту мужність і відвагу.
Нагороди Василя Мірошниченка. Фото надала Ніна Мірошниченко
"Ми з ним ще зранку розмовляли телефоном, а десь о 12:00 мені зателефонував побратим чоловіка"
Василь Мірошниченко загинув 3 липня 2025 року на Куп’янському напрямку. Його дружина Ніна каже, що у неї не було поганого передчуття, напередодні все було добре.
"Ми з ним ще зранку розмовляли телефоном, а десь о 12:00 мені зателефонував побратим чоловіка і сказав, що він загинув. Мені не вірилося", — згадує жінка.
Вони заходили на нові позиції та пересувалися. І він вийшов перевірити дорогу, вийшов з машини. Він хлопців попередив, що на них летить, а сам від уламків дістав поранення. Летіло на них там кілька штук, всі врятувалися хлопці з машин, там колона їхня йшла.
Василь Мірошниченко. Фото надала Ніна Мірошниченко
Поховали Василя Мірошниченка в Кегичівській громаді, поруч з населеним пунктом, в якому живе Ніна з дітьми. Жінка каже, на поховання приїхали побратими чоловіка.
"Поховали тут біля нашого населеного пункту, щоб у мене була змога піти до могили. І в Харкові боялася, тому що влучання там, можуть пошкодити, і нікуди буде потім ходити", — говорить Ніна.
Дуже багато приїхало побратимів на поховання. Були побратими ті, що служили разом з ним з 2014 року, і ті, що його знали, чоловік 50. Дуже багато було, місцевих було навіть менше.
Могила Василя Мірошниченка. Фото надала Ніна Мірошниченко
"Мріяли побудувати будинок"
Василь вірив у перемогу України у війні.
Він хотів, щоб Україна процвітала і було все без корупції. Він завжди ставав проти системи. За це його поважали, але багато хто його за це і не любив, тому що він нікому не давав поганого робити.
Ніна каже, після перемоги вони з чоловіком планували звести будинок у Кегичівській громаді. Ділянку під будинок Ніна з чоловіком купили вже під час великомасштабного вторгнення, розповідає жінка. Каже, під час служби чоловік також здобув вищу освіту в Харківському політехнічному інституті.
Наказ про присвоєння Василю Мірошниченку звання “Майор”. Фото надала Ніна Мірошниченко
Син за мною ходив, вдивлявся в очі та казав: "Мамо, не плач"
Донькам Ніна сказала відразу про загибель батька. Каже, сину сама сказати так і не змогла.
Син Василя Мірошниченка з батьковими нагородами. Фото надала Ніна Мірошниченко
"Старші тяжко пережили, звісно ж, але вони розуміли, де батько був, і що це могло статися в будь-який момент. Боялася за меншого. Дівчата йому сказали — я не змогла. Сказали, що тепер він мужчина і повинен мене підтримувати та дивитися, щоб я не плакала. Тоді він за мною ходив, вдивлявся в очі та казав: "Мамо, не плач", — говорить Ніна.
Діти сумують. Особливо менший, бо він до нього дуже був прив'язаний. Періодично буває плаче, каже, що скучив за татом.
Син Василя Мірошниченка. Фото надала Ніна Мірошниченко
Жінка говорить, що тримається після загибелі коханого завдяки дітям.
"Не можу плакати перед ними. Коли хочеться виплакатися, плачу вранці, поки всі сплять. А так у мене відчуття таке, що я його ще чекаю. Я звикла його чекати за ці роки, і дотепер я його чекаю. Коли усвідомлення приходить інколи, то даю емоції. А так просто чекаю. Може, просто так легше", — розповідає Ніна.
Петиція про надання звання Герой України
Побратими та рідні Василя Мірошниченка створили петицію, в якій просять надати загиблому воїну звання Героя України (посмертно). Ніна Мірошниченко каже, що її чоловік заслуговує на цю нагороду за свої військові здобутки та за те, що завжди допомагав побратимам.
Василь Мірошниченко на службі. Фото надала Ніна Мірошниченко
"Він собою багатьох прикривав під час війни, під час обстрілів. Коли волонтери приїжджали, він їх прикривав собою, виводив, коли обстріли на позиціях були. Багато військових йому вдячні, вони кажуть: "Він хоч і менший за нас роками, але він був нам як батько", — згадує жінка.
Я вважаю, що він заслуговує не тому, що він мій чоловік чи добра людина. Він такий шлях пройшов, у нього такі поранення страшні були. Але він повертався. Казав, що не може своїх хлопців покинути, він за всіх переживав.
