За інформацією: Суспільне Харків.
Фото з родинного альбому Ольги Сердюк. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Ляля" з дитинства мала войовничий характер
До війни Ольга Сердюк 20 років працювала у слідчому ізоляторі, розповідає її старша донька Анастасія. Дівчина говорить, з початком повномасштабної війни Ольга вивезла матір, її з сестрою у Чехію, а через рік повернулася до Харкова.
Ольга з доньками. Facebook/Мирослав Откович
Ольга пів року не казала родині, що долучилася до армії, розповідає її мати Зоя Богун. Жінка каже: дочка з дитинства мала войовничий характер.
"Коли у школу ходила, вона в основному з хлопцями гуляла. У мене старший син — і вона з ним. У мене син поступливий, а вона за нього постійно заступалася усюди. Вона йшла напролом", — згадує мати Ольги.
Фото з навчання Ольги Сердюк показують її рідні. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Оля дуже сильно любила Україну"
За кордоном Ользі не подобалося, згадує старша донька Анастасія. Каже, що мама там не чула нічого рідного.
"У Чехії вона ходила засмучена, а коли повернулася в Україну, у неї загорілися очі. Вона б не могла залишитися тут, під російським прапором, чи тікати кудись за кордон", — розповідає донька.
Україна, Харків — це для неї було усе. Я пам'ятаю, що ми зідзвонювалися з нею телефоном, і вона каже: "Я пішла на військовий облік, мене беруть на військову службу". Казала, що не хоче, щоб її діти жили під російським прапором. Вона в першу чергу пішла захищати мене з моєю молодшою сестрою.
У "мінометку" Ольгу" перевели з піхоти через контузію, згадує донька. Сказали: "У тебе дві дитини, ми не пробачимо, якщо з тобою щось станеться".
Ольга Сердюк в Запорізькій області. Фото: “Лисиця”
Посестра Ольги, мінометниця 130 батальйону ТрО "Лисиця" каже, що "Ляля" в будь-який момент могла написати рапорт і піти: у неї маленька дитина і чоловік служить. Але, за словами військовослужбовиці, Ольга була впевнена, що потрібна саме тут.
"Я від Олі ніколи не чула, що вона шкодувала через те, що пішла в армію. Вона хотіла. У неї душа лежала до цього. Вона дуже сильно хотіла, щоб її діти жили на мирній землі в Україні. Оля дуже сильно любила Україну", — каже "Лисиця".
Нам казали хлопці: "Дівчата, переходьте кудись у штаб". "Ні, — казала Оля, — в жодному разі. Я сюди прийшла не у штабі сидіти. Я прийшла роботу робити". І вона робила.
Ольга “Ляля” Сердюк. Фото: Анастасія Сердюк
"Всі були у захваті від її роботи"
Усі, з ким воювала "Ляля", згадують про неї, як про відповідальну і вмілу мінометницю, розповідає командир 130 батальйону тероборони на позивний "Нєшон". Каже, військова була спочатку у піхоті батальйону.
"Коли вона до нас переходила, мені сказали в останній момент, що треба зустріти чотирьох бійців. Я зрадів, думав: "Ого, чотири бійці, оце поповнення!". А мені кажуть: "Ти сильно не радій. Спочатку подивись на них". Приходжу — а там самі дівчата. Я взагалі спочатку не зрозумів, що до чого. Серед них була і "Ляля", — згадує "Нєшон".
У нас в планах було зробити мінометний розрахунок — от його з дівчат і зробили. Вони швидко навчилися, усі відповідальні — цього не відняти у них.
Ольга “Ляля” Сердюк в Запорізькій області. Фото: “Лисиця”
Перший бойовий виїзд розрахунку був неподалік села Іванівське біля Бахмуту, розповідає "Нєшон". Каже, після довгої роботи довелося витягати їх звідти, бо російські дрони вже не давали вилізти з бліндажа — робили скиди.
"Я "Лялю" перевів у розрахунок на 120-й міномет. Там був досвідчений розрахунок з чоловіків, вона набиралася у них досвіду. Пам’ятаю, всі були приємно здивовані, тому що "Ляля" була просто прекрасною: наводилася, стріляла, виконувала всю роботу. Всі були у захваті від її роботи", — розповідає "Нєшон".
Ольга “Ляля” Сердюк. Фото : “Лисиця”
"Нафарбована і на позиціях"
Ольга і на війні вміла знаходити маленькі радощі, згадує "Лисиця".
"Вона взагалі така гарна жінка була. Іноді ми виходили у прямі ефіри в соцмережах, щоб зібрати кошти на потреби батареї, і їй часто писали: "От, нафарбована і на позиціях. Зрозуміло, на яких ви позиціях сидите!". У неї був татуаж, стрілочки, доглянута шкіра, наче вона нафарбована", — розповідає "Лисиця".
За два дні до її смерті ми ходили на весілля до однієї з наших дівчат. І ми ходили на професійний макіяж, зачіску. Оля отримувала від цього задоволення: "Я така красива, мене ще ніхто не фарбував". Ми з дівчатами згадували, як вона тішилася своєму макіяжу.
“Ляля” і “Лисиця” в Запорізькій області. Фото: “Лисиця”
Звістка про загибель "Лялі"
9 серпня росіяни скерували FPV-дрон на Ольгу та її напарника, за словами доньки Анастасії, жінка загинула на місці, її побратим Давид Чичкан — наступного дня.
Для рідних, побратимів та посестер звістка про загибель Ольги Сердюк стала шоком, розповідає мінометниця "Лисиця".
"Я говорила з нею за 24 хвилини до її смерті. Ми сміялися, вона розповідала, що її мишеня вкусило, шуткувала, що треба буде тепер палець ампутувати. А потім її не стало. У нас є спільний чат, і там просто написали, що був вибух. Ми ж думали, що вона просто 300, що все гаразд. А потім мені написали хлопці з позиції, що "Ляля" — 200", — розповідає "Лисиця".
Я не пам'ятаю, що було після цього. Я випала з життя на якийсь час, у сльозах утопала. Я не вірила. І я досі не вірю. Здається, що вона вийде з позицій, ми у спортзал підемо.
Мати та доньки Ольги Сердюк. Суспільне Харків/Валерія Ємець
19-річна донька Ольги Анастасія 12 серпня їздила на упізнання тіла до моргу. Дівчина каже, не вірила, що її мама загинула, усі сподівалися, що це помилка.
"Я була в Чехії. Мені дзвонить бабуся і каже, що мати довго вже не виходить на зв'язок. Я дивлюся — так, ми не говорили вже приблизно 12 годин. Я бабусю заспокоювала, казала, що у неї проблеми з інтернетом, бо були такі ситуації, коли вона не могла вийти на зв'язок. Наступного дня мама теж не подзвонила. Вранці 11 серпня зателефонувала бабуся і сказала, що маму вбили", — розповідає Анастасія.
Це для мене був шок. Коли відкрили пакет, у якому вона лежала, я бачу по обличчю, що це мама, але мій мозок не хоче сприймати це, він каже: "Ні, це не вона". Ми її вже поховали, але досі я не вірю. Мені здається, що вона ось-ось прийде.
Медальйон мами у доньки Анастасії. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Повернуся тільки з перемогою"
Ольгу Сердюк поховали у Харкові на Алеї Слави. Чоловік "Лялі" Руслан нині на фронті — він танкіст, й молодшу онучку Кароліну доглядає бабуся Зоя Богун. Жінка згадує, що вмовляла доньку покинути службу, але та не погоджувалась.
"Я їй кажу: "У тебе двоє дітей, подумай". "Ні — бабуся є, бабуся з ними буде", казала. Я до останньої хвилини її просила, вона сказала: "Ні, мамо, повернуся тільки з перемогою. Я розумію, що вона загинула недаремно — захищала Батьківщину. Але дітям потрібна мати. Тато є тато, а маму ніхто не замінить", — розповідає Зоя Богун.
Я росіян ненавиджу. Хоч там і родичі у нас є. Терпіти не можу всіх. Я б на них сама гранату кинула.
Мати та доньки Ольги Сердюк. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Ляля" завжди вважала, що її охороняє батько, який помер 16 років тому, каже Зоя Богун. За її словами, донька з батьком були дуже близькі.
"Батько її дуже любив. Він їй від самого дитинства ніколи поганого слова не сказав. Він завжди виходив гуляти з нею, постійно усюди з нею був. Вона його теж дуже любила, тому вона весь час казала, що її татусь охороняє", — згадує мати "Лялі".
Батько Ольги Сердюк. Фото: Анастасія Сердюк
"Для мене мама завжди була такою людиною — що б не відбувалося, з нею нічого поганого не ставалося. Коли вона виходила на позиції, завжди казала, що її охороняє дідусь — її батько", — розповідає старша донька Ольги.
Ольга Сердюк в Одесі. Фото: Анастасія Сердюк
Незадовго до смерті "Ляля" їздила на море в Одесу на два дні з подругами, зокрема з "Лисицею" — їх відпустило керівництво. Анастасія каже, мама хоч море побачила перед смертю.
"Вона для мене була не мамою, а найкращою подругою. Я завжди могла їй все розповісти. Абсолютно усе. Ми могли розмовляти телефоном годинами. Три години, п'ять. І про абсолютно кожну дрібницю говорили, у мене не було від неї секретів. Про кращу маму я і мріяти не могла", — згадує дівчина.
Коли вона виходила на позиції, писала: "Донечко, знай, я тебе дуже люблю, я тобою пишаюся, ти у мене розумниця". Вона була найкращою мамою. Якби я знала, у який день це трапиться, я б її просто не пустила туди.
Речі Ольги, які віддали рідним. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Побратими передали речі "Лялі" її родині, забрали все з кімнати, де вона жила, а також речі з позицій, розповідає Анастасія. Каже, рука не підіймається їх розкласти.
"Дуже тяжко. Я починала їх розкладати, але у мене одразу навертаються сльози, в мене починається істерика. Тому ми їх залишили тут. І коли трохи заспокоїмося, розкладемо", — розповідає Анастасія.
Могила Ольги Сердюк на Алеї Слави. Суспільне Харків/Валерія Ємець
