За інформацією: Суспільне Харків.
Речниця Харківської облпрокуратури Валерія Чиріна. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Значна кількість населених пунктів області тривалий час перебувала під контролем збройних сил РФ, де окупаційна адміністрація цілеспрямовано формувала власну систему "управління" та активно залучала місцеве населення до співпраці. Йдеться, зокрема, про участь громадян у діяльності окупаційних "органів влади", псевдоправоохоронних і контролюючих структур, у сфері освіти, комунального господарства, соціального забезпечення, а також про виконання адміністративно-господарських функцій в інтересах держави-агресора", — пояснює Чиріна.
Після деокупації територій органи прокуратури спільно з іншими правоохоронними органами отримали можливість повноцінно фіксувати факти колабораційної діяльності, збирати докази, заяви потерпілих і показання свідків.
З чим пов’язане поступове зменшення кількості проваджень через колабораціонізм в області?
За словами речниці облпрокуратури, поступове зменшення кількості проваджень за колабораційну діяльність є "об’єктивним і закономірним процесом".
"Насамперед це пов’язано з тим, що основний масив фактів колабораційної діяльності на деокупованих територіях був виявлений, задокументований і внесений до ЄРДР у перші місяці після звільнення населених пунктів. Крім того, зі спливом часу зменшується кількість нововиявлених епізодів, оскільки більшість активних форм співпраці з окупаційною владою вже отримали належну правову оцінку", — каже Чиріна.
Водночас органи прокуратури дедалі більше зосереджуються не на кількісних показниках, а на якості досудового розслідування, доведеності вини конкретних осіб та доведенні справ до логічного завершення — направлення обвинувальних актів до суду і підтримання публічного обвинувачення.
Чи може знову почати зростати кількість нових відкритих проваджень за ст. 111-1 ККУ?
Зростання кількості кримінальних проваджень за статтею про колабораційну діяльність можливе у разі подальшої деокупації тимчасово окупованих територій, стверджує Валерія Чиріна.
Суддя. Фото: УНІАН
"Практика свідчить, що саме після звільнення населених пунктів з’являється реальний доступ до приміщень окупаційних "адміністрацій", документації, а також можливість встановити та опитати свідків і потерпілих. Динаміка також залежить від активності громадян у наданні інформації правоохоронним органам, результатів аналітичної роботи слідства, обміну даними між різними органами. Важливу роль відіграє і безпекова ситуація, яка впливає на можливість проведення слідчих дій у прифронтових або щойно звільнених районах", — говорить речниця.
У чому полягають основні складнощі підтримки обвинувачення за ст. 111-1 КК України?
Ключова складність у справах про колабораціонізм полягає в доказуванні умисності та добровільності дій підозрюваних, розказує речниця обласної прокуратури.
"Сторона обвинувачення повинна чітко встановити, що співпраця з окупаційною владою була свідомою, ініціативною та не зумовленою примусом, фізичним або психологічним тиском, загрозою життю чи здоров’ю", — говорить Валерія Чиріна.
Додаткові труднощі пов’язані з обмеженим доступом до частини доказів, які можуть перебувати на тимчасово окупованих територіях або бути знищеними, а також з тим, що свідки виїхали за кордон або залишаються на непідконтрольній Україні території. У кожному кримінальному провадженні необхідно ретельно аналізувати конкретні обставини, роль особи, характер виконуваних нею функцій та наслідки її дій.
