За інформацією: Суспільне Харків.
Геннадій Загоруйко. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"І по Студенку, і по Яремівці вже долітають безпілотні літальні апарати та шкодять: атакують як цивільне населення, так і військові транспортні засоби, які проходять через ці населені пункти. "Ланцети" і оптоволокно. Це велика небезпека. Ми не знаємо, кого вони будуть атакувати", — говорить Загоруйко.
За його словами, був випадок, коли у Студенку зафіксували три влучання за день.
В’їзд у село Студенок Ізюмського району Харківської області, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Евакуація з громади не оголошена, але зі Студенка та Яремівки, за словами Геннадія Загоруйка, вивозять сім'ї з дітьми.
"У нас 16 сімей, складені списки, особисто кожного попередили, що він повинен виїхати з дитиною. Попереджені на даний час всі, а виїхали, мабуть, чотири родини", — говорить начальник Оскільської СВА.
Зруйнована будівля у селі Студенку Ізюмського району Харківської області, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Жителі громади не планують завтрашній день"
До повномасштабного вторгнення в Оскільській громаді було 9,5 тисяч жителів, після деокупації залишилися 3,2 тисячі, а нині — 3,8 тисячі, говорить Геннадій Загоруйко. В самому ж Студенку, за його словами, жили близько 1,5 тисячі людей, а після деокупації повернулися близько 800. Посадовець каже, частина з них виїхали після масштабної лісової пожежі 2024 року.
Наслідки масштабної лісової пожежі на Харківщині, 3 вересня 2024 року. Суспільне Харків
"Після пожежі значна частина населення придбала на сертифікати житло на безпечних територіях України, і, коли росіяни почали активно атакувати переправи через річку сіверський Донець у районі Святогірська (Донецька область — ред.), люди зрозуміли, що, якщо буде завданий удар по мосту, вони залишаться в такому "мішку", і виїхати потім із населеного пункту буде дуже складно. Тому ті, хто мали житло на території України, вони все своє збіжжя вивезли на безпечну територію, а зараз повернулися сюди й живуть, і чекають, скільки ще можна буде прожити", — говорить Загоруйко.
Вони готові в будь-який момент виїхати з цієї небезпечної зони, але не всі. За останніми опитуваннями, десь менш ніж сто людей заявили, що будуть сидіти і переживуть окупацію на місці. Вони не розуміють, що окупація 2022 року і окупація зараз, 2025 року, це дві різні окупації, і жити вони там не будуть.
Зруйнована будівля у селі Студенку Ізюмського району Харківської області, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Після російських атак по Святогірську зі Студенка виїхали близько 100 людей, але через тиждень вони повернулися, говорить Геннадій Загоруйко.
"Бояться повторної окупації ті люди, які пережили окупацію. Вони знають, що це. Ми всі сподіваємося, що Збройні Сили України утримають фронт, і ми вже вдруге кидати свої домівки не будемо. Але ситуація зараз така", — говорить Загоруйко.
Жителі громади не планують завтрашній день. Ми не плануємо, що буде влітку. Зараз потрібно пережити зиму, дожити до нового року, але всі сидять на валізах і готові виїхати в будь-який момент.
Люди отримують посилки з Нової пошти в Студенку Ізюмського району Харківської області, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
У Студенку залишаються люди, які не мають іншого житла, говорить виконувач обов'язків старости Студенокського старостинського округу Сергій Кохан.
Сергій Кохан. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Ми роз’яснювальну роботу почали ще два місяці тому. І людям, які отримали сертифікати, пояснювали, що поки що сюди може заїхати транспорт, фуру можна орендувати, заїхати та вивезти якісь речі. І люди так і робили. У нас було на той момент близько 600 людей, на сьогодні залишились 230. І ті люди вже в безпеці, вони вивезли своє майно, встигли з тваринами розібратись. У людей тривога, люди переживають. Звісно, не хочуть з дому їхати, але доведеться", — розповідає виконувач обов'язків старости.
Кожного дня щось прилітає, бої чутно теж. Коли сонячна погода — це найбільш небезпечна ситуація, тому що ми розуміємо, що десь висить (дрон — ред.), десь може спостерігати.
"Сподіваємося, що все-таки буде перемога і, може, десь знайдемо землю"
Сподівається на краще, але готується до евакуації й сам Сергій Кохан.
"Я займався фермерством 25 років. У мене було понад 300 гектарів землі, техніка — все було. Але у 2022 році наше село потрапило під окупацію. Згоріла база, згоріло багато техніки. У 2023 році ми вже почали наші поля розмінувати. Моїм господарством почав займатися син. 20 гектарів розмінували, посіяли. У 2025 році ще збирали, але на сьогодні ми вигнали всю техніку. Син виганяє в сусіднє село, тому що виганяти в поле стало небезпечно — були випадки попадання і по розмінувальниках", — говорить Кохан.
У нас землі потрапили під безкоштовне розмінування — ми брали участь у державній програмі. І люди провели роботу, але Центр протимінної діяльності цю роботу не приймає через те, що це зона бойових дій ближче 20 кілометрів.
Сергій Кохан біля розбитої техніки зі своєї колишньої ферми в Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
У Сергія Кохана був сімейний бізнес, але нині він не веде фермерську діяльність. Каже, в 2025 році через погіршення безпекової ситуації нічого не встигли посадити.
"У мене дружина — бухгалтерка. А я і сіяв сам, і збирав, і оприскував, і на комбайні, і на тракторі — все вмів, працювати вмів. Син вивчився, у 2022 році прийшов — я до себе його взяв — теж працював агрономом. Брат допомагав, наймали ще людей по сезону", — говорить виконувач обов'язків старости.
Сергій Кохан біля розвалин своєї колишньої ферми в Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія ЄмецьМи риболовлю з сином любили. Човен купили у 2022 році перед війною, друг продавав. Не так дорого, і мотор був, але мотор згорів. Хотіли виїжджати на річку Оскіл, щоб влітку відпочивати, покидати спінінг, половити окуня, щуку. Сподіваємося, що колись, можливо, це буде, але мало віриться. Або різати його треба, або сподіватися на те, що сюди не дійдуть. Ми сподіваємося, що річка Донець їх все-таки стримає, і вони сюди не дійдуть.
Човен, на якому Сергій Кохан хотів виходити на риболовлю із сином, Студенок, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
У перші дні повномасштабного вторгнення Сергій Кохан за власним бажанням віддав дві автівки на потреби ЗСУ, а два трактори та одна машина — згоріли. Чоловік каже, частину техніки, що залишилась, намагається продати або здати на металолом, щоб заробити гроші на паливо-мастильні матеріали для вивезення зі Студенка решти сільськогосподарських машин.
Розбита техніка з колишньої ферми Сергія Кохана в Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Ту техніку, яку ми відновили, яка може їхати, якою можна ще працювати, ми намагаємося зберегти. Сподіваємося, що все-таки буде перемога і, може, десь знайдемо землю. Ми не знаємо, як це буде, але намагаємося врятувати. А щоб врятувати — все, що ми заробили, витрачаємо на паливо, щоб кудись ту техніку вигнати. Частину техніки продати неможливо, тому що ніхто не заплатить ціну, яку б ми хотіли", — каже Кохан.
Сьогодні наші аграрії переживають не найкращі часи, тому що врожаїв не було багато, банкрутують. І, звісно, багато хто не може собі дозволити купувати якусь техніку. Зараз фермери, як і країна, виживають. Всі виживають.
Розбита ферма Сергія Кохана в Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Це страшно, звісно, а з дому не хочеться їхати"
Вже втретє збирається виїхати зі своєї домівки жителька Студенка Наталія Припроста. Жінка каже, вже вивезла в безпечне місце всю живність і харчі.
Наталія Припроста. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Фронт наближається якось дуже-дуже швидко. Не хотілося б цього. Чутно, як бахкає, і літає теж. Літають дуже часто безпілотники. Дві "Герані" у нас вибухнули". Страшно та і все. Вони літають і вранці, і ввечері, і вночі. Чути гул, і все. Ми ж не виходимо. Це страшно, звісно, а з дому не хочеться їхати", — говорить Наталія.
Ми виїжджали (у 2022 році — ред.), ми тоді велике господарство втратили. Та і техніку втратили. При пожежі довтратили: догоріло все, ми наново все збирали. А це вже третій раз ми втрачаємо. Ну, теж вивезли пшеницю вже всю, вивозимо все потихеньку.
Фермерка біля згорілої техніки в Студенку після масштабної лісової пожежі у 2024 році. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Після лісової пожежі господарство Наталії Припрости зазнало збитків на шість мільйонів гривень, але, за її словами, все вдалося відновити. А нині, каже жінка, знову доводиться все залишати.
Наталія Припроста біля своїх теплиць у Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Ми повністю запасалися зерном — у нас близько 10 тонн зерна було. На зиму готували комбікорми. Зерно ми продали. А живність ми віддали", — говорить фермерка.
Декоративна капуста біля теплиць Наталії Припрости у Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Цьогоріч, каже Наталія Припроста, вона вирощувала овочі в теплицях, займалась городництвом, розводила курей, свиней.
"Ми віддали свиноматок поросних, вже вони опоросилися у людей, тому що до нас вже ніхто не їхав і поросних ніхто не брав. Я віддала людям, щоб люди вирощували. Просто віддала і все", — каже жителька Студенка.
Теплиці Наталії Припрости у Студенку, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"Сподіваємося тільки на Бога і на наших воїнів"
Три роки працює на власній фермі у Студенку В’ячеслав Карягін, який живе у селі з народження. Чоловік каже, виїжджав з села тільки на навчання і на службу. За його словами, попри наближення фронту, його ферма готується до нового сезону.
В’ячеслав Карягін. Суспільне Харків/Валерія Ємець
"У нас довга підготовка до майбутнього сезону: це прибирання залишків, орання, завіз органіки, звертаємо плівку, тому що земля повинна наповнятися дощем, снігом, бути іонізованою. Сподіваємося тільки на Бога і на наших воїнів, бо тут залишилося 15 кілометрів до кацапів", — говорить В'ячеслав.
Розвиваємо потрошку, з нуля. На все це у нас коштів не було. Все це тягнулося з якогось розбитого залізяччя, варилося, стругалося. І таке господарство в 10 соток ми зробили з жінкою. Смачні помідори й огірки. Екологічно чисті — вже прийшли до цього. З голландського насіння.
Дружина В’ячеслава працює в теплиці, Студенок, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
У 2022 році сім'я В'ячеслава виїжджала зі Студенка, розповідає чоловік. Каже, повернулися після деокупації, вісім місяців працювали без світла, на генераторах, все відновлювали.
Нині знову збираються виїжджати, каже фермер, але поки не поспішають.
"Живемо на валізах, живемо у повній готовності виїжджати. Як кажуть, сподівайся на краще, а готуйся до гіршого. Оце все — коробки, валізи, причепи — стоїть готове. Ну, а що? Життя дороге. Хоч щось в господарстві знадобиться, якийсь інструмент привезеш — будеш чимось займатися", — говорить В'ячеслав.
Люди повиїжджали, тому що тут багато погоріло і постраждали не тільки від війни. Що їм, сидіти тут? Що очікувати? Це ми — у нас хата залишилася ціла, тільки дах відремонтували, вікна вибиті були, розграбовано.
Дружина В’ячеслава працює в теплиці, Студенок, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Собака В'ячеслава Боня під час окупації залишилась сама. Чоловік каже, росіяни вигнали її з дому, але вона жила біля стовпа, чекала хазяїв.
"Коли я виїхав у Жовті Води, на одному блокпосту мене поліціянтка питала: «А що ж ви так там довго сиділи? Майно берегли?». Кажу: «Я там душу залишив. Майно? Немає у мене ніякого майна». Жити, все своїми руками зробити, а потім залишити усе… Яке майно? Я ось собаку залишив і всі чотири з половиною місяці переживав. Тільки за Боню серце рвалося, але вона мене дочекалася", — говорить В'ячеслав.
Собака В’ячеслава Боня, Студенок, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія ЄмецьКацапи увійшли, а вона одразу в хату — і в туалеті за унітазом сиділа, нас чекала. Охороняла хату. Тепер ми їздимо тільки з нею. Якщо з дому, в машину — вона не залишиться вдома сама. Харків, куди хочеш — вона з нами. Ми поїдемо, а вона буде вити тут. Кабанчик мій маленький.
Кіт на городі, Студенок, грудень 2025 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
