За інформацією: Суспільне Харків.
Харків як один з центрів національного відродження. Колаж: Юлія Лодяна/Суспільне Харків
Харків — місто на сході України, якому, попри геополітичне положення вдалося зберегти українську ідентичність та стати форпостом для ідей незалежності у ХІХ-ХХ століттях, розповідає історик та краєзнавець отець В'ячеслав Труш.
Про те, завдяки чому Харкову вдалося встояти перед русифікацією, як місто стало одним з центрів національного відродження — читайте розповідь В'ячеслава Труша для Суспільного.
Далі — пряма мова.
"Під залізобетоном б'ється чутливе серце — і так було завжди"
Перше суб'єктивне враження тих, хто приїздить до Харкова, що це місто дуже холодне, закрите, а харків'яни заклопотані. Це не умовна Полтава або Одеса, які одразу розкриваються. Є вже сталий вираз: "Харків — залізобетон". Але згодом місто та його жителі починають відкриватися з несподіваного боку. Під залізобетоном б'ється чутливе серце — і так було завжди. На Центральному вокзалі Харкова є напис про те, що місто засноване у 1654 році. Насправді це відсилка до т.зв. "возз'єднання" України з Росією, а територія міста — зокрема, стародавнє місто Донецьтериторія сучасної Карачівки — була форпостом Русі-України ще з давніх княжих часів.
Сходи на Університетській гірці у Харкові. Суспільне Харків/Марія Солодовнік
За часів козацтва люди тікали від воєн на територію Харкова та області, жили у лісах і з часом тут сформувалися Слобожанські полки — місцевість на прикордонні. Ми зараз краще починаємо розуміти людей XVII століття або ще давніших: тоді було постійне протистояння Кримському ханству.
Виявилося, що орда ніде не ділася, але і характер харківців теж нікуди не дівся.
Гравюра 1840-х років, що зображає вид на Університетську гірку з-за Лопані. Суспільне надбання
Феномен фронтиру був здавна відомий жителям цих територій. Козацтво — це одна зі сторінок історії Харкова, про яку, попри совєтчину, русифікацію, продовжували нагадувати харківські топоніми, церкви: вулиця Клочківська нагадувала про козака Клочка, вулиця Коцарська — про коци.
Вид на Держпром з мосту поблизу зоопарку у Харкові, 10 травня 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Про слобідське козацтво можна почитати в "Історії Слобідської України" Дмитра Багалія, а про соціальну історію регіону — у Володимира Маслійчука, Андрія Парамонова.
З винищенням козацтва імперія намагалася русифікувати території. Попри це, у ХІХ столітті українська специфіка Харкова все одно проривається.
"З Харківського університету виходили українські патріоти"
У ХІХ столітті було активне нав'язування російської адміністративної моделі — централізація, уніфікація. Попри те, що також були міграції, Харків, а особливо його околиці, які раніше були слободами, все одно зберігали свій особливий характер.
У 1805 році створюється Харківський університет. Вважалося, що університети будуть русифікувати молодь. По факту ж виявилося, що там навчаються студенти, які виросли на цій землі, мали українське походження, пам'ятали про козацтво, а відповідно — про певну окремішність. Так з Харківського університету з часом починають виходити українські патріоти.
Архівне фото. Один з корпусів ХНУ (при заснуванні — Імператорського унівесритету). karazin.ua
Згідно з концепцією чеського вченого Мірослава ГрохаУ книзі "Соціальні передумови національного відродження в Європі", національне відродження проходить у три етапи. Перший — академічний етап, період "наукового зацікавлення". Науковці розвивають національну ідею, вивчаючи історію, мову, фольклор народу. Потім починається популяризація, політичний етап: дослідження виходять в народ. На третьому етапі виникає національний масовий рух, який приводить до незалежності.
Завдяки університету у місті формується Харківська школа романтиків — Петро Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основ'яненко. Для читачів саме їхні твори нагадують, що жителі цієї території не з Костроми чи Сибіру. Це допомагає усвідомленню своєї культури як самостійної.
Пам’ятник Сковороді у Харкові. Пам’ятник Сковороді у Харкові, 4 листопада 2023 року. Фото: В’ячеслав Мавричев/Суспільне Харків
Окремо варто згадати постать Григорія Сковороди. Нині ми могли б його назвати вчителем духовності. Він не був академічним філософом, але його діяльність допомагала виявити прихований потенціал українства.
"Самостійна Україна" та "Україна уярмлена"
ХІХ століття — це час розвитку нових ідеологій. З кінця XVIII століття націоналізм поширюється з Франції Європою. З часом доходить до українських територій.
У Харкові на той час вже були сформовані академічні культурницькі та популяризаторські кола. У місті починають осмислюватися прагнення нації реалізувати своє право на незалежність одночасно з Галичиною. Там — Юліан Бачинський, "Україна irredenta" та Русько-Українська радикальна партія, тут — Микола Міхновський, "Самостійна Україна" та Революційна українська партія.
“Україна уярмлена” Юліана Бачинського. Суспільне надбання
У частині України, яка була у складі Австро-Угорської імперії, націоналізм був з великою домішкою соціалізму. Були дискусії: що ставити на перше місце — свою державу або подолання якихось соціальних вад суспільства. Міхновський ставив на перше місце саме національне і виявилося, що мав рацію: спочатку треба відстояти власну хату, а потім подолати внутрішні негаразди.
Чому саме Харків?
Лишається запитання "чому Харкову вдалося?". Це сталося завдяки стрімкому розвитку. Наприклад, Полтава тривалий час зберігала такий собі патріархальний характер. Різні райони, які згодом стали містом, зберігали певний чар патріархальності. У ХІХ столітті, скажімо, Полтава була втіленням класичного українського духу. Якщо порівнювати з Харковом, то тут вже був стрімкий модерний розвиток: люди приїздять вчитися, робити кар'єру, заробляти гроші. Можна провести паралель з Америкою, куди люди емігрували, щоб реалізуватися.
Харків, травень 2022. Харків, травень 2022. Фото: Дар’я Слободенюк/СуспільнеХарків — це рух. Він задавав певний імпульс, ніколи не був сонним, завжди відрізнявся динамізмом. Тож наприкінці ХІХ століття у Харкові склалися обставини так, що він став одним з центрів національного відродження.
У 1891 році створюється "Братство тарасівців". Студенти — це завжди люди, які налаштовані романтично, відкриті до різноманітних зацікавлень. Це люди, які "горіли" і намагалися щось змінити у світі. У тогочасних студентів, так само як у теперішніх, були різні субкультури. Тоді однією з таких субкультур було захоплення українською піснею, літературою, одягом. Росіяни часто наводять фотографію Тараса Шевченка, де він сидить у шапці, кожуху, порівнюючи з їхніми поетами-аристократами. Але, як зараз би сказали, це був певний стьоб від Шевченка, який викликав цим до себе увагу.
Суспільне надбання “Гурток Тарасівців” склався з молодих українських патріотів, які не задовольнялися українофільством і шукали стежок до національного радикалізму. Юрій Коллард “Спогади юнацьких днів”громадсько-політичний діяч, співзасновник РУП
Спілкування ідейних побратимів тоді відбувалися в університетських аудиторіях, бібліотеках, на спільних святкуваннях — тоді Харків перетворювався в хаб. Люди зі спільним культурним і духовним складом знаходили одне одного: свій до свого по своє.
Революційна українська партія
Далі вже створюється РУП. Це не було якесь ексклюзивне явище. Ідея виникає у молодіжному середовищі, яке вірило, що змінити ситуацію з національним та соціальним можна лише революційним шляхом. РУП не набула великого поширення, але мала свої відділи не тільки у Харкові, але і в інших містах, які перебували під російською окупацією.
“Самостійна Україна” Миколи Міхновського. Суспільне надбання
Програмні документи запропонували написати харківському адвокату Миколі Міхновському. Це, в першу чергу, "Самостійна Україна", яка не втратила своєї актуальності і досі. Тоді вона мала ефект бомби. Текст чітко окреслював межі етнічних територій України, був акцент на боротьбі задля реалізації права нації на власну державу.
Суспільне надбання Міхновський став ідеологом української національної думки в Харкові. Був він людиною енергійною, яскравих політичних поглядів, а українське питання ставив різко і ясно: “Україна для українців!” Це був один із перших самостійників. Юрій Коллард “Спогади юнацьких днів”на фото — Микола Міхновський
Також Міхновському належать інші тексти, які можуть здаватися дещо різкими — "10 заповідей УНП", відкритий лист до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна.
Нині існують цікаві книжки про Міхновського, наприклад, дослідження Федора Турченка.
"У Харкові є місця та речі, які здатні будити українську ідентичність"
Оцінювати підвалини українськості Харкова — це справа соціологів, філософів. Але я завжди кажу, що, наприклад, якби у Шевченка згорів "Кобзар", але залишилися уривок одного твору та його назва — "В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля" та "І мертвим, і живим, і ненарожденним…" — цього б цілком вистачило, щоб вважати Тараса Шевченка протонаціоналістичним. Це визначення української нації як спільноти, що існує поза часом і простором. Це речі, які відгукуються українцям. Одна книжка, один рядок — і все. Так само у Харкові є місця та речі, які здатні будити українську ідентичність.
Пам’ятник Шевченку та прапор, Балаклія, листопад 2024 року. Балаклійська МВА/Facebook
Для мене знаковою була площа біля університету, де харківці з "Тризуба" протистояли колоні комуністів і вітренківців. Є Благбаза, Левада, Гончарівка, Конторська, Зброярська, де у пересильній тюрмі перебував патріарх Йосиф Сліпий.
Ранок у Харкові, 4 травня 2024 року. Суспільне Харків/Єлизавета Меньшикова
Існує певна географія українського силового поля Харкова, "місця сили" для кожного. Ти йдеш містом — і бачиш вулиці, якими ходив Квітка-Основ'яненко, Міхновський або Гнат Хоткевич.
