За інформацією: Суспільне Харків.
Аграрій з Золочівської громади Харківщини Олексій Смиковський. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Склад з насінням соняшника у Золочівській громаді, який пошкодив російський КАБ 16 жовтня. Фото надав Олексій Смиковський
Через авіаудар, розповідає аграрій, втратив близько восьми тонн соняшникового насіння, але більшу частину зібраного врожаю вдалося врятувати — його нині розпродає.
Склад був з соняшником. Майже весь ми його врятували. Винесли. Все, що розлетілося на дах і по території, все, що дуже брудне, з битою цеглою, з асфальтом, зрозуміло, ми його вже не врятуємо.
Насіння соняшника, перемішане з камінням. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Склад з кукурудзою на агрофірмі у Золочівській громаді. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Загальну суму збитків підприємець ще не підрахував, але каже, що приблизно вона може становити до 2,5 мільйонів гривень.
"Основні збитки — це по будівлі. Поки не можу назвати точну суму. Це суттєві втрати були б і для будь-якого підприємства. Мало того, що зараз і ціни на все немаленькі, ростуть із кожним днем. Хочеться розвиватися, хочеться щось купити нове або щось, як би сказати, вкласти інвестицію у краще. А тут доводиться кошти зараз вкладати у відновлення — без цього неможливо повноцінно працювати", — розповів Смиковський.
Пошкоджена будівля після удару російського КАБа у Золочівській громаді, 16 жовтня 2025 року. Фото надав Олексій Смиковський
Аграрій із Золочівської громади Олексій Смиковський. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Боїмося, але сподіваємося на краще"
Попри загрозу нових ударів по прикордонню, Олексій Смиковський вирішив відновлювати пошкоджені приміщення. До зими, каже, треба полагодити стіни та дах зерносховища.
Боїмося, але сподіваємося на краще. Якщо цього не робити, сама будівля буде руйнуватися, тому це такий процес, який неможливо зупинити. За договором у мене зараз працюють будівельники на відновленні цього, тому що власними силами не вийде у нас. І спеціалісти тут також потрібні профільні. У мене таких немає.
Працівники займаються ремонтом на агрофірмі у Золочівській громаді. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Склад агрофірми “Вікторія”, Золочівська громада, жовтень 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Окрім соняшника підприємство займається ще вирощуванням пшениці, кукурудзи та сої. Зібраний врожай пшениці, каже аграрій, вивіз на зберігання в інше місце — так вдалося уникнути більших збитків. У вцілілій частині приміщень зберігає сою та кукурудзу.
"Гектарів — більш як 800. Найбільше сіємо — це пшениця озима та соняшник. Кукурудзу і сою у невеликих кількостях. Погода зіграла свою роль. Були приморозки. Пшеничка постраждала. Я сподівався на кращий врожай, але у зв’язку з цими приморозками… Це не тільки у нас, я так розумію, це східна частина України постраждала від цих заморозків", — розповів аграрій.
Кукурудза на складі агропідприємства “Вікторія”, Золочівська громада. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Найбільші складнощі, коли щось летить, щось гудить, десь вибухає"
Близько 240 гектарів аграрій цьогоріч засіяв озимою пшеницею. Олексій Смиковський каже, сподівається на сприятливу погоду та покращення безпекової ситуації — цього року працювати у громаді стало складніше.
Інколи на полях знаходимо й FPV-шки, якісь розвідники. Повідомляємо ДСНС, приїжджають, забирають це все діло. По складнощах — тривога, в основному. Це більше стресові ситуації. Найбільші складнощі, коли щось летить, щось гудить, десь вибухає.
Озима пшениця, яку посадив аграрій Олексій Смиковський у Золочівській громаді. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Озима пшениця. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За словами директора, з міркувань безпеки на підприємстві змінили робочий графік — працюють тільки у світлу пору доби.
"Я за безпеку всім сказав: "Якщо ви бачите щось небезпечне, десь страшно, одразу виходимо з техніки й десь ховаємося". Бережемо своє життя. Все інше тут неважливо буде", — додав підприємець.
Дуже подобається робота. Віриться, що більше такого не буде. Хочеться надалі працювати, розвиватися, інвестувати кошти. Мені дуже важливо. Я за своїх працівників також переживаю. У них також є сім'ї, діти, їм потрібна робота. Я за них — у відповідальності, і вони відповідально до мене ставляться, виконують свою роботу, тому я не можу нікого кинути.
