За інформацією: Суспільне Харків.
Захисник із Золочева Андрій Іванов помер в лікарні 22 листопада 2025 року внаслідок поранення під Покровськом. Фото надала дружина Ірина Іванова
Андрій Іванов з Золочева воював 11 років. У 2014 році він мобілізувався до лав територіальної оборони, згодом захищав позиції на Донеччині та Луганщині. Під час повномасштабного вторгнення командир міномета 92-ї бригади на позивний "Іспанець" брав участь у Харківському контрнаступі, боях у Курській області та тримав оборону на Донеччині. Останній бій Андрій прийняв під Покровськом: 25 жовтня 2025 року FPV-дрон влучив по вогневій позиції штурмового підрозділу. Після поранення боєць місяць боровся за життя. "Іспанець" помер за три дні до свого 46-річчя.
Про шлях воїна розповіла Суспільне Харків дружина захисника Ірина Іванова.
"Мріяли, будували плани": життя до 2014 року
Андрій Іванов народився 25 листопада 1979 року в Золочеві на Харківщині. З дитинства захоплювався мисливством — це хобі перейняв від батька. У шкільні роки займався легкою атлетикою.
Після строкової служби Андрій став прикордонником Золочівського підрозділу Державної прикордонної служби. Згодом він поїхав працювати до Полтавського центру механізації колійних робіт. Паралельно навчався у Харківській державній академії залізничного транспорту. У 2006 році він познайомився з майбутньою дружиною Іриною.
"Ми у Золочеві жили на одній вулиці, але ніколи не бачились. Їздили разом в електричці до Харкова, так і почали спілкуватись", — згадує Ірина.
У 2011 році пара одружилася. Батьки Андрія прийняли Ірину в родину. Жінка каже, що підтримує стосунки з рідними військового й дотепер.
Андрій Іванов у молоді роки. Фото надала дружина Ірина Іванова
"Ми одружились у дуже красиву дату. 11.11.11. Мені дуже хотілося, а він мене підтримав. Все було нормально, він працював вахтовим методом залізничником в Полтаві, а я працювала в Харкові. Все добре, мріяли, як всі нормальні люди, сподівалися, будували мрії. Потім у 2013 році у нас народилась донька Каріна", — згадує Ірина.
Андрій має сина Ігоря від першого шлюбу, якому зараз 24 роки.
"Я його пам'ятаю, коли він ще був маленький та приїжджав до бабусі та дідуся, батьків Андрія, в Золочів. Ми теж приїжджали, спілкувались й проводили час разом. Андрій завжди був з ним на зв'язку. Зараз він (Ігор — ред.) дзвонить мені та підтримує", — розповідає дружина Андрія.
"Я хочу дожити до перемоги й пройти по Хрещатику"
Військовий шлях Андрія розпочався у 1999 році зі строкової служби. Дату приїзду до військкомату призначили саме на день народження чоловіка.
Андрій Іванов “Іспанець”. Фото надала дружина Ірина Іванова
"Він твердо тоді вирішив, що не треба нічого переносити, якщо в цей день прийшла повістка, то в цей день повинен бути там. Я колись шуткувала, кажу: "Ти, мабуть, народився із рушницею в руках". Він дуже гарно проявив себе в армії: один із перших зі свого призову потрапив на Дошку пошани. Потім він перевівся до Одеси й продовжив службу в армії. Після цього був прикордонником", — розповідає дружина.
Командир міномета 92-ї бригади Андрій Іванов. Фото надала дружина Ірина Іванова
1 вересня 2014 року Андрій Іванов добровільно доєднався до 22-го батальйону територіальної оборони Харкова.
"Я була проти, але нічого не могла зробити. Постійно переживала, але при ньому я намагалась не плакати. Казав: "Я заради вас, щоб ви жили у себе вдома, у своїй квартирі та своєму улюбленому місті", — каже Ірина.
За словами дружини, з 2014 року Андрій перебував на передовій. До 2025 року чоловік не діставав поранень.
"Він казав: “Було багато моментів, коли життя могло закінчитися, але ваші молитви й Бог милує. Значить, все буде добре”, — ділиться дружина військового.
У 2017 році Андрій долучився до 92-ї окремої механізованої штурмової бригади. Через чорняву зовнішність та вольовий характер чоловіка у війську прозвали "Іспанцем".
"Коли з нами "Іспанець", нам не страшно", — згадує слова побратимів дружина захисника.
"Я передавала посилки, постійно з дівчатами плели маскувальні сітки, робили та передавали окопні свічки. Отак було у нашій сім’ї всі 11 років", — розповідає Ірина.
Військовослужбовець Андрій Іванов. Фото надала дружина Ірина Іванова
За час служби Андрій Іванов пройшов бої за Щастя, Бахмут, Дебальцеве, Авдіївку, Мар’їнку та Часів Яр. Під час повномасштабного вторгнення захищав Харківщину, зокрема, Малу Рогань і Волохів Яр, брав участь у звільненні Балаклії та Куп'янська.
“Я не боюсь, що мене вб’ють, я боюсь, що не зроблю те, що найбільше хотів, а я хочу дожити до перемоги й пройти по Хрещатику”, — згадує слова Андрія Ірина.
Андрій Іванов із рушницею. Фото надала дружина Ірина Іванова
У березні 2025 року підрозділ Андрія брав участь в операції у Курській області. Ірина згадує: через відсутність зв’язку це був один із найважчих періодів для родини.
"В той момент всі телеграм-канали говорили, що наші в оточенні на Курщині. Він мені дзвонить, я питаю: "Андрію, ви в оточенні?" Він мене завжди заспокоював. Зазвичай дзвонив "по-швидкому", а тут каже: "Бережи себе, бережи малу". Я зрозуміла, що там вже все дуже погано. Потім ми дізнались, що віддали наказ, щоб вони вийшли. Їх виводили маленькими групками. Вони пішки йшли близько 40 кілометрів кілька діб. У них не було ні води, ні їжі. Спали, де попало. Хлопці розповідали, що дуже важко було йти — навіть шкарпетки знімали, тому що навіть ті 20 грамів заважали. Їхній групі пощастило — всі вийшли", — згадує Ірина.
Яким командир був удома
"Там він — справжній воїн, командир, а вдома він зовсім по-іншому відкривався. Він був ніжніший. Донька й дружина поряд із ним — він був "білий-пухнастий", ніжний, лагідний", — ділиться Ірина.
Андрій Іванов з подарунком. Фото надала дружина Ірина Іванова
Вільний час вдома Андрій приділяв дружині та доньці Каріні.
"Я їй не все дозволяла, а він дозволяв їй усе. Вони ходили в магазин, вона набирала собі смаколиків, які я не дозволяла. Він її балував. Влітку ми останній раз ходили в кінотеатр, дивились мультфільм "Переліт", гуляли у нашому прекрасному парку Шевченка. Ходили в кафе, грали. Він взимку, коли приїжджав, забирав доньку й вони ходили кататися на гірку", — розповідає дружина.
Він дуже класно готував. Донька каже: "Мамо, ти не так готуєш, як тато".
Андрій Іванов на прогулянці. Фото надала дружина Ірина Іванова
"Іро, забери мене в Харків": лікарі з України та Техасу місяць боролися за життя Андрія Іванова
25 жовтня 2025 року по вогневій позиції штурмового підрозділу у Новому Донбасі на Донеччині вдарив ворожий дрон. "Іспанець" дістав важке поранення.
"Десь о четвертій годині вечора мені подзвонив його побратим і сказав, що Андрій "трьохсотий". Мені практично не розказав, що з ним трапилось. Сказав, що його забрала евакуаційна машина й він у штабному медпункті. У мене все похолонуло. Сльози, істерика. Мала була поруч та чула розмову. Почала дуже сильно плакати, я казала, що ми все полікуємо й все буде добре", — каже Ірина.
Андрій Іванов сидить на кріслі із залишків російських ракет. Фото надала дружина Ірина Іванова
Бійця доправили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі. За його життя місяць боролися українські медики та фахівці з Техасу.
"Я туди зайшла — всі хлопці дуже поранені, болісно дивитись. Коли я дійшла до свого, він спав. У нього дуже була забита голова. Нам сказали, що він найтяжчий пацієнт в лікарні. Йому зробили дуже багато операцій й він прийшов у себе. Після операцій він був у комі, вийшов з неї на шостий день. Вся наша родина була поруч із ним весь цей час. Всіх впізнав, говорив з нами, навіть, просив поїсти, попити. Ми всі за ним доглядали. Він мені казав: "Іро, забери мене в Харків", — згадує дружина.
Андрій Іванов у бойовій автівці. Фото надала дружина Ірина Іванова
У листопаді стан захисника погіршився, каже дружина.
"Він відмовлявся їсти, його годували штучно. Я приїхала до нього в п’ятницю, 21 листопада, а він спав. Я його бужу, а він не реагує. Весь цей останній день я була з ним. Я його останній раз поцілувала й сказала, що приїду завтра, а на ранок мені подзвонили й сказали, що Андрій помер. Я подзвонила своїй мамі й вона сказала, що мала дуже плакала", — розповідає Ірина.
"Я хочу, щоб пам'ять про нього жила вічно"
За роки служби Андрій Іванов отримав 10 державних та відомчих нагород, зокрема орден "За мужність" III ступеня та "Золотий Хрест" Головнокомандувача ЗСУ.
Нині родина Андрія Іванова збирає підписи під петицією про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
Нагороди Андрія Іванова. Фото надала дружина Ірина Іванова
"Він 11 років свого життя віддав. Не сидів у штабі жодного дня. Він постійно був на "нулі". Рятував побратимів, збивав дрони, знищив дуже багато техніки. Я прагну, щоб його ім'я не забулося в історії України. Він 11 років захищав мене, а тепер я маю зробити все, щоб пам’ять про нього жила вічно. Він був захистом для мене, для доньки та сина", — говорить Ірина.
