За інформацією: Суспільне Харків.
Діана Чистікова з батьком Юрієм на випускному. Діана Чистікова
Родинні фото Чистікових. Діана Чистікова
Востаннє з батьком Діана Чистікова говорила напередодні його загибелі.
"Коли я дізналася, що він буде їздити до Великого Бурлука, він спочатку мені не хотів казати, бо він знав, що я дуже засмучуся. Я пам’ятаю, я на роботі сиділа, я бачу, що в їх напрямок летить. Я вже не за себе хвилювалася, я за нього більше", — згадує Діана Чистікова.
Остання розмова була з ним 22 жовтня, хвилин від двох до п’яти — все, тобто: «У тебе все добре? У мене все добре. Доцю, завтра ми з тобою поспілкуємося». Знаєте, для мене завтра це так і не настало.
Російська армія завдала повторного удару по Зеленому Гаю Великобурлуцької громади, під атаку потрапили рятувальники, 23 жовтня 2025 року. ДСНС Харківщини
Рятувальником Юрій Чистіков працював 25 років, був командиром відділення пожежної частини у Берестині, розповідає його дочка — у рідному місті його й поховали.
"Тато був завжди добрий. Добрий не тільки зі мною — зі всіма. Він допомагав, навчав. У нього робота була дуже важка. Він завжди приходив розповідав, як вони їздили на лісові пожежі, звичайні. Він розповідав: «Ми в броніках бігаємо. Все, каски дали». Він каже: «Який він важкий». «Тату, — кажу, — це твоя безпека»", — переповідає донька.
Якщо мені страшно було вночі, чи дуже сильні обстріли, я завжди йому телефонувала.
Рятувальником Юрій Чистіков працював 25 років, був командиром відділення пожежної частини у Берестині. Діана Чистікова
Діана каже, часто приходить на могилу до батька, а в лікарні провідувала його колегу, Євгенія Коваленка, який під час того удару дістав тяжке поранення.
"Був виклик, трактор горів у Зеленому Гаю. Ми приїхали — горить комбайн, виявляється, низькорамний. Немає ніякого тягача поряд. Ніхто тоді не знав, що скид був на нього. Тут тільки передали по рації, що «повітря» — щось у повітрі літає невизначене. І тільки водій машину заглушив, ми ж тільки в укриття, а укриття, виходить, біля машини. І ми пробігали, і ось нас… Таке, як полювали, скоріше за все, за нами", — говорить Євгеній Коваленко.
Євгеній Коваленко проходить реабілітацію після поранення. Суспільне Харків/Лариса Говина
Через російський удар Євгеній втратив ногу й дістав осколкові поранення. Нині проходить у Харкові реабілітацію.
"Перші вихідні тільки, як відпустили, їздив до Чистікова на могилку, бо не потрапив же ніяк. На його могилі сказав, що: «Буду тепер шкандибати за двох». Скільки служив, стільки й знав. Ми з ними постійно. Добра, порядна, весела людина. Всім не вистачає «завірюхи» його. Він постійно підіймав настрій", — розповідає Євгеній.
Діана Чистікова. Суспільне Харків/Лариса Говина
Дочка Юрія Чистікова, Діана говорить, працюватиме над тим, щоб на честь її батька встановили пам’ятну дошку на Алеї Слави у Берестині.
"Дуже бракує. Знаєте, ми з ним коли зустрічалися, у нас були обійми такі. Я навіть не можу пояснити, які вони були. Він дуже мене так обіймав міцно-міцно. І від нього таке було тепло, від тата. Бракує з ним поспілкуватися. Якусь пораду отримати. Бракує «Доць, я тебе люблю» почути. Почути його голос хочеться", — говорить Діана Чистікова.
