За інформацією: Суспільне Харків.
“Везунчик” з побратимом після виходу з позицій у Вовчанську, на яких вони провели 240 днів. 57 ОМПБр
"Везунчик" згадує, що виходити з позиції з побратимами довелося пішки. Каже, що йти довелося чотири дні.
Військовий з позивним “Везунчик” у шпиталі після 8 місяців на позиції у Вовчанську, березень 2026 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Можете уявити, яке навантаження: у броні, по снігу… Не було сенсу просто техніку пускати. Людей ще пускати на погибель? Ні. Ми йшли власними силами… Бігали, ховалися, потрапляли під обстріли. З вірою у Бога. Молилися. Так і виходили. Дякувати, що нас вів наш куратор", — розповідає військовим.
Можете собі уявити, що ми навіть не спали. Весь час тільки пішки, тільки пішки, й перечікували день. Потрапили двічі під дроновий обстріл.
За словами "Везунчика", позиція, яку він з побратимами тримав, була розташована близько до російського кордону.
"Ми навіть чули повітряну тривогу їхню (росіян — ред.). Все ми чули: звуки техніки, як вони їздять на мотоциклах, на квадроциклах. Ми виконували всі, які могли, функції. Нам давали команди, і по максимуму ми робили те, що від нас залежить.
Ну, покинути можна було. А совість? А те, що позаду ж люди, Харків, взагалі — Україна. Керівництво не хотілося, звичайно, підводити наше. У нас — або, або. Я вважаю, що я свій обов’язок виконав.
Військовий каже, що з доставкою продуктів бували перебої: часом дрони, що несли пакунки, збивали росіяни.
Скидали каву (з дронів — ред.). Ми тільки зранку пили. Сніг топили, й зранку попили, щоб трохи у тонус увійти. А так, нормально. Кидали каву. Не завжди виходило, але це ж війна.
"Ми спочатку були утрьох. Там були й поряд побратими. Ми спілкувалися через рацію. Ми допомагали один одному. А як? По іншому — ніяк. Вони нам підкидували, приміром, чого у нас немає. Ми їм підкидували, чого у них немає. Тобто, ми поводилися адекватно, як повинно бути, як нормальні люди", — згадує "Везунчик".
Про що думали? Про рідних, про Україну. Про що можна думати?
Все головою робили, адекватно. Старалися, виходили з положення, як тільки могли. Треба любити життя.
"Прогноз — сприятливий"
За вісім місяців на позиції "Везунчик" схуд, каже, що на близько 30 кг.
"Я мився, то я себе просто не впізнав. Постійно ж в одязі. Звичайно, дуже тяжко було. Ми грілися, але наслідки, ось бачите, є. Руки теж поморожені у мене сильно. Дуже викручує. Тяжко, звичайно, переносили, але перенесли. Тяжка дуже погода була. Дуже тяжко було перенести", — згадує військовий.
У “Везунчика” — часткове обмороження обох стоп після перебування у морози на позиції, березень 2026 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко
У "Везунчика" — відмороження частини обох стоп, але пошкодження неглибокі, каже старший ординатор відділення хірургічної інфекції та термічних ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Дмитро Сітченко. Його висновок: стан пацієнта — задовільний.
Старший ординатор відділення хірургічної інфекції та термічних ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Дмитро Сітченко. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Надалі він потребує перев’язок, місцевого лікування. Також призначена антибактеріальна терапія з профілактичною метою й судинна — для відновлення кровопостачання в кінцівках, в дистальних відділах. На щастя, думаю, у нього все буде добре. Невелике пошкодження. Відновляться шкірні покриви, й усе буде гаразд. Прогноз — сприятливий", — говорить Дмитро Сітченко.
Пакунок пораненого у шпиталі. Суспільне Харків/Олександр Манченко
"Кожна операція планується довго"
Ситуація на Вовчанському напрямку залишається складною, говорить командир 57 окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка Віталій Попович. Кожна заміна бійців — це операція, яка планується заздалегідь, каже він.
Командир 57 окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка Віталій Попович. 57 ОМПБр
"Вся складність ситуації з замінами обумовлена великою кількістю FPV-дронів і великою кількістю дронів-розвідників, які постійно літають. Також погодними умовами. Особливо, коли ясна погода. Кількість розвідки противника дуже інтенсивна, вона буквально не дає переміститися з будівлі в будівлю. Також те, що противник інфільтрується. Особливо, є визначені місця, де противник є вже навколо точок наших вогневих позицій. Через це досить складно провести ротацію, досить складно провести логістичне забезпечення", — розповідає Віталій Попович.
Через те що навіть при логістичному забезпеченні за допомогою БПЛА (безпілотних літальних апаратів — ред.), противник акустично чує, противник візуально бачить. Відповідно, через це є складнощі з такими операціями.
Ситуація у Вовчанську на 3 березня 2026 року. DeepState
"Всі такі операції… Є декілька чинників, які дозволяють, або заважають провести — це активність ворога, погодні умови, також стан самих військовослужбовців. Знаєте випадок, коли довелося евакуйовувати за допомогою НРК (наземних роботизованих комплексів — ред.), коли військовослужбовець самостійно не міг здійснювати переміщення. Особливо, на таку велику дистанцію. Все — залежно від умов, й насправді кожна операція планується довго. І при такій операції також є ризик взагалі втрати військовослужбовця", — пояснює Попович.
Активність ворога залежить ще від нашої дії, тобто, від того, яку кількість ми знищуємо, як глибоко в тилу ми здійснюємо знищення підходів ворога, як інтенсивно ми знищуємо позиції пілотів, як інтенсивно ми знищуємо й уражаємо позиції командних пунктів — це командно-спостережні пости батальйонів, рот.
За словами Поповича, тих бійців, які після виходу з позицій за станом здоров’я не зможуть виконувати бойові завдання, після лікування й відпочинку переведуть на тилові посади.
